ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/27916/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Топ Фінанс"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 22.09.2015 року

у справі № 910/27916/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний Банк "Порто-Франко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Топ Фінанс"

за участю третіх осіб 1) Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб;

2) ОСОБА_4;

3) ОСОБА_5;

4) ОСОБА_6;

5) ОСОБА_7;

6) ОСОБА_8;

7) ОСОБА_9;

8) ОСОБА_10;

9) ОСОБА_11;

10) Дочірнього підприємства "Маккенлі"

про визнання договору недійсним та

застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників:

позивача - Ночая Д.С.

відповідача - Андрущак А.В.

третіх осіб - 1) ОСОБА_14

2) не з"явились

3) не з"явились

4) не з"явились

5) не з"явились

6) не з"явились

7) не з"явились

8) не з"явились

9) не з"явились

10) не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" про визнання недійсним договору факторингу № 3 від 26.08.2014 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами:

- № 249/8-10 від 03.08.2010 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_15;

- № 447/2-10 від 29.11.2010 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_16;

- № 462/1-10 від 04.09.2009 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_6;

- № 537/8-09 від 26.10.2009 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_17;

- № 830/1-07 від 29.03.2007 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_8;

- № 94/2-10 від 06.04.2010 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_9;

- № 2767/2-07 від 29.10.2007 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_10;

- № 128/1-11 від 29.03.2011 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та ОСОБА_11;

- № 924/2-12 від 27.12.2012 р., укладеним між ПАТ АК "Порто-Франко" та Дочірнім підприємством "Маккенлі";

- застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, повернення на користь ПАТ АК "Порто-Франко" прав вимоги, отриманих відповідачем за договором факторингу № 3 від 26.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та Дочірнє підприємство "Маккенлі".

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2015 року (судді: Любченко М.О., Сташків Р.Б., Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року (судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.), позов задоволено повністю, визнано недійсним договір факторингу № 3 від 26.08.2014 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" та ПАТ АБ "Порто-Франко"; зобов'язано ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" повернути на користь ПАТ АБ "Порто-Франко" права вимоги, отримані за договором факторингу № 3 від 26.08.2014 року.

В касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині визнання недійсним договору факторингу № 3 від 26.08.2014 р., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 26.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" (клієнт), в особі ОСОБА_18, що діяв на підставі довіреності б/н від 13.08.2014 р.,та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" (фактор), в особі директора Кан І.В. укладено договір факторингу № 3, згідно якого клієнт зобов'язався передати у власність фактору, а останній - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених правочином. Під правами вимоги у договорі факторингу розуміються права грошової вимоги, існуючі або майбутні, клієнта до боржників і гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів та договорів забезпечення. Зокрема, права вимоги включають права вимагати: повернення кредиту; сплати процентів за користування кредитом; сплати сум комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами.

26.08.2014 року між сторонами укладено додаток № 1 до договору № 3 від 26.08.2014 року, в якому сторонами погоджено перелік договорів та розмірів прав вимоги, що передані на підставі договору факторингу. До наведених вимог належать кредиторські вимоги банку за наступними договорами:

- № 249/8-10 від 03.08.2010 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_15 на суму 74 813,72 грн.;

- № 447/2-10 від 29.11.2010 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_5 на суму 78 964,82 грн.;

- № 462/1-10 від 04.09.2009 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_6 на суму 9 350,45 доларів США;

- № 537/8-09 від 26.10.2009 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_7 на суму 1 089,46 доларів США;

- № 830/1-07 від 29.03.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_8 на суму 45 616,74 доларів США;

- № 94/2-10 від 06.04.2010 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_9 на суму 11 716,12 грн.;

- № 2767/2-07 від 29.10.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_10 на суму 1 111 000 грн.;

- № 128/1-11 від 29.03.2011 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та ОСОБА_11 на суму 1 460 099,45 грн.;

- № 924/2-12 від 27.12.2012 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та Дочірнім підприємством "Маккенлі" на суму 31 504 108,29 грн.

Сума фінансування за первинними договорами, зазначеними у додатку №1, визначена у розмірі 411 000 грн. (п. 2.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно додатку № 2 до договору.

26.08.2014 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу № 3 від 26.08.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, в порушення приписів Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", банком здійснено відчуження майна (права вимоги) за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на дане майно, внаслідок чого договір факторингу № 3 від 26.08.2014 р. є нікчемним. При цьому, позивач посилався на приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та правильно дійшов висновку про їх задоволення у зв"язку з тим, що положення вказаного договору порушують права позивача.

Вказаного висновку суди попередніх інстанцій дійшли виходячи з наступного.

Так, постановою правління Національного банку України № 610 від 26.09.2014 р. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 103 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку "Порто-Франко", на підставі якого з 29.09.2014 р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови правління Національного банку України № 67 від 30.01.2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 19 від 30.01.2015 р. "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

В силу ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

В статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, що мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_20 (сертифікат № 14108/12 від 24.12.2012р.), складеного станом на 26.08.2014 р. на замовлення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко", ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами: № 249/8-10 від 03.08.2010 р., № 447/2-10 від 29.11.2010 р., №462/1-10 від 04.09.2009 р., № 537/8-09 від 26.10.2009 р., № 830/1-07 від 29.03.2007 р., № 94/2-10 від 06.04.2010 р., № 2767/2-07 від 29.10.2007 р., № 128/1-11 від 29.03.2011р., № 924/2-12 від 27.12.2012 р. станом на дату укладання договору факторингу становила 5 032 169 грн. Згідно рецензії, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_21 (кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності № 3315 від 25.02.2005 р.), звіт, складений ОСОБА_20, відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Відтак, за результатами проведення оцінки прав вимоги за вказаним договором факторингу, ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами на момент укладання спірного договору значно перевищувала ціну, за якою банком відчужено свої майнові права. При цьому, докази оскарження відповідачем звіту, на підставі якого визначено ринкову вартість об'єкта продажу за спірним договором, відсутні.

Зважаючи на вищевикладені обставини, висновок місцевого й апеляційного господарських судів про те, що Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" на підставі договору факторингу № 3 від 26.08.2014 р. відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" права вимоги за кредитними договорами за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, є обгрунтованим, внаслідок чого правильно встановлено нікчемність цього правочину в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно статті 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Згідно п. 2 цього Закону під час його дії кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 пункту 2, на користь (у власність) іншої особи.

На підставі договору факторингу банком передано, в тому числі, право вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" за договорами № 462/1-10 від 04.09.2009 р. на суму 9 350,45 доларів США та № 537/8-09 від 26.10.2009 р. на суму 1 089,46 доларів США.

Зобов'язання ОСОБА_7 перед банком за договором № 537/8-09 від 26.10.2009 р. забезпечені договором № 836/1-09-ИП від 26.10.2009 р. застави майнових прав на квартиру № 8, площею 54,6 кв.м у будинку № АДРЕСА_1.

Зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором №537/8-09 від 26.10.2009 р. забезпечено заставою (договір від 27.10.2010 р.) майнових прав на нерухоме майно - 47/100 частин житлового будинку, житловою площею 68,90 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2.

Таким чином, всупереч вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" відчужено на користь відповідача, в тому числі, заборгованість фізичних осіб, яка забезпечена заставою житлового фонду.

В п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що спірний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" на підставі договору факторингу № 3 від 26.08.2014 р. відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що, в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", свідчить про нікчемність цього правочину, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обгрунтованість та підставність позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.

Водночас, позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" повернути на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" права вимоги, що були предметом договору факторингу № 3 від 26.08.2014 р., не є предметом оскарження в суді касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 910/27916/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко