ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/27162/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

за участю представників: заявника касаційної скарги - Глушакової Г.В. дов. № 01-02/09 від 2 вересня 2013 року, Міністерства фінансів України - Солінікової І.В. дов. № 31-13030-08/6 від 31 березня 2013 року, прокурора ГПУ Романова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал", третя особа - Міністерство фінансів України, за участю прокуратури Шевченківського району міста Києва, про визнання частково недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" (далі - відповідач) з позовом про визнання недійсним п. 7.2 договору про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та відповідачем 13 серпня 2009 року, відносно оплати шляхом заліку однорідних вимог грошових коштів.

Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю на час укладення договору у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним п. 7.2 договору про відступлення права вимоги, укладеного 13 серпня 2009 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал", відносно оплати шляхом заліку однорідних вимог грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Київщина-Капітал" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18 травня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2015 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 92, 210, 640 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що позивачу було достовірно відомо про відсутність у відповідача права вимоги за договорами про відступлення права вимоги станом на 13 серпня 2009 року.

Стверджує, що, у порушення вимог ст. ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, судами помилково не прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки доводам та доказам відповідача.

Вказує, що судами безпідставно відхилено доводи про порушення позивачем строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним спірного пункту договору, що є порушенням ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників заявника касаційної скарги, Міністерства фінансів України та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 серпня 2009 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та ТОВ "Київщина-Інвест" укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2303 (договір міни-1), відповідно до п. 1.1 якого банк передає ТОВ "Київщина-Інвест" у власність належні йому майнові права на нерухоме майно в обмін на належні ТОВ "Київщина-Інвест" земельні ділянки. Міна проводиться з грошовою доплатою.

Згідно п. 1.2 договору у власність банку переходить наступне нерухоме майно, а саме: 2 земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД", цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства.

З урахуванням висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Тандем Експерт" та згідно домовленості сторін вартість земельних ділянок складає 176267730 гривень 00 коп. (пп. 1.2.7 п. 1.2 договору міни-1).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що у власність ТОВ "Київщина-Інвест" переходять майнові права на 6 квартир в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві, загальною вартістю 13197176 гривень 52 коп.

Встановлено, що сторони виконали зобов'язання в повному обсязі.

Оскільки загальна вартість майна, що передається ТОВ "Київщина-Інвест" у власність банку, складає 176267730 гривень 00 коп., а загальна вартість майнових прав, що передаються банком у власність ТОВ "Київщина-Інвест" складає 13197176 гривень 52 коп., то банк зобов'язується доплатити ТОВ "Київщина-Інвест" в строк до 14 серпня 2009 року грошові кошти в сумі 163070553 гривень 48 коп. (п. 1.4 договору міни-1).

13 серпня 2009 року між ТОВ "Київщина-Інвест" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" (новий кредитор) укладено в простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги, належне первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором міни, укладеним 13 серпня 2009 року між первісним кредитором та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", на загальну суму 163070553 гривень 48 коп.

13 серпня 2009 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2304 (договір міни-2), відповідно до п. 1.1 якого банк передає Акціонерному товариству "Київська пересувна механізована колона-2" у власність належні йому майнові права на нерухоме майно в обмін на належні Акціонерному товариству "Київська пересувна механізована колона-2" квартири. Міна проводиться з грошовою доплатою.

Згідно п. 1.2 договору у власність банку переходить наступне нерухоме майно, а саме: квартири під номерами 3, 4, що знаходяться в будинку під номером 140 по вулиці Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області загальною вартістю 32459429 гривень 28 коп.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що у власність Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" переходять майнові права на 6 квартир в будинку, що будується в м. Києві по вул. Старонаводницька, загальною вартістю 12658263 гривень 88 коп.

Оскільки загальна вартість майна, яке передається АТ "Київська пересувна механізована колона-2" у власність банку складає 32459429 гривень 28 коп., а загальна вартість майнових прав, що передаються банком у власність АТ "Київська пересувна механізована колона-2" складає 12658263 гривень 88 коп., в силу п. 1.4 договору міни-2, банк до 14 серпня 2009 року зобов'язується доплатити АТ "Київська пересувна механізована колона-2" 19801165 гривень 40 коп.

13 серпня 2009 року між Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (договір про відступлення права вимоги-2), відповідно до умов якого первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги, належне первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором міни-2, укладеним 13 серпня 2009 року між первісним кредитором та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", на загальну суму 19801165 гривень 40 коп.

Таким чином, загальна сума відступленого права вимоги до банку за вказаними договорами міни-1, 2 склала 182871718 гривень 88 коп., що складається із суми відступленого права ТОВ "Київщина-Інвест" на суму 163070553 гривень 48 коп. та відступленого права АТ "Київська пересувна механізована колона-2" на суму 19801165 гривень 40 коп.

Судами встановлено, що 13 серпня 2009 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" (новий кредитор за договором) укладеного договір про відступлення права вимоги (договір про відступлення права вимоги-3), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за рядом кредитних договорів, що були укладені між банком та позичальниками банку, які перелічені в п. п. 1.2 - 1.7 даного договору про відступлення права вимоги.

Пунктом 6 договору про відступлення права вимоги-3 сторони погодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору (банку) винагороду в сумі 182871718 гривень 88 коп.

Згідно п. 7.1 договору про відступлення права вимоги-3 строк оплати складає 1 банківський день з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору про відступлення права вимоги-3 оплата здійснюється шляхом заліку взаємних однорідних вимог грошових коштів, а саме:

7.2.1 право вимоги первісного кредитора (банку) грошових коштів у нового кредитора на підставі п. 5 цього договору в сумі 182871718 гривень 88 коп.;

7.2.2 право вимоги нового кредитора грошових коштів у первісного кредитора на підставі договору від 13 серпня 2009 року про відступлення ТОВ "Київщина-Інвест" права вимоги боргу у первісного кредитора (банку) за договором міни, укладеним 13 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Матюховою Т.П. за реєстраційним № 2303, на загальну суму 163070553 гривень 48 коп.;

7.2.3 право вимоги нового кредитора грошових коштів у первісного кредитора на підставі договору від 13 серпня 2009 року про відступлення АТ "Київська пересувна механізована колона-2" права вимоги боргу у первісного кредитора за договором міни, укладеним 13 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Матюховою Т.П. за реєстраційним № 2304, на загальну суму 19801165 гривень 40 коп.

Також встановлено, що 13 серпня 2009 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 182871718 гривень 88 коп.

Обгрунтовуючи недійсність п. 7.2 договору про відступлення права вимоги-3 від 13 серпня 2009 року, позивач зазначає, що на дату укладення спірного договору у нього не існувало зобов'язань перед відповідачем у сумі 182871718 гривень 88 коп., оскільки договори міни від 13 серпня 2009 року, на які містить посилання спірний договір, визнані недійсними у судовому порядку, а договори відступлення права вимоги від 13 серпня 2009 року - неукладеними.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, ст. ст. 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 Цивільного кодексу України, абзацу другого ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 2 ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 29 Закону України "Про страхування", ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову.

Судами встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 6/151 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ТОВ "Київщина-Інвест", за участю Прокуратури міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", визнано недійсним договір міни від 13 серпня 2009 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ТОВ "Київщина-Інвест".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2011 року у справі № 41/117, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ТОВ "Київщина-Інвест" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги-1 від 13 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ "Київщина-Інвест" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", оскільки даний договір є неукладеним, що виключає можливість визнання його недійсним в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2012 року у справі № 5011-62/7737-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року, позов ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до АТ "Київська пересувна механізована колона-2" задоволено повністю, визнано недійсним договір міни-2 від 13 серпня 2009 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та АТ "Київська пересувна механізована колона-2".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року у справі № 51/140, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до АТ "Київська пересувна механізована колона-2" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги-2 від 13 серпня 2009 року, укладеного між АТ "Київська пересувна механізована колона-2" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", оскільки даний договір є неукладеним, що виключає можливість визнання його недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що передбачено ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що договори міни-1, 2 визнані в судовому порядку недійсними, а договори відступлення права вимоги-1, 2 - неукладеними, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність у позивача грошових зобов'язань на суму 182871718 гривень 88 коп. перед відповідачем за договором про відступлення права вимоги, укладеним ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал".

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї з сторін.

Відтак, за змістом вказаної норми припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог пов'язане з наявністю двосторонніх грошових зобов'язать та можливе за умов наявності зустрічних вимог, їх однорідності та безспірності (ясності вимог).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що п. 7.2 спірного договору про відступлення права вимоги-3 від 13 серпня 2009 року у зв'язку з відсутністю у відповідача грошових вимог до позивача на час укладення договору є таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 910/4192/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року, визнано недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал"13 серпня 2009 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що банком не пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги про визнання недійсним п. 7.2 договору про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та відповідачем 13 серпня 2009 року відносно оплати шляхом заліку однорідних вимог грошових коштів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст.261 Цивільного кодексу України, за якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами встановлено, що ПАТ "АКБ "Київ" не було стороною договорів про відступлення права вимоги-1, 2 від 13 серпня 2009 року та про те, що договори про відступлення права вимоги-1, 2 є неукладеними, банк дізнався 13 грудня 2011 року, після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2011 року у справі № 41/117 законної сили, та 26 квітня 2012 року, після набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним п.7.2 договору про відступлення права вимоги-3 від 13 серпня 2009 року розпочав перебіг не раніше 13 грудня 2011 року, а з відповідною вимогою банк звернувся до суду 4 грудня 2014 року, тобто, у межах загального трирічного строку позовної давності.

Доводи заявника касаційної скарги, які стосуються необхідності переоцінки доказів у справі не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з урахуванням меж повноважень суду, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обгрунтованість заявлених позовних вимог прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи у сукупності, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 203, 204, 215, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи наведене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді О. Євсіков

О. Кролевець