ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/22501/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.10.2015р.у справі№910/22501/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс"до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"прозвільнення від відповідальності за кредитним договоромза участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Шматко В.О., дов. від 03.10.2014р. №1627

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про звільнення від відповідальності (штрафів, пені, повернення сум кредиту) в повному обсязі за порушення умов кредитного договору від 09.08.2006р. №13 на термін з 02.06.2014р. до моменту втрати чинності Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р. №1669-VII.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. у справі №910/22501/15 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Жук Г.А., Рудченко С.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.08.2006р. між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (відповідач, позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс" (позивач, позичальник) укладено кредитний договір №13, в якій з 13.12.2006р. по 25.04.2014р. додатковими угодами (№№ 1-39) внесено зміни та доповнення.

За умовами укладеного договору, в редакції додаткової угоди від 25.04.2014р. №39 позикодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1746517,23 доларів США, а ТОВ"Армлит-Донбасс" зобов'язалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за користування ним та повернути кредит у повному обсязі в порядку і строки обумовлені цим договором. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відкрив позивачу позичкові рахунки та надав грошові кошти у вигляді кредиту.

Умовами п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 25.04.2014р. №39) визначені зобов'язання ТОВ "Армлит-Донбасс" повернути кредит частинами в розмірах та строки, зазначені в графіку. Крім цього, положенням ст. 7 договору визначено плату за кредит у розмірі від 11 до 15% річних залежно від порядку виконання/неналежного виконання грошових зобов'язань позичальником.

Станом на 25.04.2014р. борг у ТОВ "Армлит-Донбасс" перед ПАТ "ПУМБ" становив 1746517,23 доларів США, який згідно додаткової угоди № 39 від 25.04.2014 року підлягав поверненню до 12.12.2014р.

Посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що зумовили зупинення господарської та виробничої діяльності позивача на території проведення антитерористичної операції у м. Харцизьку Донецької області, місцезнаходження якого було змінено з 26.05.2015р. на м. Київ, вул. Костянтинівська, 72, позивач звернувся до господарського суду з позовом про звільнення його від відповідальності (штрафів, пені, повернення сум кредиту) за кредитним договором від 09.08.2006р. №13 на термін з 02.06.2014р. до моменту втрати чинності Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р. №1669-VII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Запорізької області від 10.03.2015р. у справі №908/6072/14 за позовом ПАТ "Перший український міжнародний банк" до ТОВ "Армлит-Донбасс" про стягнення заборгованості з повернення кредиту у розмірі 1746517,23 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 11.04.2014р. по 06.10.2014р. в розмірі 93623,92 доларів США, пені в розмірі 55386,84 доларів США, нарахованої на прострочену суму кредиту за період з 12.03.2014р. по 06.10.2014р., а також 3955,13 доларів США пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 12.03.2014р. по 06.10.2014р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Судом першої інстанції у даній справі зазначено, що місцевим господарським судом в рішенні у справі №908/6072/14 вказано про ненадання ТОВ "Армлит-Донбасс" доказів наявності обставин непереборної сили, що могли б звільнити його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання перед банком та не заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Врахував приписи ч.3 ст. 35, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 124 Конституції України, наявність рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2015р. у справі №908/6072/14, що набрало законної сили, яким надана правова оцінка невиконанню ТОВ "Армлит-Донбасс" умов кредитного договору від 09.08.2006р. №13, встановлено прострочення позичальника у правовідносинах з позикодавцем за кредитним договором з 11.04.2014р. та визнано обґрунтованими та доведеними задоволені позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Армлит-Донбасс" боргу з повернення кредиту в сумі 1746517,23 доларів США, 93623,92 доларів США заборгованості зі сплати процентів за період з 11.04.2014р. по 06.10.2014р., пені нарахованої на прострочену суму кредиту за період з 12.03.2014р. по 06.10.2014р. на суму 55386,84 доларів США, а також пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 12.03.2014р. по 06.10.2014р. на суму 3955,13 доларів США, суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звільнення позивача від відповідальності (штрафів, пені, повернення сум кредиту) за період з 02.06.2014р. по 06.10.2014р.

Поряд з вищевикладеним, при розгляді даного спору судами попередніх інстанцій було вірно враховано, що згідно з ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Врахував вказані норми матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій вірно вказано, що для звільнення від відповідальності, особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити завдання шкоди, причинний зв'язок між обставинами та понесеними збитками. Разом з тим, як правильно зазначено судами, неможливість боржника здійснювати господарську діяльність, пов'язана з знаходженням підприємства на території проведення антитерористичної операції, не є ознакою надзвичайності і невідворотності для виконання обов'язку за кредитним договором, не перебувають у причинному зв'язку із неповерненням грошей за кредитним договором, що за відсутності доказів вжиття боржником усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та неможливості запобігти збиткам не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Водночас, вірно врахував положення ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", за якою єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, зазначив про невідповідність вимогам зазначеного закону наданого позивачем на підтвердження форс-мажорних обставин висновку науково-правової експертизи ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" від 21.09.2015р. №8298, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про непідтвердження позивачем настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно вказали про невідповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав та інтересів вимогам ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Поряд з вищезазначеним, судом апеляційної інстанції вірно вказано в частині звільнення від відповідальності після 06.10.2014р. і до моменту втрати чинності Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р.№1669-VII, що такі позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки звільнення юридичних осіб від відповідальності на майбутнє, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції може здійснюватись тільки Законами України.

На підставі вищевикладеного суди попередніх інстанцій, вірно врахував наведені норми матеріального права, правильно встановив вищевикладені обставини на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Аналогічної позиції про відсутність підстав щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за кредитним договором, дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 10.06.2015р. у справі №904/6463/14.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армлит - Донбасс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. у справі №910/22501/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик