ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/14306/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі № 910/14306/15 Господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" простягнення 196 858, 65 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаІващенко О.В.- - відповідачаЦегульська М.О.

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 144 678 грн. 17 коп. основного боргу, 3 471 грн. 05 коп. 3% річних, 48 709 43 коп. за період з 01.12.2013 по 01.01.2015 втрат від інфляції та судові витрати (з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві, яка прийнята та розглянута судом; а.с.135).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (головуючий Синиця О.Ф., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яке в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальником; позивачем у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" (споживачем; відповідачем у справі) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320825 (далі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у договорі.

На виконання умов договору, позивач поставив теплову енергію, що підтверджується даними облікових карток (табуляграм) (а.с.42-55), а відповідач використав цю теплову енергію і зауважень щодо її відпуску від нього не надходило. Відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії відповідач не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 144 678, 17 грн. за період з 01.12.2013 по 01.01.2015, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, 3 471 грн. 05 коп. 3 % річних та 48 709, 43 коп. інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 01.01.2015.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову колегія вважає достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 названого кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що заборгованість відповідача на час вирішення спору судом склала 144 678, 17 грн., що в установленому законом порядку не спростовано. Доказів сплати боргу матеріали справи не містять.

Рішенням місцевого господарського суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у вказаній сумі. З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Зазначені висновки судів є достатньо обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для задоволення позову в цій частині стали висновки судів попередніх інстанцій про невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії та передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За перевіреним судами розрахунком позивача, у останнього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 3 471 грн. 05 коп. 3 % річних та 48 709, 43 коп. інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 01.01.2015.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову касатор послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" втратило статус виконавця комунальних послуг з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Статус виконавця послуг за договором від відповідача перейшов до позивача - ПАТ "Київенерго", тобто фактично відбувся збіг сторін по договорам в одній особі - ПАТ ,,Київененерго".

На думку касатора, у позивача відсутні правові підстави та повноваження щодо забезпечення споживачів комунальними послугами в якості їх виконавця, у зв'язку з чим підприємство припинило надавати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення всім категоріям споживачів, відповідно і нарахування позивача не підлягають оплаті відповідачем.

Ці заперечення не приймаються колегією до уваги, оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. До того ж, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг.

Касатором не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як споживача (абонента) за договором, від обов'язку оплатити спожиту теплову енергію, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 910/14306/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова