ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року Справа № 910/14050/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівнина рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 27.07.2015 Київського апеляційного господарського суду 21.10.2015у справі Господарського суду№ 910/14050/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини ОлександрівнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівнапрозастосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володінняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Кренець О.С.;- відповідача - третьої особи Христофоров О.В.; повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
02.06.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/14050/15 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, судді Зеленін В.О., Чорна Л.В.), у позові відмовлено.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 910/14050/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартир), відповідно до якого позивач та відповідач прийняли на себе зобов'язання в термін до 10 лютого 2015 року укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу майна (включаючи всі його приналежності і складові), а саме: квартир № 28, № 29, № 30, № 31 в будинку № 32 В по вулиці Олеся Гончара в місті Києві.
Відповідно до платіжного доручення № 22 від 04.02.2015 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 8 035 893, 00 грн. У графі призначення платежу наведеного платіжного доручення зазначено: "за нерухоме майно (квартири) зг. з попереднім договором купівлі-продажу б/н від 04.02.2010".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 на підставі постанови Правління Національного банку України № 83 від 05.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" запроваджено з 06.02.2015 тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" призначено Стрюкову Ірину Олександрівну.
Предметом даного позову є вимога позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного договору - попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартир) від 04.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", зокрема, про зобов'язання відповідача повернути квартири № 28, № 29, № 30, № 31 в будинку № 32 В по вулиці Олеся Гончара в місті Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а майно, відповідно, є таким, що набуто відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки за результатами аудиторської перевірки, здійсненої після введення тимчасової адміністрації, було встановлено, що в період з 27.01.2015 по 05.02.2015 включно окремими юридичними особами було здійснено ряд операцій, пов'язаних з поверненням депозитів, погашення кредитної заборгованості, викупом майна та майнових прав, що належали банку, та інших операцій в суттєвих обсягах; більшість операцій, що були проведені в цей період вказаними юридичними особами, відбувалися за рахунок коштів, що не надходили в ПАТ "Комерційний банк "Надра" з інших банків, а були накопичені в банку у попередніх періодах. Крім того, позивач зазначив те, що 06.11.2014 у виконавчому провадженні № 45323809 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" у межах суми звернення стягнення - 228 140 524, 16 грн.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 ЦК України).
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наявності в діях сторін попереднього договору мети у вигляді надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, відтак правомірно відхилено посилання позивача на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Крім того, згідно із ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Отже, положеннями ст. 635 ЦК України передбачено, що наслідком укладання попереднього договору є зобов'язання для його сторін укласти в майбутньому основний договір на умовах, викладених в попередньому договорі.
Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно від позивача до відповідача.
До того ж, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено факту перебування майна (квартир № 28, № 29, № 30, № 31 в будинку № 32 В по вулиці Олеся Гончара в місті Києві) у володінні відповідача, та відповідно реєстрації за відповідачем права власності на таке майно.
Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій на час розгляду даної справи квартири № 28, № 29, № 30, № 31 в будинку № 32 В по вулиці Олеся Гончара в місті Києві зареєстровано за позивачем, на доказ чого ним надано оригінали правовстановлюючих документів, копії яких залучено до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наявності підстав для зобов'язання відповідача повернути квартири № 28, № 29, № 30, № 31 в будинку № 32 В по вулиці Олеся Гончара в місті Києві.
Доводи викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 910/14050/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ