ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/12274/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 року у справі№ 910/12274/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"до третя особаПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"простягнення 24 290 522,40 грн., -

за участю представників сторін:

позивача - Рибаков Ю.А. дов. від 06.04.2015 р.,

відповідача - Соболь О.М. дов. від 02.12.2014 р.,

третьої особи - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. (суддя - Мельник В.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" 16 835 049 грн. - страхового відшкодування, 4 607 268 грн. - пені, 321 019 грн. 01 коп. - 3% річних, 6 784 524 грн. 75 коп. - інфляційних втрат та 10 000 грн. - витрат по оплаті послуг експерта та 73 080 грн. - судового збору .

Постановою від 22.10.2015 р. Київського апеляційного господарського суду (судді - Коршун Н.М., Дикунська С.Я., Алданова С.О.) рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Европласт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 22.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Европласт" було укладено кредитний договір № 13.05-493 (Кредитний договір-1) та кредитний договір № 13.05-494 (Кредитний договір-2) для придбання екскрузійної установки для виробництва поліпропіленових труб та для придбання екскрузійної установки для виробництва полівінілхлоридних труб за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитними договорами, 22.05.2013 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Европласт" було укладено договір застави рухомого майна №13.05-493/13.05-494/3PM (договір застави), а саме обладнання, яке купувалося за рахунок кредитного договору-1: інженерне і виробничо-технологічне обладнання та торгівельне обладнання, в тому числі, екструзійної установки для виробництва поліпропіленових труб та екструзійної установки для виробництва полівінілхлоридних труб, яке розташоване за адресою: Донецька область, с. Піски, вулиця Леніна, 146 (Обладнання).

На виконання умов договору застави 06.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Европласт" уклало договір добровільного страхування майна підприємства та підприємців № 1565ип/14д/цп від 06.06.2014 року (договір страхування) з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", за умовами якого було застраховано інженерне і виробничо-технологічне обладнання та торгівельне обладнання, в тому числі, екструзійної установки для виробництва поліпропіленових труб та екструзійної установки для виробництва полівінілхлоридних труб, яке розташоване за адресою: Донецька область, с.Піски, вулиця Леніна, 146.

Позивач здійснив оплату страхових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.06.2014 року № 911995; від 05.09.2014 року № 912784; від 05.12.2014 року № 913491; від 26.02.2015 року № 275.

Відповідно до п. 3 договору страхування, вигодонабувачем за договором був Банк.

Пунктом 9 договору страхування визначено строк дії договору з 06.06.2014 року по 05.06.2015 року.

Банк листом від 06.04.2015 р. № КПО-54.2.1/2 відмовився від прав Вигодонабувача за договором Страхування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Европлас", про що останній повідомив Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" листом № 25 від 08.04.2015 року.

Звертаючись з позовом, позивач вказував, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області у вересні 2014 року проїзд у с. Піски був заборонений, виробництво було зупинено й на території місцезнаходження Обладнання персонал Позивача був відсутній. Територія селища Піски перебувала під контролем регулярних військових формувань України. Проте, представники позивача змогли відвідати місце знаходження Обладнання та виявили, що усе обладнання, облаштоване за вказаним місцем реєстрації, було викрадене невідомими особами.

Позивач зазначав, що відповідача було повідомлено про настання цієї події за телефоном гарячої лінії та оформлено відповідне звернення до правоохоронних органів, у зв'язку з чим порушено кримінальну справу, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12014050380001234.

Позивач, посилаючись на п. 13.1.6 договору Страхування, за яким страховим ризиком визнається втрата (загибель) або пошкодження застрахованого майна в результаті, у тому числі, протиправних дій третіх осіб, тобто зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище; крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), вважає, що настав страховий випадок, на підставі чого 24.09.2014 року направив на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку.

Однак, листом від 05.11.2014 року вих. № 9610/26 відповідач з посиланням на п.п. 13.4.2 та 13.4.3 договору страхування повідомив позивача про відсутність підстав для кваліфікації вказаних подій як страховий випадок і відповідно відсутність підстав для виникнення зобов'язань страховика за договорами страхування.

Враховуючи вказані обставини, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 16 835 049 грн. - вартості страхового відшкодування за договором страхування, 4 607 268,61 грн. - пені, 321 019,01 грн. - 3% річних, 6 784 524,75 - інфляційних втрат та 10 000 грн. - витрат по оплаті послуг експерта та 73 080 грн. - судового збору.

Згідно приписів статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтями 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про страхування" відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником в судовому порядку.

Статтею 979 ЦК України, яка кореспондується із ст.16 Закону України "Про страхування", передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Отже, суд повинен встановити обґрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та кваліфікації випадку як не передбаченого умовами договору страхування.

Умовами вищевказаних договорів встановлено перелік випадків, які не є страховими, та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Зокрема, пунктом 13.4 договору добровільного страхування передбачено, що не є страховими випадками події, що виникли під час військових дій, а також маневрів або інших військових заходів, громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань усякого роду або страйків, вилучення, конфіскації, реквізиції. Арешту або знищення застрахованого майна по розпорядженню державних органів.

З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, та в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач надавав суду витяги з офіційних сайтів СБУ, МВС України, РНБО, Генеральної прокуратури України, витяги з інших інформаційних ресурсів, в яких за доводами відповідача зафіксовано обставини, які підтверджують думку відповідача стосовно відсутності підстав для кваліфікації подій, що сталися у вересні 2014 р.

Однак, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, вищезазначені витяги містять загальну інформацію про проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області у різні періоди часу та офіційно не підтверджують обставин, які б могли бути підставами для визнання спірного випадку таким, що не є страховим. Тому суд відповідно до ст. 33 ГПК України не прийняв в якості доказів зазначені витяги.

Відповідно до ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції було відхилено заперечення відповідача проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було надано весь перелік документів, необхідних для розгляду страхового випадку, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач направляв на адресу позивача такі вимоги, оскільки листи № 8525/12цк від 03.10.2014 р. № 1278/18 від 14.05.2015 р. не містять доказів їх направлення на адресу позивача та доказів їх отримання з боку позивача. Лист страхової компанії від 14.05.2015 датується датою після подачі позову до суду, та не має належних письмових доказів того, що він взагалі був направлений відповідачем та отриманий позивачем (поштова квитанція, опис поштового вкладення, поштове повідомлення про отримання поштового відправлення і т.д.).

Також, судом було досліджено наявні в матеріалах справи договори на послуги охорони по спірному об'єкту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у вересні 2014 року у селищі Піски Донецької області мав місце факт настання страхового випадку відповідно до п. 13.1.6 договору страхування, а тому відповідач мав право вимоги щодо виплати йому страхового відшкодування в розмірі та на умовах встановлених договорами та 3% річних та інфляційних витрат.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

В силу ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції": "Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України".

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" надано сертифікат № 1942 про форс-мажорні обставини ТПП України, яким засвідчено настання форс-мажорних обстави з 14.04.2014 р. у Донецькій та Луганській областях, який був прийнятий апеляційним господарським судом в якості доказу та посилаючись на який, цей суд дійшов висновку, що наявні форс-мажорні обставини, які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору та території Донецької області, у тому числі за договором страхування, укладеного між сторонами, та не можуть бути кваліфіковані як страховий випадок за Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Повноваження Торгово-промислової палати України передбачені ст.11 Закону, в якій не передбачено право ТПП надавати юридичні висновки.

Згідно ст.11 Закону обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані ТПП в межах їх повноважень.

Юридичний висновок ТПП України за підписом директора департаменту юридичного забезпечення ТПП України не є ані методичним документом, ані експертним документом, який має складатись експертом - особою, яка несе кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції Закону України від 02.09.2014 також встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спеціально уповноваженим законодавчим органом - Торгово-промисловою палатою України встановлено наявність форс-мажорних обставин, які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору на території Донецької області, у тому числі за договором страхування, укладеного між сторонами, та за наявності таких обставин заявлене позивачем страхове відшкодування не може бути кваліфіковане як страховий випадок за Договором. Отже, підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Проте, Сертифікатом № 1942 про форс-мажорні обставини ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин з 14.04.2014, які звільняють відповідача від відповідальності за недотримання норм чинного законодавства України, що стосуються продовження строків для подання податкової декларації при здійсненні страховиком його діяльності на території Луганської та Донецької областей. Крім того, апеляціний господарський суд не встановив, що вказаний сертифікат відносить с. Піски до території АТО.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також зазначає, що порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає при цьому, що апеляційним господарським судом не зазначено чи існує Сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини по договору добровільного страхування майна підприємства та підприємців № 1565ип/14д/цп від 06.06.2014 року (договір страхування) з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування".

В тексті Сертифікату ТПП України від 27.11.2014 № 1942 немає посилання на Договір добровільного страхування майна № 1565ип/14д/цп від 06.06.2014 року.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України від 25.11.2015 р. по справі № 47/279 в якому зазначено, що згідно ст. 26 Закону України "Про страхування", ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Верховний Суд України вказав, що Вищим господарським судом України при розгляді справи у касаційному порядку наведені вимоги матеріального закону не враховано, неправильно застосовано положення ст. 26 Закону України "Про страхування", ст. 991 Цивільного кодексу України, що призвело до незаконного залишення без змін рішення про стягнення страхового відшкодування за відсутності страхового випадку та несвоєчасного повідомлення страховика.

Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку лише телефоном, а доказів надання позивачем на протязі двох робочих днів, як це передбачено договором, після настання події заяви про настання події, яка має ознаки страхового випадку, в матеріалах справи не міститься.

З цим твердженням апеляційного господарського суду неможливо погодитись з огляду на те, що п. 15.1.2. договору страхування передбачено, що страхувальник у разі настання страхового випадку повинен негайно, але не пізніше 24 годин, у будь-який спосіб повідомити Страховика та протягом 2 робочих днів після настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, надати Страховику письмо Заяву про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

Як вставлено в суді першої інстанції, про настання страхового випадку відповідача було повідомлено телефоном гарячої лінії. Також, позивач направляв 24.09.2014 р. на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку.

Листом від 05.11.2014 року вих. № 9610/26 розглянувши повідомлення про подію від 24.09.2014 р., відповідач з посиланням на п.п. 13.4.2 та 13.4.3 договору страхування повідомив позивача про відсутність підстав для кваліфікації вказаних подій як страховий випадок і відповідно відсутність підстав для виникнення зобов'язань страховика за договорами страхування.

Тобто, сам відповідач не заперечував стосовно вчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, а відмову позивачу аргументував іншими підставами.

За таких обставин,апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про неналежне повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач належним чином довів вчасність повідомлення відповідача про настання страхового випадку та сам факт настання страхового випадку, про що правомірно було зазначено судом першої інстанції.

Крім того, пунктом 17.3 договору страхування сторони передбачили, що рішення про виплату страхового відшкодування приймається відповідачем протягом 10 робочих днів після отримання заяви та оформлюється страховим актом.

Страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня підписання страхового акту, а оскільки заява про настання страхового випадку була направлена позивачем відповідачу 24.09.2014 р., то як встановив суд першої інстанції, відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування до 19.10.2014 р., проте він цього не здійснив, внаслідок чого спричинив прострочення виконання свого договірного зобов'язання.

Матеріали справи містять акт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 312/13-15/13/6 від 30.04.2015р., в якому визнано відмову ПрАТ "СК "АХА Страхування" у виплаті страхового відшкодування неправомірною.

Пунктом 21.1 договору страхування, за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування відповідач несе майнову відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування в розрахунку на 1 день за кожен день прострочення здійснення страхового відшкодування .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 4 607 268 грн. - пені, 321 019 грн. 01 коп. - 3% річних, 6 784 524 грн. 75 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача. З огляду на, що місцевим господарським судом було правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000 грн. по оплаті послуг експерта.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції, покладені в основу рішення, та безпідставно скасував рішення.

Крім того, виходячи з принципів цивільного законодавства, а саме ст.3 ЦК України, щодо справедливості, добросовісності та розумності суд касаційної інстанції зазначає, що ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" укладала Договір добровільного страхування майна після Указу Виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України від 14.04.2014 про проведення Антитерористичної операції, відтак, страхова компанія мала усвідомлювати, що такі наслідки можуть настати.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 02.12.2015 р. у справі № 910/12492/15.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його в силі, а натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 910/12274/15 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 у справі № 910/12274/15 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" 248 040 грн. (двісті сорок вісім тисяч сорок грн.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський