ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року Справа № 910/10122/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В., Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.05.2015р.у справі№910/10122/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гештальт"простягнення 454421,31 грн.
за участю представників:
позивача: Тучіної О.В., дов. №79/15-юр від 10.08.2015р., Тучіної О.М., дов. №118/15-юр від 09.12.2015р.;
відповідача: Антоненко А.Ю., дов. від 18.05.2015р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гештальт" про стягнення 454421,31грн. страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування вантажів №212/10 від 27.02.2013р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. у справі №910/10122/15 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Чорна Л.В., суддів Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін оскаржувані судові акти, а касаційну скаргу без задоволення, внаслідок їх відповідності приписам норм матеріального та процесуального права.
Позивачем надані суду касаційної інстанції пояснення щодо відзиву відповідача на касаційну скаргу, в якому ним зазначено про невідповідність викладеного у відзиві на касаційну скаргу фактичним обставинам справи, протиріччю умовам генерального договору добровільного страхування вантажів №212/1/01 від 27.02.2013р. та вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015р. касаційну скаргу ТОВ "БНК-Україна" прийнято до касаційного провадження, призначено розгляд скарги на 09.12.2015р. об 11год. 50хв.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2015р. задоволено клопотання ТОВ "БНК-Україна" про продовження строку розгляду касаційної скарги на 15 днів, оголошено перерву до 16.12.2015р. до 11год. 50хв.
У судовому засіданні, що відбулось 16.12.2015р., представники позивача підтримали доводи викладені у касаційній скарзі, в поясненнях від 08.12.2015р. вих. №01-08/12/2015, а також в поясненнях від 14.12.2015р. вих.№01-014/12/2015, що долучені до матеріалів справи та просили скасувати оскаржувані судові акти повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, зазначаючи про обґрунтованість та правильність здійснених судами попередніх інстанцій висновків в оскаржуваних судових актах, відтак, просив залишити без змін оскаржувані судові акти, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з поясненнями до неї, відзивом на касаційну скаргу та пояснення на нього, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2013р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гештальт" (відповідач, страховик, надалі в тексті постанови - ПрАТ "СК "Гештальт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (позивач, страхувальник, надалі в тексті постанови - ТОВ «БНК-Україна») укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № 212/1/01 (надалі в тексті постанови - договір), згідно п.1.1. якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 08.10.2014р.) предметом страхування є майнові інтереси ТОВ "БНК-Україна" або вигодонабувача, що не суперечать Закону і пов'язані з матеріальними збитками, які завдані йому при перевезені, перевантажені і зберіганні вантажів, а саме: бензин, дизельне пальне, що перевозиться залізничним транспортом (далі - вантаж або нафтопродукти). Вигодонабувачем за договором є ТОВ "БНК- Україна" (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1. договору визначено, що страхування вантажів, згідно цього договору здійснюється на умовах: "З відповідальністю за окремі ризики". На цих умовах за цим договором відшкодовуються збитки, зокрема, внаслідок нестачі вантажу при цілісності зовнішньої упаковки, непорушених пломбах вантажовідправника на транспортному засобі або контейнері.
Відповідно до п. 5.3. договору вантаж вважається застрахованим з моменту набуття страхувальником права власності на товар, та закінчується з моменту прийняття вантажу вантажоодержувачем з транспортного засобу перевізника у пункті призначення (на складі вантажоодержувача або страхувальника), за умови виконання страхувальником обов'язків щодо оплати страхової премії і направлення страховику повідомлення з моменту завантаження вантажу у пункті відправлення.
Пунктом 5.4. договору сторонами визначено, що перевезення вантажів здійснюється по маршрутам: - зі ст. Барбаров, Республіка Білорусь до будь якого пункту призначення на території України; - зі ст. Новополоцьк, Республіка Білорусь до будь якого пункту призначення на території України.
Пункти 5.3 та 5.4 договору містяться в розділі 5 договору, яким визначено строк та місце дії договору страхування.
Водночас судами встановлено з наявного у матеріалах справи договору, що у розділі 15 договору сторонами передбачено особливі умови договору, а саме - порядок надання страхового захисту для окремого перевезення. Так, пунктом 15.1. договору визначено, що окремий вантаж (партія вантажів) є застрахований на строк його окремого перевезення з моменту надання страхувальником страховику повідомлення встановленого зразка, сплати (депонування) страхової премії за перевезення окремого вантажу і передання вантажу перевізнику. Повідомлення повинно бути оформлено належним чином та заповнені всі графи повідомлення. Форма повідомлення наведена у додатку №1 до договору. Зокрема, повідомлення повинно містити прохання страхувальника до страховика розповсюдити страховий захист на окреме перевезення, із зазначенням: інвойсу, точного опису вантажу, із зазначенням ваги, об'єму, кількості та інше, маршруту перевезення (з проміжними пунктами), підстави перевезення (номер і дата договору поставки), переліку товаросупровідних документів (ТТН, коносамент та інше), строку перевезення, вартості вантажу. За умовами п. 6.2.11. договору повідомлення має бути надане страховику до початку перевезення вантажу.
Згідно п. 4.1. договору страхова премія по цьому договору підлягає оплаті платежами в розмірі депозитних страхових премій, вказаних страховиком в рахунках, виходячи з запланованих страховиком обсягів перевезень вантажів, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання.
Відповідно до п.4.4. договору встановлено, що страхувальник надає страховику щомісячні звіти (бордеро) про виконані перевезення. При досягненні і/або перевищенні нарахованої страхової премії розміру депозитної страхової премії, страховик знову виставляє рахунок-фактуру на оплату депозитної страхової премії. Згідно з термінами та визначеннями викладеними в договорі, бордеро - це звітний документ, який щомісячно складається страховиком, і містить відомості про: фактичні обсяги застрахованих перевезень, вартість застрахованого вантажу, страховий тариф, страхову премію та інші відомості щодо виконання договору за звітний місяць.
У п.2.2 договору сторони погодили, що страховик несе зобов'язання по відшкодуванню збитків за ризиком "нестача вантажу при цілісності зовнішньої упаковки, непорушених пломбах вантажовідправника на транспортному засобі або контейнері" тільки за умови безпосередньої присутності при прийманні (зливах) застрахованих нафтопродуктів на станціях поставки по Договорах Страхувальника представника Страховика, безперешкодного надання йому можливості оглянути пломби, та складанні акту приймання нафтопродуктів за формою 5-НП за підписом Страховика.
Судами попередніх інстанцій з наявних матеріалів справи встановлено, що за участю представника ПрАТ "СК"Гештальт" (ОСОБА_7) при прийнятті нафтопродуктів за залізничними накладними №2387357, №2387361, №2387365, складено акти прийняття нафтопродуктів за формою №5-НП: №252 від 22.09.2014р., №138 від 23.09.2014р., №25/09/2014 від 25.09.2014р., №26/09/2014 від 26.09.2014р., отримувачем вантажу в яких зазначено ТОВ "Союз-2000". Відповідно до вищезазначених актів приймання нафтопродуктів встановлено понаднормову нестачу вантажу загальною вартістю 454421,31грн.
При цьому, судами також встановлено, що відповідно до залізничних накладних №2387357, №2387361 та №2387365 вантаж було відправлено з міста Клайпеда, Литовська Республіка - до України, у графі 1 відправником вантажу зазначене ЗАО"Кровиню Термінале" (вул. Бурю, 17 Клайпеда, Литва), отримувач - ТОВ "Союз - 2000" (Україна, Полтавська область, Машевський район, с. Селещина, вул. Леніна, 4/А) та у графі 3 накладних зазначено станцію відправлення Клайпеда (эксп.) ЛГ Литовские ж.д. 108107.
З наявних матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з повідомленнями №1611, №1613, №1614, №1615 від 02.10.2014р. про нестачу вантажу за маршрутом Клайпеда (Литва) до станції Миргород Південної залізниці у загальній кількості 21728 кг. Також позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування №1616 від 02.10.2014р. з проханням здійснення виплати страхового відшкодування за ризиком "таємниче зникнення вантажу", без зазначення розміру відшкодування та в додатку до якої зазначено лише вказані вище повідомлення.
Як встановили суди попередніх інстанцій, листом №411 від 04.11.2014р. відповідачем повідомлено позивача про необхідність надання повного переліку документів для виплати страхового відшкодування, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.
Так, у п.8. договору визначено, що при вимозі страхового відшкодування страхувальник передає страховику наступні документи (у залежності від обставин і характеру страхового випадку), а саме: заяву від страхувальника та/або вигодонабувача на виплату страхового відшкодування із додатком розрахунку розміру збитку (тобто загальної суми збитку, найменування вантажу, кількості вантажу, опису пошкоджень, недостачі, втрати); оригінал або примірник завіреного підписом і печаткою страхувальника документу: транспортний документ (товарно-транспортна накладна). У випадку, якщо перевізник доставив вантаж у пункт призначення (на склад вантажоодержувача) зі слідами будь-яких пошкоджень та /або з відсутньою, вкраденою частиною вантажу, чи у загиблому стані і інше, то вантажоодержувач, зобов'язаний зробити відмітку про виявлений збиток у відповідному пункті (графі) оригінала транспортного документа; контракт, договір, специфікація, рахунок-фактура, інвойс, вантажна митна декларація "ВМД", якщо згідно цих документів страхувальник або вигодонабувач має право розпорядження вантажем; довідку (або акт) від правоохоронних органів (поліції, міліції, ДАІ), що підтверджують факт виникнення збитку (ДТП, крадіжки, аварії, протиправних дій третіх осіб і інше) і/або акт огляду вантажу аварійним комісаром, або акт огляду вантажу експертом Торгово-промислової Палати, або акт експертизи, або акт оцінки вартості ушкодженого вантажу, інші офіційні акти (документи), що підтверджують факт виникнення (настання) збитку, укладені відповідно до законів, правил або звичаїв того місця (країни), де відбувся і визначався збиток; акти вантажно-розвантажувальних робіт, підписані членами комісії, що брали участь (були присутні) під час завантаження/ вивантаження вантажу зі складу/ на склад або на транспортний засіб; документи про зроблені витрати та/або рахунки по збитку (виклик правоохоронних органів /поліції, міліції, ДАІ, експерти ТПП, аварійні комісари і інше); пояснювальні листи від осіб, що виконували перевезення, завантаження, вивантаження та/або осіб, які були причасні до скоєння (настання) страхового випадку.
Відповідно до п. 10.1. договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів після подання страхувальником всіх необхідних документів, що підтверджують факт та обставини настання події, що має ознаки страхового випадку, та розмір заподіяного збитку шляхом складання страхового акту про виплату, або відмову у виплаті страхового відшкодування. Про прийняте рішення страховик письмово повідомляє страхувальника у вищевказаний строк.
Згідно з п. 10.2. договору при наявності обставин, що вимагають додаткового розслідування (отримання документів відповідних компетентних органів, які підтверджують факт та/або причину настання страхового випадку), прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування може бути відкладено на строк не більший ніж 3 (три) місяці з моменту (дати) настання страхового випадку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ "СК "Гештальт" направило позивачу лист №0203 від 02.02.2015р., яким відмовило у виплаті страхового відшкодування з підстав не відповідності маршруту, за яким відбулось перевезення вантажів за залізничними накладними № 2387357, №2387361, №2387365, оскільки він не відповідає маршруту зазначеному в договорі страхування (вантаж не був застрахований, страхова премія сплачена не була), а також з підстав ненадання документів на підтвердження настання страхового випадку і визначення розміру збитків.
Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі. Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "БНК-Україна" про стягнення з ПрАТ "СК"Гештальт" страхового відшкодування в розмірі 454421,31 грн. внаслідок не виконання останнім своїх зобов'язань за договором щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку через встановлення при прийнятті нафтопродуктів за залізничними накладними №№2387357, 2387361, 2387365 у присутності представника страхової компанії, за результатами якої підписано акти прийняття нафтопродуктів за формою №5-НП (акти №252 від 22.09.2014р., №138 від 23.09.2014р., №25/09/2014 від 25.09.2014р, №26/09/2014 від 26.09.2014р.) понаднормову нестачу вантажу за залізничною накладною №2387357 - 138 кг вартістю 2870,29грн., за залізничною накладною №2387361 - 20024кг вартістю 419109,19грн., за залізничною накладною №238736 - 1566кг вартістю 32441,83грн., всього на загальну суму 454421,31грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України передбачено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
У ст. 979 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні за змістом умови містяться і в ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", за якою договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 8 Закону України "По страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування встановлені у ст.991 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України "Про страхування" та погоджені сторонами у договорі.
Врахувавши вимоги ст.ст. 979, 991 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 8, ч.1 ст.16, ст.26 Закону України "Про страхування", умови п.п. 4.1., 4.2., 4.4. договору, якими передбачено сплату авансу за страхові послуги, що будуть надані в майбутньому, щомісячне підписання сторонами двостороннього документу (бордеро), в якому має бути зазначено, зокрема, маршрут перевезення, вартість вантажу, страхову суму, страховий тариф, страхову премію, фактичну страхову премію за врахування місячного обсягу перевезень і залишок авансу (депозиту), встановивши відсутність у підписаному сторонами бордеро №34 від 30.09.2014р. за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. інформації щодо страхування вантажу, який перевозився з міста Клайпеда (Литва) на адресу ТОВ "Союз-2000" (Україна, Полтавська область, Машевський район, с. Селещина, вул. Леніна, буд. 4/А), інформації щодо страхової премії за страхування перевезення вантажу з міста Клайпеда (Литва) на адресу ТОВ "Союз-2000", врахувавши п.5.4 договору, за яким перевезення вантажів здійснюються за 2-ма маршрутами (зі ст. Барбаров, Республіка Білорусь до будь якого пункту призначення на території України та зі ст.Новополоцьк, Республіка Білорусь до будь-якого пункту призначення на території України), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що перевезення вантажу за залізничними накладними №№2387357, 2387361, 2387365 з міста Клайпеда (Литва) на адресу ТОВ "Союз-2000" (Україна, Полтавська область, Машевський район, с. Селещина, вул. Леніна, буд. 4/А) виконано всупереч умовам укладеного між сторонами договору за маршрутом, який ним не передбачено і дія якого на вказані перевезення не поширюється. Натомість, доводи заявника касаційної скарги про порушення судами ст.204 Цивільного кодексу України та неврахування п.6.2.3 договору, яким встановлено можливість відхилення від маршруту є помилковими та не ґрунтуються на нормах права, оскільки з системного аналізу умов погоджених сторонами у договорі вбачається, що сторонами не здійснено винятків з погоджених у п.5.4. договору маршрутів, за якими в обох випадках місцем відправлення є станції Барбаров та Новополоцьк Республіки Білорусь, натомість позивачем не доведено судам попередніх інстанцій з посиланням на норми матеріального права та/або договірні умови, що визначена сторонами в договорі можливість "відхилення від маршруту" передбачає можливість зміни місця відправлення вантажів (Республіки Білорусь на Литву), яке, як вже було зазначено вище, визначене сторонами у п.5.4. договору. При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, яка містить посилання, в тому числі, на ст.6 цього ж кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відтак, доводи позивача стосовно того, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки п.6.2.3. договору не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції.
Необґрунтованими та такими, що спростовуються здійсненими судами висновками є також доводи ТОВ "БНК-Україна" про не дослідження судами попередніх інстанцій актів приймання нафтопродуктів за залізничними накладними №№2387357, 2387361, 2387365 за участю представника відповідача - ОСОБА_7 та, як результат, правомірності підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування за договором. Так, судами встановлено, що акти підписано представником відповідача ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності № 40 від 03.12.2013р., за якою йому було надано повноваження на здійснення наступних дій: бути присутнім при прийманні нафтопродуктів, проводити заміри кількості нафтопродуктів у вагоно-цистернах, які прибувають на адресу отримувачів ТОВ "БНК-Україна", у випадку необхідності, відбирати зразки для визначення якості продукту, складати акти про результати здійснених замірів, цілісності ЗПП (запірно-пломбувальний пристрій), номерах і типах вагоно-цистерн.
У відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексуУкраїни судами встановлено, що повноваження ОСОБА_7 зводяться виключно до процесу прийняття нафтопродуктів і складання про це відповідних актів. Жодних повноважень щодо приймання вантажу до страхування, визнання виявленого факту нестачі нафтопродуктів страховим випадком, визначення розміру збитків, тощо, зазначена особа не мала. Відтак, доводи позивача стосовно того, що відповідач, направивши представника для складання вищезазначених актів, звертаючись із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також вчиняючи інші дії, спрямовані на виконання умов договору та з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору у даній справі, фактично визнав настання страхового випадку та, як результат, незаконно відмовив у здійсненні страхового відшкодування після закриття кримінального провадження, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права та погоджених сторонами умовах договору, в тому числі, і в розділі 8 договору.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про правомірність здійсненої відповідачем відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі, і з огляду на встановлені судами обставини неналежного виконання позивачем розділу 8 договору, яким визначено перелік документів, які необхідно надати для підтвердження настання страхового випадку та прийняття рішення про його виплату.
Крім того, з оскаржуваних судових актів вбачається, що судами попередніх інстанцій, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що на виконання договору страхування сторонами було підписано бордеро № 34 від 30.09.2014р. за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, яке не містить будь-яких відомостей про те, що у вересні 2014 року ПрАТ "СК "Гештальт" здійснювало страхування вантажу, що перевозився з м. Клайпеда (Литва) на адресу ТОВ "Союз - 2000" (Україна, Полтавська область, Машевський район, с. Селещина, вул. Ленина, буд. 4/А). Усі перевезення вантажу, що був застрахований у вересні 2014 року здійснювалися зі станції Барбаров, Білоруської залізниці. При цьому, судами досліджено, що бордеро № 34 визначає суму страхової премії за фактично застрахований обсяг перевезеного товару у вересні 2014 року та не містить відомостей про страхову премію за страхування спірного перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва). Бордеро № 34 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток, без зауважень. З урахуванням зазначеного, доводи заявника касаційної скарги стосовно помилковості підписання бордеро №34 внаслідок переконання його в цьому відповідачем не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки є необґрунтованими та такими, що не спростовують здійснених судами висновків у даному питанні.
Безпідставними є також доводи ТОВ "БНК-Україна" стосовно помилковості прийняття судами попередніх інстанцій як доказу у справі, наданої відповідачем постанови про закриття кримінального провадження, оскільки зазначені твердження заявника касаційної скарги суперечать принципу рівності сторін, як складової права на справедливий судовий розгляд справи, закріпленому у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якого сторони процесу наділені рівним правом надавати свої докази і доводи при умовах, які не ставлять одну з них в положення, суттєво невигідне по відношенню до іншої, а також одному з основних принципів господарського судочинства визначеному у ст.43 Господарського процесуального кодексу України - змагальності судового процесу, за яким сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, доводи ТОВ "БНК-Україна" про незаконне закриття кримінального провадження, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки вирішення даного питання не відноситься до визначеної законом компетенції господарських судів та не стосуються предмету позовних вимог у даній справі. Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сам факт звернення відповідача до правоохоронних органів не може свідчити про відправлення спірного вантажу маршрутами визначеними сторонами у п.5.4 договору та спростовує твердження скаржника щодо розповсюдження договору на спірні перевезення.
Водночас, позивачем також не доведено судам попередніх інстанцій, що спірний вантаж є окремим перевезенням з поданням документів вказаних в п.15.1 договору в обґрунтування розповсюдження його дії на вказані перевезення.
Необґрунтованими є і твердження заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час призначення до слухання та розгляду апеляційної скарги останнього. Так, ТОВ "БНК-Україна" зазначає про наявність у нього сумнівів стосовно фізичної можливості складу суду за Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у даній справі встигнути ознайомитись та дослідити матеріали справи. Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені доводи такими, що здійснені з власних суб'єктивних суджень та міркувань, які не стосуються предмету оскарження у суді касаційній інстанції та не спростовують здійснених судами висновків у справі.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
При цьому, з урахуванням того, що решта доводів заявника касаційної скарги зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №910/10122/15 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик