ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 906/607/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач)суддівПлюшка І.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовичана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015у справі№ 906/607/15 господарського суду Житомирської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовичадопублічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України,простягнення 4 967 133,32 доларів США, що еквівалентно 101 076 739, 20 грнза участю представників сторін:

від позивача: Толсторебров І.М., дов. від 01.10.2015

від відповідача: Велічанський М.А., дов. від 12.01.2015, Бабій В.В., дов. від 21.05.2015

від третьої особи: Сергієнко Ю.Л., дов. від 29.10.2015

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013, а саме:

- 4 800 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 101 076 739,20 грн - сума заборгованості за кредитом,

- 167 133,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 3 519 435,62 грн - сума несплачених відсотків за період з 01.01.2015 по 19.04.2015,

- 12 812,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 269 794,45 грн - сума пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.10.2014 по 19.04.2015,

- 226 652,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 4 772 760,45 грн - сума пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.02.2015 по 19.04.2015,

- 122 301,37 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 2 575 379,93 грн - сума 30 % річних за порушення строку погашення кредиту за період з 19.02.2015 по 19.04.2015,

- 525 205,07 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.04.2015 складає 11 059 586,64 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 у визначені договором строки зв'язку з чим, за твердженням позивача, він відповідно до умов кредитного договору набув право вимагати дострокового погашення суми кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.06.2015 (суддя Ляхевич А.А.) у позові відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання відповідача, як позичальника, з повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 припинились повністю з 19.03.2015 зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли у відповідача до банку з договорів банківського вкладу від 11.06.2014, від 08.04.2014, від 27.08.2013 та від 22.07.2013, про що відповідачем було заявлено банку шляхом надсилання відповідної заяви, у зв'язку з чим, за висновком суду, відсутні підстави для здійснення будь-яких нарахувань на суму заборгованості, яка відсутня. Суд також дійшов висновку про те, що обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог під час запровадження в банку тимчасової адміністрації, передбачені п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки заява відповідача про здійснення такого зарахування була надіслана та отримана банком до початку процедури виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (склад колегії суддів: Сініцина Л.М., - головуючий, Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.), з урахуванням ухвали Рівненського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 28.10.2015, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" від 10.07.2015 задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.06.2015 скасовано в частині відмови у стягненні пені за порушення строків сплати кредиту в сумі 224 814,74 грн, пені за порушення строків сплати процентів в сумі 11 222,54 грн та 30 % річних в сумі 55 232,88 дол. США. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 224 814,74 грн пені за порушення строків сплати кредиту, 11 222,54 грн пені за порушення строків сплати процентів та 55 232,88 дол. США 30 % річних, а також в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 1 037,74 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та в сумі 518,87 грн за розгляд апеляційної скарги. В решті рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо припинення з 19.03.2015 зобов'язань відповідача з повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 шляхом зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, однак, дійшов висновку про те, що штрафні санкції за порушення строків сплати кредиту і процентів за його користування та 30 % річних підлягають стягненню з відповідача, оскільки вимоги про стягнення вказаних сум не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України. При цьому, суд здійснив розрахунок вказаних сум станом на 18.03.2015, тобто до дня припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, який не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та 30% річних, а також, зменшив належний до стягнення розмір сум пені на 90% та відмовив у зменшенні суми 30% річних, як суми, що не має характеру штрафних санкцій.

Відмовляючи у стягнення інфляційних втрат, суд виходив з того, що інфляційні витрати не можуть нараховуватися на суму основної заборгованості, визначеної в іноземній валюті, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, з урахуванням доповнень до касаційної скарги № 11075/16 від 01.12.2015 (т.3, а.с. 23-29), просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 04.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк, позивач) та публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 19956-20/13-1 (далі за текстом - кредитний договір), згідно з п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язався надати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

За умовами кредитного договору ліміт кредитної лінії склав 8 000 000,00 доларів США (пп.1.1.1. договору), який з 30.10.2014 був зменшений сторонами до 4 800 000,00 доларів США шляхом укладення договору № 3 від 30.10.2014 про внесення змін до кредитного договору.

Кінцевий термін повернення кредиту - 30.03.2015 (пп. 1.1.2. договору), який був подовжений до 29.12.2015 шляхом укладення між сторонами договору № 3 від 30.10.2014 про внесення змін до кредитного договору.

Процентна ставка за користування кредитом - 11,5 % річних без можливості збільшення в односторонньому порядку (пп. 1.1.5. кредитного договору).

Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № 2068791517 в ПАТ "Банк "Київська Русь", виходячи із фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту. (п. 4.6. кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитної лінії, що є додатком № 1 до кредитного договору.

Договором № 4 від 30.01.2015 про внесення змін до кредитного договору № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 сторони змінили графік зменшення ліміту кредитної лінії, згідно з яким ліміт кредитної лінії з 30.10.2014 склав 4 800 000,00 доларів США, а з 18.02.2015 - 2 400 000,00 доларів США.

На виконання умов кредитного договору банк за меморіальними ордерами

- № 9548 від 04.03.2013 на суму 6 000 000,00 дол. США,

- № 4140 від 11.03.2013 на суму 2 000 000,00 дол. США,

- № 0743 від 31.03.2014 на суму 3 000 000,00 дол. США,

- № 6757 від 27.06.2014 на суму 3 200 000,00 дол. США перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в загальній сумі 14 200 000,00 дол. США.

Позичальник - ПАТ "ПБК "Радомишль" свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконав лише частково та у визначений графіком зменшення ліміту кредитної лінії строк, а саме: до 18.02.2015 частину кредиту не повернув, а з 01.02.2015 припинив сплату процентів за користування кредитом.

Пунктом 9.2. кредитного договору передбачено право банку у разі порушення позичальником строків сплати платежів, встановлених договором, зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, та обов'язок позичальника повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

У зв'язку з порушенням позичальником строків сплати платежів, встановлених договором, банк 18.03.2015 звернувся до позичальника з повідомленням (лист № 1717/20) про відкликання кредиту та вимагав дострокового протягом 30 календарних днів з дати надіслання цього листа повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у розмірі 4 916 533,33 дол. США, з яких 4 800 000,00 дол. США - сума заборгованості за кредитом та 116 533,33 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 01.01.2015 по 17.03.2015.

Однак, позичальник вимоги банк не виконав, що і стало підставою для звернення банку з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013, яка складається з сум заборгованості за кредитом, заборгованості з несплачених відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 19.04.2015, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.10.2014 по 19.04.2015, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.02.2015 по 19.04.2015, 30 відсотків річних за порушення строку погашення кредиту за період з 19.02.2015 по 19.04.2015 та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 1050 та статтею 1052 ЦК України передбачено, що позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, у разі прострочення повернення чергової частини позики та сплати процентів, або у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 203 Господарського кодексу (далі за текстом - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк) та всеукраїнською спортивною громадською організацією "Федерація футболу України" (вкладник) були укладені договори банківського вкладу, а саме:

- договір банківського вкладу "Прогресивний" № 65174-20-01.1 від 22.07.2013, відповідно до умов якого вкладник надав банку, а банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 1 480 000,00 грн євро та зобов'язався повернути вкладнику вклад та нараховані на нього проценти 21.07.2015 (з урахуванням умов, погоджених сторонами в договорі від 22.01.2015 про внесення змін до договору банківського вкладу);

- договір банківського вкладу "Прогресивний" № 74195-20-01.1 від 27.08.2013, відповідно до умов якого вкладник надав банку, а банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 3 500 000,00 грн євро та зобов'язався повернути вкладнику вклад та нараховані на нього проценти 20.04.2015 (з урахуванням умов, погоджених сторонами в договорі від 19.01.2015 про внесення змін до договору банківського вкладу);

- договір банківського вкладу "Гнучкий" № 45503-20-01.1 від 08.04.2014, відповідно до умов якого вкладник надав банку, а банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 600 000,00 грн євро та зобов'язався повернути вкладнику вклад та нараховані на нього проценти 16.03.2015 (з урахуванням умов, погоджених сторонами в договорі від 15.12.2014 про внесення змін до договору банківського вкладу);

- договір банківського вкладу "Прогресивний" № 7013520-01.1 від 11.06.2014, відповідно до умов якого вкладник надав банку, а банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 330 000,00 грн євро та зобов'язався повернути вкладнику вклад та нараховані на нього проценти 17.03.2015 (з урахуванням умов, погоджених сторонами в договорі від 16.12.2014 про внесення змін до договору банківського вкладу).

Пунктами 3.2.1. вказаних договорів банківського вкладу передбачено право вкладника на дострокове отримання всієї суми вкладу за умови попереднього надання банку відповідної заяви у письмовій формі у двох примірниках за три робочі дні до дати, коли вкладник має намір достроково отримати кошти з рахунку.

13.03.2015 Всеукраїнська спортивна громадська організація "Федерація футболу України" (далі за текстом - ВСГО "ФФУ") звернулася до ПАТ "Банк "Київська Русь" з листами № 446 від 12.03.2015 та № 454 від 13.03.2015, в яких просила достроково повернути грошові кошти (вклади) за вказаними вище договорами банківського вкладу.

В листі № 1718/20-25357 від 18.03.2015, надісланому вкладнику - ВСГО "ФФУ, ПАТ "Банк "Київська Русь" підтвердив свої зобов'язання за вказаними вище договорами банківського вкладу та запропонував вкладнику врегулювати договірні відносини шляхом здійснення повернення вкладів та нарахованих процентів в повному обсязі в строк до 31.03.2015.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказаний лист свідчить про прийняття банком позитивного рішення про дострокове повернення вкладу за заявою вкладника, чим спростовуються твердження позивача про відсутність у ПАТ "Банк "Київська Русь" обов'язку повернення вкладів за договорами банківських вкладів.

Наведена у листі № 1718/20-25357 від 18.03.2015 пропозиція банку погодитись на врегулювання договірних відносин шляхом виконання в повному обсязі зобов'язань за вищезазначеними депозитними договорами в строк до 31.03.2015 не означає зміни строку виконання банком своїх зобов'язань з повернення вкладів, оскільки таке погодження не передбачено договором, а є лише адресованою вкладнику пропозицією банку погодитись на інший, ніж встановлено договорами, строк повернення вкладів; доказів такого погодження в матеріалах справи відсутні, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Врахувавши наведе, судами вірно встановлено, що станом на 19.03.2015 строк виконання зобов'язань за вказаними договорами банківського вкладу є таким, що настав. Однак, вклади повернуті не були.

19.03.2015 між ВСГО "ФФУ" (первісний кредитор) та ПАТ "ПБК "Радомишль" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор набув права вимагати від ПАТ "Банк "Київська Русь" повернення банківських вкладів за вказаними вище договорами банківського вкладу в сумі:

- 330 000,00 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" № 70135-20-01.1 від 11.06.2014;

- 500 000,00 євро - за договором банківського вкладу "Гнучкий" № 45503-20-01.1 від 08.04.2014;

- 3 500 000,00 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" № 74195-20-01.1 від 27.08.2013;

- 313 000,00 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" № 65174-20-01.1 від 22.07.2013.

Листом від 19.03.2015 ВСГО "ФФУ" та ПАТ "ПБК "Радомишль" повідомили ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо укладення договору про відступлення прав вимоги від 19.03.2015 та заміну кредитора у зобов'язанні, який був отриманий банком 19.03.2015.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України)

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Врахувавши наведені норми чинного законодавства та те, що договір відступлення прав вимоги від 19.03.2015, укладений між ВСГО "Федерація футболу України" і ПАТ "ПБК "Радомишль", є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ПАТ "ПБК "Радомишль" на підставі вказаного договору 19.03.2015 набуло належне ВСГО "ФФУ" прав вимоги до ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо сплати грошових коштів за договорами банківського вкладу.

19.03.2015 ПАТ "ПБК "Радомишль" звернулося до ПАТ "Банк "Київська Русь" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (лист № 3556 від 19.03.2015) за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 у загальній сумі 4 916 533,33 дол. США, визначеній банком станом на 17.03.2015 у повідомленні про дострокове повернення кредиту, та за договорами банківського вкладу "Прогресивний" № 70135-20-01.1 від 11.06.2014, "Гнучкий" № 45503-20-01.1 від 08.04.14, "Прогресивний" № 74195-20-01.1 від 27.08.2013 і "Прогресивний" № 65174-20-01.1 від 22.07.2013 у загальній сумі 4 643 000,00 євро. Як зазначено в листі, зарахування здійснено за офіційним курсом валют (долара та євро), встановленим НБУ станом на 19.03.2015.

Зарахування зустрічних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань та здійснюється за наявності таких умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого в навпаки, боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (зокрема гроші); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені ПАТ "ПБК "Радомишль" в листі № 3556 від 19.03.2015 вимоги є зустрічними (ПАТ "ПБК "Радомишль" було кредитором ПАТ "Банк "Київська Русь" за вищевказаними договорами банківського вкладу та боржником за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013, а банк був кредитором відповідача за кредитним договором та боржником за договорами банківського вкладу); є однорідними (стосуються грошових коштів). Станом на 19.03.2015 строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав: за кредитним договором - достроково у зв'язку з порушенням позичальником строків сплати платежів, встановлених договором, за договорами банківського вкладу № 70135-20-01.1 від 11.06.2014 та № 45503-20-01.1 від 08.04.2014 з огляду на настання термінів повернення вкладів та за договорами банківського вкладу № 74195-20-01.1 від 27.08.2013 та № 65174-20-01.1 від 22.07.2013 - достроково, після спливу 3-денного терміну після отримання банком повідомлення вкладника про дострокове отримання суми вкладів.

При цьому, як вірно встановлено судами, станом на 19.03.2015 заборгованість відповідача по кредиту склала 4 800 000,00 доларів США, а заборгованість по відсоткам за користування кредитом підлягає визначенню за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 (до дня здійснення зарахування) та склала 118 066,65 доларів США.

Крім того, станом на 19.03.2015 Національним банком України встановлено офіційний курс гривні до долара - 23,39 та до євро - 24,78, а відтак, сума заборгованості банку перед ПАТ "ПБК "Радомишль" за договорами банківського вкладу в розмірі 4 643 000,00 євро у гривневому еквіваленті становила 115 053 540,00 грн, а сума заборгованості ПАТ "ПБК "Радомишль" перед банком за кредитним договором у розмірі 4 918 066,65 дол. США у гривневому еквіваленті склала 115 033 578,94 грн. Тобто, сума коштів, яка підлягала поверненню банком відповідачу за договорами банківського вкладу була більшою, ніж сума коштів, яку відповідач мав сплатити банку в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом за кредитним договором.

Аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження чи визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого відповідною заявою ПАТ "ПБК "Радомишль" № 3556 від 19.03.2015.

Посилання позивача на те, що правочин про зарахування зустрічних вимог, вчинений шляхом подання заяви, порушує пріоритетне право Національного Банку України, як заставодержателя майнових прав по кредитному договору № 19956-20/13-1 від 04.03.2013, та є недійсним є безпідставними, оскільки грошові кошти за обома зобов'язаннями (за кредитним договором та договорами банківського вкладу) внаслідок здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог фактично залишились у банку.

Відповідно до п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України № 190 від 19.03.2015 публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 61 від 19.03.2015 розпочато з 20.03.2015 процедуру виведення ПАТ Банк "Київська Русь" з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.

Відповідно до п. 3.3. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що заборона здійснення зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовується до спірних правовідносин, оскільки, як вірно встановлено судами зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулося 19.03.2015 - до запровадження у позивача тимчасової адміністрації.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ПАТ "ПБК "Радомишль" № 3556 від 19.03.2015, є нікчемним та був визнаний таким Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк "Київська Русь" у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань, як і не містять доказів вчинення Уповноваженою особою Фонду дій, пов'язаних із виявленням таких (нікчемних) правочинів, передбачених ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Врахувавши наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що зобов'язання відповідача, як позичальника, з повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 19956-20/13-1 від 04.03.2013 припинились повністю з 19.03.2015 у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли у відповідача з договорів банківського вкладу від 11.06.2014, від 08.04.2014, від 27.08.2013 та від 22.07.2013, про що відповідачем було заявлено банку шляхом надсилання відповідної заяви. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Звертаючись з позовом у даній справі, ПАТ "Банк "Київська Русь" також просило стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 12 812,18 доларів США, розраховану за період з 01.10.2014 по 19.04.2015, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 226 652,05 доларів США, розраховану за період з 19.02.2015 по 19.04.2015, а також 30 % річних за порушення строку погашення кредиту у розмірі 122 301,37 доларів США, розраховану за період з 19.02.2015 по 19.04.2015 та інфляційні втрати у розмірі 525 205,07 доларів США.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що штрафні санкції та 30 % річних підлягають стягненню з відповідача, оскільки останнім було допущено порушення строків сплати кредиту і процентів за його користування, а в п.п. 8.1., 8.2. кредитного договору передбачено обов'язок позичальника у випадку порушення строків повернення кредиту або процентів сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення та 30 % річних від простроченої суми, за весь час прострочення. Разом з цим, суд вірно зазначив, що вказані суми мають бути розраховані за період від дня виникнення прострочення платежу до 18.03.2015 - дня, який передував дню припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії, погодженого сторонами в договорі № 4 від 30.01.2015 про внесення змін до кредитного договору, днем чергового платежу по тілу кредиту в сумі 2 400 000,00 доларів США, який не був внесений позичальником, було 18.02.2015, а відтак з 19.02.2015 виникло прострочення суми сплати кредиту. Натомість, сплату процентів за користування кредитом позичальник припинив з 01.10.2014.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок належних до стягнення сум штрафних санкцій та встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня за прострочення сплати процентів в сумі 112 225,39 грн за період з 01.10.2014 по 18.03.2015, пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 2 248 147,36 грн за період з 19.02.2015 по 18.03.2015.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно скористався наданим законом суду правом на зменшення розміру штрафу (п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України) та задовольнив позовні вимоги про стягнення сум пені частково, врахувавши те, що зобов'язання за кредитним договором були виконані відповідачем шляхом зарахування зустрічних позовних вимог, строк прострочення виконання зобов'язань є незначним, порушення інтересів сторін відсутнє, а розміри заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені є значними.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення 30 % річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредиту в сумі 2 400 000,00 доларів США в строк до 18.02.2015, та вірно розрахував належну до стягнення суму річних за період з 19.02.2015 по 18.03.2015, визначивши її в розмірі 55 232,88 доларів США. При цьому, суд обґрунтовано відмовив у зменшенні суми 30% річних, оскільки вказана сума не має характеру штрафних санкцій, а також вірно відмовив у стягненні інфляційних втрат, оскільки їх нарахування на суму основної заборгованості, визначеної в іноземній валюті, є неможливим з огляду на те, що індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Враховуючи викладене, прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою було скасовано рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягнення штрафних санкцій та 30% річних з прийняттям в цій частині нового рішення, відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 у справі № 906/607/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді І. Плюшко

В. Саранюк