ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 904/4286/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомдержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" простягнення 1 004 516,16 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Тарарук Л.Р. - дов. №НЮ-17 від 02.01.2015; від відповідача:не з'явились;ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.07.2015 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено повністю.

Стягнено з ТОВ "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" на користь ДТГО "Львівська залізниця" 1004516,16 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, 20090,32 грн. судового збору.

Постановою від 05.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Чимбар Л.О. - головуючий, Чоха Л.В., Антонік С.Г.) рішення від 20.07.2015 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на місцях загального користування відбулась з причин, визначених самим відповідачем.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 119, 129 Статуту залізниць України; п.п. 3, 4, 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 01.07.2013 ДТГО "Львівська залізниця" (залізниця) та ТОВ "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" (користувач) уклали договір про подачу та забирання вагонів ТОВ "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" при станції Бучач ДТГО "Львівська залізниця", яким визначено порядок подачі, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить залізниці та примикає через стрілку №10 до колії станції Бучач і обслуговується локомотивом залізниці, користувачеві - ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість".

За умовами договору вагони на під'їзну колію подаються після повідомлення, яке передається по телефону записом повідомлення в книгу форми ГУ-2, загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою не більше 12 одиниць, максимальна переробна спроможність вантажних пунктів по навантаженню: відсіву або доломіту - 1 вагон, час - 25 хвилин, розмір подачі - 6 вагонів; доломіту - 1 вагон, час-25 хвилин, розмір подачі 6 вагонів.

30.01.2013 сторони уклали договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №25, відповідно якого між залізницею та вантажовласником здійснюється електронний документообіг.

Як встановлено господарськими судами 26, 27, 30 та 31 грудня 2014 року, 3 і 14 січня 2015 року на адресу відповідача на станцію Бучач прибували власні вагони за повними перевізними документами (згідно накладних). Про прибуття вказаних вагонів залізницею повідомлено вантажоодержувача та перевізні документи розкредитовано його представниками відповідно 26, 27, 30 та 31 грудня 2014 року, 3 січня 2015 року.

ТОВ ВК "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" надав замовлення №27/12-2 від 27.12.2014 про те, щоб не подавати на його під'їзну колію власні вагони згідно переліку, у зв'язку з незапланованою зміною оператора, відсутністю заявок і відповідно узгоджених планів. Вказані вище вагони в очікуванні розпорядження вантажоодержувача після прибуття на станцію були затримані на місцях загального користування і перебували там частина до 07.03.2015, а частина - до 12.03.2015, після чого були відправлені за повними перевізними документами відповідно на станцію Шепетівка та на станцію Скалат, про що складені акти загальної форми, в яких зафіксовано затримку вагонів, закінчення затримки вагонів, час закінчення затримки. Акти складені в присутності повноважних представників ТОВ ВК "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ", однак останні відмовилися від їх підписання, про що складено акти загальної форми.

Як встановлено господарськими судами на підставі актів загальної форми залізницею нарахована плата за користування вагонами, яка внесена до відомостей плати за користування вагонами. Представник відповідача підписав зазначені відомості з зауваженнями "з даними та нарахуваннями не згодні", однак у застереженнях не конкретизовано їх причину: - з якими саме даними незгодні і чому (чи які) нарахування невірні. Плата за користування вагонами за весь період затримки вагонів на місцях загального користування за розрахунком позивача становить 974 092,68 грн. (з ПДВ). Також позивачем нараховано збір за зберігання рухомого складу на своїх осях за період з 27.12.2014 по 12.03.2015 у розмірі 30 423,48 грн. (з ПДВ). Накопичувальна картка, також підписана відповідачем із застереженнями, які також не конкретизовані.

За ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Відповідно п.8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

За п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №165/3458 від 15.03.1999, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 16 Правил вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами встановлено, що: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Відповідно ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Господарськими судами встановлено, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на місцях загального користування відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин, визначених самим відповідачем.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 904/4286/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга