ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 904/2758/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівПлюшка І.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2015у справі№ 904/2758/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 15 562,19 грн за участю представників сторін:

від позивача: Басій К.С., дов. від 04.08.2014

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в якому, з урахуванням додаткових пояснень щодо періоду нарахування сум (т.1, а.с.77), просило стягнути солідарно з відповідачів 15 562,19 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 23.04.2013, в т.ч.: 11 264,91 грн - заборгованість за кредитом за період з 05.05.2014 по 12.12.2014, 2 470,78 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 01.08.2014 по 12.12.2014, 1 280,57 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 01.08.2014 по 12.12.2014 та 542,92 грн - заборгованість по комісії за користування кредитними коштами.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачами, як поручителем та боржником, зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за його користування згідно з договором банківського обслуговування від 23.04.2013 та договором поруки №30423CNKOS05Р від 11.11.2013.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 23.04.2013 в розмірі 14 778,62 грн (11 264,92 грн - заборгованість за кредитом; 2 470,78 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 542,92 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Розстрочено виконання рішення у справі на загальну суму 14 781,62 грн строком на 18 місяців зі сплатою щомісячно рівними платежами по 821,20 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 780,57 грн відмовлено на підставі ч.1 ст. 233 ГК України.

Місцевий господарський суд визнав доведеним факт наявності у відповідача-2 заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за його користування відповідно до договору банківського обслуговування від 23.04.2013, що, за висновком суду, є підставою для стягнення вказаних сум з відповідачів, як солідарних боржників, а також є підставою і для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором. При цьому, суд за результатами розгляду заяви відповідача-2, наданої суду 21.04.2015, зменшив заявлений до стягнення розмір пені та розстрочив виконання судового рішення у даній справі на 18 місяців рівними платежами щомісячно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (склад колегії суддів: Чус О.В., - головуючий, Дармін М.О., Антонік С.Г.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 змінено та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою позов задоволено. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 23.04.2013 в розмірі: 11 264,92 грн - заборгованість за кредитом; 2 470,78 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 280,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 542,92 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Розстрочено виконання рішення у справі відносно ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 7 779,60 грн строком на 10 місяців зі сплатою щомісяця по 777,96 грн, починаючи з червня 2015 року по березень 2016 року включно.

Стягнуто з відповідачів (з кожного окремо) на користь ПАТ КБ "Приватбанк" по 913,50 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 228,38 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені з огляду на наявність вини відповідачів у невиконання зобов'язань за договором банківського обслуговування від 23.04.2013 та невеликий розмір пені порівняно із сумою боргу. Крім того, суд, врахувавши матеріальний стан відповідача-2 та солідарний характер стягнення у даній справі, дійшов висновку про те, що рішення суду підлягає розстроченню лише стосовно частини боргу, яка відноситься на відповідача-2, а не на обох відповідачів.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 23.04.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (відповідач-2) підписано заяву про відкриття рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач), у зв'язку з чим останнім було відкрито відповідачу-2 поточний та картковий рахунки.

Крім того, 23.04.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 також підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 23.04.2013 (далі за текстом - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Пунктом 3.2.1. зазначених Умов передбачено надання на поточний рахунок клієнта кредитного ліміту.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачем-2 у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 23.04.2013.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 23.04.2013 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п.п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

На виконання умов договору банківського обслуговування від 23.04.2013 позивач встановив відповідачу-2 на поточний рахунок кредитний ліміт та надав відповідачу-2 кредитні кошти у межах ліміту в сумі 15 600,00 грн, про що свідчить банківська виписка з рахунку та не заперечується відповідачем-2.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розділом 3.2.1.4. "Порядок розрахунків" Умов визначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуління"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулюванні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Відповідач-2 виплачує Позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт має сплатити банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі відсутність на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-2, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач-2 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача-2 станом на дату подання позовної заяви у даній справі склала 15 559,19 грн, з яких: 11 264,92 грн - заборгованість за кредитом за період з 05.05.2014 по 12.12.2014, 2470, 78 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 12.12.2014, 542,92 грн - комісія за користуванням кредитом за період з 01.08.2014 по 12.12.2014. Наявність у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за кредитом, відсотками та комісією підтверджується також копіями банківських виписок по поточному рахунку, що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.51, 71-76). Докази сплати відповідачем-2 позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 11.11.2013 між ПАТ КБ "Приватбанк", як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", як поручителем, (відповідач-1) укладено договір поруки № 30423CNKOSO5Р, відповідно до умов якого відповідач-1 виступив поручителем по зобов'язанням відповідача-2 за договором від 23.04.2013.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

Відповідно до п. 4 договору поруки боржник (відповідач-2) і поручитель (відповідач-1) відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Пунктами 5, 6 договору поруки передбачено, що у випадку не виконання відповідачем-2 будь-якого обов'язку, передбаченого п.1 договору поруки, позивач направляє на адресу відповідача-1 письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку, а відповідач-1 зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі позивача впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього Договору.

15.02.2015 позивач надіслав на адресу поручителя вимогу № 30423CNKOS05P від 09.02.2015 про сплату заборгованості у загальній сумі 15 146,68 грн з урахуванням відсотків за користування кредитом, комісії та пені.

Однак, відповідач-1 відповіді на вимогу надав, суму боргу не сплатив. Докази сплати вказаної заборгованості відповідачем-2 відсутні і в матеріалах справи.

Врахувавши викладене вище, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум та визнавши його вірним, суди попередніх інстанції правильно задовольнили позовні вимоги у даній справі в цій частині, стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом, по процентах та комісії за користування кредитом в заявлених позивачем до стягнення сумах з огляду на доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачами зобов'язань за договором банківського обслуговування від 23.04.203 та договором поруки № 30423CNKOSO5Р від 11.11.2013.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, оскільки факт порушення відповідачами зобов'язань з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами за договором банківського обслуговування від 23.04.2013 є доведеним, а заявлена до стягнення сума пені визначена позивачем вірно та не підлягає зменшенню з огляду на наявність вини відповідачів у невиконання зобов'язань та невеликий розмір пені порівняно із сумою боргу.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій за результатами розгляду наявного в матеріалах справи клопотання відповідача-2, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, фінансовий стан як боржника, так і позивача, матеріальні інтереси сторін, та, зокрема, доведеність існування обставин важкого матеріального стану ФОП ОСОБА_5, дійшли правильного висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, вірно врахував солідарний характер стягнення у даній справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що, рішення суду підлягає розстроченню лише стосовно частини боргу, яка відноситься на відповідача-2, а не на обох відповідачів, з огляду на що правильно застосував розстрочку виконання рішення у справі відносно лише відповідача-2 - ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 7 779,60 грн строком на 10 місяців зі сплатою щомісяця по 777,96 грн, починаючи з червня 2015 року по березень 2016 року включно.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у справі № 904/2758/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді І. Плюшко

В. Саранюк