ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 902/896/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Немирів Вінницької області на рішеннявід 26.08.2015 господарського суду Вінницької областіта постановувід 05.10.2015 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/896/15 господарського суду Вінницької областіза позовомгр. ОСОБА_4, м. Немирів Вінницької областідо дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", м. Немирів Вінницької області простягнення 15 136,89 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача позивач відповідачаОСОБА_5, довір.; ОСОБА_4; Янчук В.В., Тапанова Р.А., довір.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року гр. ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - ДП "Nemiroff", відповідач) про стягнення 15 136,89 грн. компенсації при звільненні та суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.08.2015 у справі №902/896/15 (суддя Стефанів Т.В.) у позові про стягнення 1 765,29 грн. компенсації за невикористану відпустку та 9 984,90 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку відмовлено повністю. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості по зарплаті в сумі 3 386,70 грн. припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (судді: Петухов М.Г. - головуючий, Гулова А.Г., Маціщук А.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 48, 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Позивач посилається на те, що не був обізнаний про те, що наказ про його звільнення у квітні 2014 року підписаний неуповноваженою особою. При цьому обставини щодо повноважень ОСОБА_10 на звільнення працівників встановлені у рішеннях інших судів, у яких розглядалися спори між відповідачем та іншими працівниками.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з лютого 2013 року позивач працювала на посаді помічника головного юрисконсульта із супроводу господарсько-договірної діяльності та оподаткування ДП "Nemiroff".

Звертаючись із позовом, ОСОБА_4 стверджувала, що з 30.04.2014 її було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України за наказом відповідача від 29.04.2014 № 824-К, підписаним заступником генерального директора ОСОБА_10, про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. Однак при звільненні їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати за березень-квітень 2014 року в сумі 3 386,70 грн., компенсацію за 19 днів невикористаної відпустки в сумі 1 765,29 грн., а також компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014 по 22.07.2014 в сумі 9 984,90 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3 386,70 грн. судами правомірно припинено провадження у справі з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позивач вже реалізував своє право на судовий захист в цій частині і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 у справі №902/798/14 задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 3 386,70 грн. Відтак, спір в зазначеній частині вже вирішений за судовим рішенням між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Щодо решти позовних вимог судами попередніх інстанцій встановлено існування іншого наказу відповідача від 29.08.2014 №323-НК про звільнення позивача із займаної посади на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України - за здійснений в період з 24.03.2014 по 29.08.2014 прогул без поважних причин та невихід на роботу на виклик роботодавця із здійсненням повного розрахунку зі звільненим працівником у день звільнення. Факт прогулу зафіксований відповідачем у відповідних актах. Крім того, відповідачем встановлено відсутність на підприємстві трудових книжок деяких працівників, у тому числі позивача.

Згаданий наказ підписаний Генеральним директором відповідача ОСОБА_11 Копія наказу від 29.08.2014 разом із роз'ясненням порядку отримання нарахованих при звільненні коштів 01.09.2014 направлені позивачу рекомендованим листом, який отриманий останнім.

Підпунктом 5.6.5 Статуту ДП "УГК "Nemiroff" визначено, що Генеральний директор без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях і державних органах; укладає трудові договори з посадовими особами, виконавчим персоналом та працівниками підприємства; здійснює прийняття та звільнення працівників підприємства.

Згідно з внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) відомостями (витяг від 06.08.2015) єдиною особою, яка з 25.10.2011 має повноваження вчиняти без довіреності дії від імені відповідача, є Генеральний директор ОСОБА_11

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей ЄДР, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі наказу ОСОБА_11 № 1-А від 12.03.2014 у зв'язку із втратою печаток із вказаної дати було введено в обіг на підприємстві шість нових печаток, зразки яких були відображені в наказі.

Оголошення про анулювання старих печаток та введенням в обіг з 12.03.2014 печаток нового зразка розміщено відповідачем в газеті "Голос України" №66 від 05.04.2014.

Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що з 25.10.2011 єдиною особою, яка має повноваження на вчинення без довіреності юридично значимих дій від імені відповідача (у т.ч. прийняття на роботу та звільнення працівників) є Генеральний директор ОСОБА_11

Таким чином, звільнення позивача із займаної посади відбулося на підставі підписаного Генеральним директором відповідача наказу від 29.08.2014 №323-НК. При цьому відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема ст.ст. 40, 47, 116 КЗпП України.

У зв'язку з чим наказ від 29.04.2014 № 824-К, на який посилається позивач у підтвердження факту її звільнення, підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою, а отже не має жодних правових наслідків, тобто не свідчить про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

З огляду на положення ч. 1, 4, 5 ст. 48 КЗпП України та п.п. 2.4, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301, зроблений неуповноваженою особою ОСОБА_10 запис у трудовій книжці позивача про звільнення з 30.04.2014 також не може мати жодних правових наслідків.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про безпідставність позовних вимог у вищезазначеній частині, що має наслідком відмову в позові є законним та обгрунтованим.

Посилання позивача у касаційній скарзі на обставини щодо повноважень ОСОБА_10, встановлені судовими рішеннями під час розгляду інших судових справ за участю інших сторін, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України ці обставини не мають приюдиційного значення для даного спору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 порушено справу № 902/798/14 про банкрутство ДП "Nemiroff" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

23.07.2014 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення про порушення справи про банкрутство відповідача на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Згідно з абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У свою чергу положеннями ч. 15 ст. 16 Закону про банкрутство встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Отже, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача розгляд як конкурсних, так і поточних грошових вимог його кредиторів здійснюється виключно у порядку, встановленому спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Оскільки звільнення позивача з займаної посади мало місце вже після порушення справи про банкрутство відповідача, то грошові вимоги першого є поточними, а тому з огляду на ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство правомірно розглянуті в окремому позовному провадженні судом, який розглядає справу про банкрутство.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 40, 47, 48, 116 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 35, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі №902/896/15 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич