ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 902/200/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та додаткову постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015у справі Господарського суду№ 902/200/15 Вінницької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"простягнення 435 770,04 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Мороз В.О., дов. від 18.08.2015 № 02/2066;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - Підприємство) на користь Компанії 435 770,04 грн. заборгованості, яка складається з інфляційних втрат у розмірі 329 936,09 грн. та 3% річних у розмірі 105 833,95 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Підприємство несвоєчасно виконало умови договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2414/11 щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим йому нараховані інфляційні втрати за час прострочення платежу та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 (суддя Грабик В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Компанії інфляційні втрати в сумі 329 936,09 грн., 3% річних в сумі 105 109,04 грн. Відмовлено в задоволені позову в частині стягнення 3% річних в сумі 724,91 грн.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 329 936,09 грн., 3% річних в сумі 105 109,04 грн. вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві. В частині відмови у задоволенні позову рішення мотивовано неправомірністю нарахування, з огляду на те, що ці нарахування проводилися і на дату часткового погашення заборгованості.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів: Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М., Гудак А.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 329 936,09 грн., 3% річних в сумі 105 109,04 грн. скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення у даній справі залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що оплату за поставлений природний газ було здійснено у порядку та строки передбачені Договором від 17.02.2014 № 238/30 про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2414/11. В іншій частині рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (колегія суддів: Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М., Гудак А.В.) у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги стягнуто з Компанії на користь Підприємства судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4 350,45 грн.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та додаткову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 залишити в силі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписи ст. ст. 525, 526, 599, 617, 625, 631, 651 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Підприємство, не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Компанії до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) 30.09.2011 було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2414/11 (далі - Договір № 14/2414/11) за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Компанією), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору);

- пунктом 2.1. Договору № 14/2414/11 передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 167 000 тис. куб. м;

- у пункті 3.3. Договору № 14/2414/11, сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця;

- пунктом 3.4. Договору № 14/2414/11 передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами;

- згідно з пунктом 5.1. Договору № 14/2414/11, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ);

- у пункті 5.2. Договору № 14/2414/11 зазначено, що ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1091,00 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.;

- пунктами 5.3., 5.5. Договору № 14/2414/11 передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни, до пункту 5.2. цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів; загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу;

- у пункті 6.1. Договору № 14/2414/11 сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- згідно з пунктом 6.3. Договору № 14/2414/11 в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

- за приписами пункту 10.3. Договору № 14/2414/11 усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього договору;

- згідно з пунктом 11.1. Договору № 14/2414/11, строк дії Договору визначається з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості;

- в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод від 30.09.2011 № 1, № 2, № 3 до Договору № 14/2414/11 (а. с. 18-20);

- на виконання умов Договору № 14/2414/11 Компанія протягом жовтня 2011 року вересня-грудня 2012 року поставила, а Підприємство прийняло природний газ в обсязі 48 055,68 тис. куб. м на загальну суму 62 914 496,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 21-26);

- 17.02.2014 між територіальним органом казначейства в Вінницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Вінницької області державної адміністрації (сторона друга), Департаментом фінансів Вінницької міської ради (сторона третя), Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради (сторона четверта), Підприємством (сторона п'ята), Компанією (сторона остання) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 238/30 (далі - Договір № 238/30);

- згідно з пунктом 1 Договору № 238/30 предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30;

- відповідно до пункту 8 Договору № 238/30, сторона п'ята перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 8 819 489,91 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 469 914,99 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з Договором №14/2414/11;

- пунктом 9 Договору № 238/30 передбачено, що сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу;

- у пункті 11 Договору № 238/30 зазначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, окрім іншого, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору;

- за приписами пунктів 14, 16 Договору № 238/30, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (а.с. 84-87);

- Підприємство погасило заборгованість в частині основного боргу в сумі 8 819 489,91 грн. на підставі Договору № 238/30, що підтверджується платіжним дорученням від 01.04.2014 № 1. Зазначена сума оплачена головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області;

- посилаючись на порушення вимог пункту 6.1 Договору № 14/2414/11 в частині своєчасної оплати Підприємством за поставлений природний газ слугувало підставою для звернення Компанії з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції умовами Договору № 238/30 передбачалися не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 14/2414/11, тобто уклавши договір № 238/30, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору № 14/2414/11.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для застосування санкцій, визначених умовами Договору № 14/2414/11, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 917/2520/14 та від 01.07.2015 р. у справі № 924/1230/14.

Відповідно до частини першої статті 11128 ГПК України обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, щодо застосування норми права викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин, виходячи зі змісту наведених норм, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що апеляційний господарський суд правомірно відмовив в частині стягнення інфляційних у розмірі 329 936,09 грн., 3% річних у розмірі 105 109,04 грн., оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у Договорі № 238/30, а сторони у пункті 16 цього договору засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правових підстав для задоволення позову немає.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Посилання скаржника щодо скасування додаткової постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 про розподіл судових витрат, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування процесуальних норм, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та додаткову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 у справі № 902/200/15 Господарського суду Вінницької області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський