ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 902/1007/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справігосподарського суду Вінницької області за позовомприватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"простягнення 5 179 188,04 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача 1:не з'явились;від відповідача 2:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 12.08.2015 господарського суду Вінницької області (суддя: Грабик В.В.) у справі №902/1007/12 заяву ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с.Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРЮОФОП 38143262) в межах суми заявлених позовних вимог 5179188,00грн.

Постановою від 09.11.2015 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Коломис В.В. - головуючий, Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) ухвалу від 12.08.2015 господарського суду Вінницької області скасовано, заяву ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 66, 67, 97, 102 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що у апеляційного господарського суду були відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що в липні 2015 року ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Радоміра" та ТОВ "Захід Трейд" про стягнення 5 179 188,04 грн. заборгованості, з яких: 3 364 024,04 грн. основного боргу та 1 815 164,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою від 20.07.2015 господарського суду Вінницької області (суддя: Кожухар М.С.) порушено провадження у справі №902/1007/15, розгляд справи призначено на 03.09.2015.

05.08.2015 позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Захід Трейд", в межах суми заявлених позовних вимог 5179188,04 грн.

10.08.2015 ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" подало до господарського суду Вінницької області заяву №2/07-15 від 05.08.2015 про вирішення питання щодо передачі заяви про забезпечення позову №02/07-15 від 05.08.2015 у справі №902/1007/15 на автоматизований розподіл для своєчасного вирішення питання про забезпечення позову, оскільки головуюча суддя - Кожухар М.С. знаходиться у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи заяву про забезпечення позову від 05.08.2015 у справі №902/1007/15 передано на розгляд судді Грабику В.В., у зв'язку з перебуванням судді Кожухар М.С. у щорічній відпустці.

Відповідно ст.21 Господарського процесуального кодексу України, у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує, зокрема, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді; реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху. Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (далі - Положення).

Підпунктами 2.3.44 Положення передбачено, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також, зокрема, заяви про забезпечення позову. У разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44 - 2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за рішенням зборів суддів, якщо відсутність головуючого судді (судді-доповідача) призведе до неможливості розгляду цих справ та матеріалів у строки, встановлені чинним законодавством (п.2.3.47. Положення).

Відповідно п.15 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в господарському суді Вінницької області від 30.06.2015, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу, якщо відсутність головуючого судді (судді-доповідача) призведе до неможливості розгляду цих справ та матеріалів у строки, встановлені чинним законодавством.

Отже, даним пунктом Порядку автоматизованого розподілу судових справ в господарському суді Вінницької області також передбачено автоматизований розподіл справ та матеріалів до справи.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірне призначення автоматизованого розподілу заяви про забезпечення позову у справі №902/1007/15. Оскільки розгляд вказаної заяви про забезпечення позову здійснено у незаконному складі суду, що відповідно п.1 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Статтями 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно чинного законодавства, забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної та фізичної особи, а обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, в свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно ст.ст.33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Як встановлено господарськими судами, предметом позову є стягнення з ТОВ "Захід Трейд" 5 179 188,04 грн. заборгованості, з яких 2 3 364 024,04 грн. - основний борг згідно договору про надання послуг №2304414-17П від 23.04.2014, договорів поставки №170604 від 17.06.2013 та №310309 від 27.03.2014; 1 815 164,00 - штрафні санкції.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, що є порушенням ст.ст. 66, 86 Господарського процесуального кодексу України.

У позовному провадженні піддані арешту кошти необхідно обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

У позові про стягнення заборгованості необхідно застосовувати заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти. Арешт на майно можливо застосовувати лише тоді, коли кошти у боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача-2 не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Також зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається та судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано, яким чином арешт рухомого та нерухомого майна відповідача-2 пов'язаний з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів, а також, яким чином невжиття таких заходів може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Рівненським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 09.11.2015 Рівненського апеляційного господарського суду зі справи № 902/1007/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга