ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 18/1407/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Поліщук Н.Г. Борецька О.Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на ухвалу та постановуГосподарського суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 рокуза заявою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"пророзстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року у справі№ 18/1407/12за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"про стягнення 16 403 883,67 грнВСТАНОВИВ:

У липні 2012 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 403 883, 67 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 089 569,54 грн основного боргу, 1 064 579,70 грн пені, 656 812,52 грн інфляційних втрат, 592 921,91 грн 3 % річних та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 змінено.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 14 089 569,54 грн основного боргу, 532 289,85 грн пені, 656 812,52 грн інфляційних втрат, 592 921,91 грн 3 % річних та судові витрати.

У вересні 2015 р. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду у справі № 18/1407/12 на п'ятнадцять років відповідно до наданого відповідачем графіку, а саме, з вересня 2015 р. до серпня 2030 р. з щомісячним платежем у розмірі 86 508,85 грн, а в останній місяць - 86 509,67 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 (суддя - Сірош Д.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (головуючий - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Тарасова І.В.), заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 у справі на три роки за визначеними судом графіком та сумами щомісячних платежів.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду у справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, а також те, що він не уникає від виконання рішення, а навпаки намагається сплачувати заборгованості перед позивачем та що одночасне стягнення з відповідача суми заборгованості матиме для нього негативні наслідки, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив частково заяву відповідача про розстрочку виконання рішення у справі.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи та прийняття рішень, судами були враховані лише інтереси відповідача, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони, враховані матеріальні інтереси саме обох сторін і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові акти, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Інші посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року у справі за № 18/1407/12- без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко