Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №б-39/02-09

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № Б-39/02-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Білошкап О.В.., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенко С.О.

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016

у справі№ Б-39/02-09 господарського суду Харківської області за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІТРЗ" Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"провизнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники :

ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенко С.О. Петченко І.В.В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014 припинено процедуру санації Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ВАТ "ІТРЗ"), визнано ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "ІТРЗ" призначено арбітражного керуючого Костюка О.Г., зобов'язано ліквідатора ВАТ "ІТРЗ" виконати ліквідаційну процедуру в строк до 03.12.2015.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015 задоволено скаргу ТОВ "Залізницяремсервіс" на дії ліквідатора з доповненнями, клопотання голови комітету кредиторів ТОВ "Залізницяремсервіс" про припинення повноважень ліквідатора ВАТ "ІТРЗ" арбітражного керуючого Костюка О.Г.; усунено арбітражного керуючого Костюка О.Г. від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ "ІТРЗ"; призначено ліквідатором ВАТ "ІТРЗ" арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.

Арбітражний керуючий Саутенко С.О. звернувся 20.05.2016 до господарського суду зі скаргою на дії арбітражного керуючого Костюка О.Г., в якій просив визнати дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартири №11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання останньої службовою, протиправними; визнати недійсним ордер на житлове приміщення - квартири №11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 13.01.2014 №016086; визнати майно - квартиру №11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси ВАТ "ІТРЗ".

В обґрунтування скарги арбітражний керуючий Саутенко С.О. зазначив, що під час здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "ІТРЗ" ним було встановлено, що 14.06.2004 ВАТ "ІТРЗ" набуло у власність квартиру №11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира) на підставі договору купівлі-продажу. Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.09.2013 визнано зазначену квартиру службовою, вирішено надати службову квартиру гр. ОСОБА_7 та видати службовий ордер на це житло. Службовий ордер на службову квартиру видано Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради 13.01.2014 на ім'я ОСОБА_7 у складі сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_9 В подальшому рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 01.07.2014 скасовано рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.09.2013 "Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою".

Мотивуючи свої вимоги, арбітражний керуючий Саутенко С.О. зазначив, що з урахуванням вищезазначеного арбітражним керуючим Костюком О.Г. було перевищено повноваження в частині одноосібного прийняття рішення щодо розпорядження державним майном - квартири, шляхом звернення до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради для прийняття рішення про віднесення її до складу службової та надання її особі, яка фактично не працювала на ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", не проживала за місцем розташування підприємством та не потребувала поліпшення житлових умов.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016 (колегія суддів: Савченко А.А., Міньковський С.В., Швидкін А.О.) визнано дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою №11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м, загальною площею 60,9 кв.м., шляхом визнання останньої службовою, протиправними; в решті вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 (колегія суддів: Лакіза В.В., Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016 скасовано частково, а саме в частині визнання протиправними дій арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м, загальною площею 60,9 кв.м, шляхом визнання останньої службовою; прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги про визнання протиправними дій арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м, загальною площею 60,9 кв.м, шляхом визнання останньої службовою, відмовлено; в решті ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016 залишено без змін.

Ліквідатор ВАТ "ІТРЗ" арбітражний керуючий Саутенко С.О. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016, залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016 скасовано частково, а саме в частині визнання протиправними дій арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м, загальною площею 60,9 кв.м, шляхом визнання останньої службовою.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.1, ст.ст.17-18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.91, ст.97, ст. 105 ГПК України. Заявником зазначено, що судом апеляційної інстанції незаконно прийнято до провадження апеляційну скаргу арбітражного керуючого Костюка О.Г., оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2016 діяльність арбітражного керуючого Костюка О.Г. припинена на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, отже на момент звернення не мав процесуального статусу сторони у справі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2012 керуючим санацією ВАТ "ІТРЗ" призначено Костюка О.Г.

Відповідно до п.11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки скаргу подано на дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. вчинені під час процедури санації боржника, то застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяли на момент проведення процедури санації, а саме в редакції до 19.01.2013.

Відповідно до ч.5 ст.31 Закону арбітражний керуючий зобов'язаний, зокрема: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. (ч.6 ст.31 Закону)

Згідно ч. 10 ст.31 Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Відповідно до ч. 5 ст.17 Закону керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Предметом судового розгляду є скарга на дії арбітражного керуючого Костюка О.Г., зокрема, визнання дій арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м, шляхом визнання останньої службовою, протиправними.

Протиправною поведінкою є дії особи, наслідком яких є порушення норми права, закріпленої в чинному нормативному акті.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу заявника, виходив з того, що дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. по розпорядженню майном боржника -квартирою такими, що вчинені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст.326 ЦК України, ст.75 ГК України, ст.51 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ч.9 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, судом першої інстанції зазначено, що ВАТ "Ізюмський ТРЗ" є державною власністю, органом управління якого є Харківська обласна державна адміністрація. ВАТ "Ізюмський ТРЗ" є власником трикімнатної квартири №11, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира придбана за відплатним договором купівлі-продажу, віднесена до основних фондів та обліковується на балансі ВАТ "Ізюмський ТРЗ".

На підставі звернення керуючого санацією ВАТ "Ізюмський ТРЗ" Костюка О.Г., виконавчим комітетом Ізюмської міської ради 25.09.2013 прийнято рішення про визнання зазначеної квартири службовою, в подальшому за клопотанням керуючого санацією ВАТ "Ізюмський ТРЗ" Костюка О.Г. тим же виконавчим комітетом прийнято рішення 25.12.2013 про надання її ОСОБА_7 з видачею службового ордеру. Рішенням 01.07.2014 виконавчого комітету Ізюмської міської ради скасовано рішення від 25.09.2013. Арбітражний керуючий Костюк О.Г. звернувся 17.09.2015 до сесії міської ради м. Ізюм щодо прийому до комунальної власності об'єкту житлового фонду зазначеної квартири. Рішенням Ізюмської міської ради від 30.09.2015 надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Ізюм спірної квартири.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. є протиправними, оскільки вчинені одноосібно, спрямовані на відчуження майна банкрута за відсутності належних повноважень на їх вчинення, без згоди комітету кредиторів, що порушує права боржника та кредиторів.

Суд апеляційної інстанції, вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги на дії арбітражного керуючого Костюка О.Г., виходив з правомірності дій керуючого санацією під час процедури санації беручи до уваги те, що на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог ст.17 Закону Костюк О.Г. не лише мав право, а й зобов'язаний був виконувати усі функції органів управління товариства, зокрема і розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира відноситься до житлового фонду. Внаслідок звернення арбітражного керуючого Костюка О.Г. до виконавчого комітету Ізюмської міської ради з вимогою про визнання трикімнатної квартири службовою її не було відчужено третій особі, і таке розпорядження є, відповідно до ст.317 ЦК України, реалізацією правомочності щодо розпорядження юридичною долею майна банкрута, яке віднесено до житлового фонду. Після прийняття виконавчим комітетом Ізюмської міської ради рішення №07/12 про визнання трикімнатної квартири службовою, власник зазначеного житлового приміщення не змінився. Отже, такі односторонні дії керуючого санації не є угодою в розумінні ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 9 ст. 17 Закону, відповідно до яких значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом. Крім того, дії керуючого санації арбітражного керуючого Костюка О.Г. не відносяться до того переліку правочинів, для вчинення яких відповідно до положень ст. 51 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" необхідне попереднє погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, та відповідно до покладених на нього завдань здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство господарських організацій, корпоративні права щодо яких належать державі.

Насамкінець, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять самого клопотання керуючого санацією арбітражного керуючого Костюка О.Г. до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання квартири АДРЕСА_2, службовою.

Порядок визнання житлового фонду службовим та порядок надання службових приміщень врегульовано нормами Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради про включення їх до числа службових, а в будинках колгоспів - з часу затвердження виконавчим комітетом відповідної Ради рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, прийняті відносно спірної квартири, не оскаржені жодним учасником провадження у справі про банкрутство і саме вони є наслідком зміни правого титулу спірної квартири і свідчать про відповідність дій органу місцевого самоврядування визначеній законом компетенції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо відсутності в діях керуючого санацією Костюка О. Г. при зверненні до виконавчого комітету Ізюмської міської ради з клопотанням щодо визнання трикімнатної квартири службовою, ознак протиправності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки обґрунтування скарги зводяться до необхідності переоцінки наданих у справі доказів, що суперечить вимогам ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,