ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 925/1770/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 рокуу справі Господарського суду № 925/1770/15 Черкаської областіза заявоюДержавного підприємства "Златодар"провизнання банкрутом,

В судовому засіданні взяли участь представники:

Державне агенство резерву України - Михайлець О.В.;

ТОВ "Трейдфілд Україна" - Черноуз Б.І.;

ТОВ "Глобал Груп СА" - Дроган О.В.;

ДП "Златодар" - Щербина Н.Ю.;

ГПУ - Савицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 у справі № 925/1770/15 (суддя Боровик С.С.), з поміж іншого, відмовлено у визнанні заявлених вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", ТОВ "Глобал Груп СА" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_9

Постановою від 08 вересня 2016 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Верховець А.А., Разіна Т.І.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року у справі № 925/1770/15 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", ТОВ "Глобал Груп СА" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 скасовано та прийнято нове рішення, яким вимоги ТОВ "Трейдфілд Україна" визнано в розмірі 15 049 382,27 з включенням до реєстру у четверту чергу; вимоги ТОВ "Глобал Груп СА" визнано в сумі 4 668 707,49 грн. основного боргу з віднесенням до четвертої черги, в сумі 2 756,00 грн. - до першої черги та визнано вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_9 в сумі 710 000,00 грн. основного боргу з включенням до четвертої черги та в сумі 2 436,00 грн. судового збору до першої черги.

Не погоджуючись з прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, скаржник заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", ТОВ "Глобал Груп СА" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 517, 936 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Златодар" порушене Господарським судом Черкаської області ухвалою від 07 грудня 2015 року. Цією ж ухвалою суд увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Златодар" здійснено 07 грудня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 25998.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання та в порядку встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, в межах тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство звернулося з кредиторськими вимогами товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна" на загальну суму 15 049 382,27 грн.

Свої вимоги до боржника товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна" обґрунтовує наявністю заборгованості в сумі 15 049 382,27 грн. за неналежне виконання боржником договору складського зберігання кукурудзи № 14/4 від 21.08.2012 року, укладеного між сторонами.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", місцевий господарський суд виходив з того, що кредитором не надано доказів втрати боржником речі, переданої на зберігання, і як наслідок, неможливості виконання зобов'язання в натурі щодо повернення поклажодавцю відповідної речі такого самого роду та такої самої якості.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки судом встановлено факт прийняття боржником на зберігання зерна кукурудзи, що належить кредитору та факт неповернення його останньому у строки, визначені договором, кредиторські вимоги ТОВ "Трейдфілд Україна" за неповернення зерна кукурудзи загальною вагою 7 353,130 тон підлягають визнанню у розмірі 15 049 382,27 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду вважає висновки апеляційного господарського суду щодо визнання кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Отже, зобов'язання боржника перед кредитором повинні мати грошовий характер.

В даному випадку, між кредитором та боржником виникли правовідносини, що випливають із договору зберігання (глава 66 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз положень Цивільного кодексу України свідчить про право кредитора за договором зберігання вимагати від боржника повернення переданих на зберігання цінностей в натурі.

Разом з тим, в силу норм ст. 1 Закону про банкрутство, у випадку відсутності майна, що підлягає поверненню, такий кредитор може трансформувати свої вимоги до грошових зобов'язань та звернутися з заявою про визнання грошових вимог в і включення їх до реєстру вимог кредиторів за наявності відповідного рішення юрисдикційного органу, яким ці вимоги обчислені у грошовій сумі.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2014 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Трейдфілд Україна" до ДП "Златодар" щодо стягнення збитків, спричинених втратою переданого на зберігання майна в сумі 15 049 382,27 грн. у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та як наслідок неможливості виконання зобов'язання в натурі щодо повернення кредитору відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на даний час у боржника відсутнє зобов'язання грошового характеру за договором складського зберігання кукурудзи № 14/4 від 21.08.2012 та, як наслідок, відмови у задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" в сумі 15 049 382,27 грн.

Щодо розгляду судами кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

На виконання вимог ст. 23 Закону про банкрутство, до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 4 671 463,49 грн. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА".

Свої кредиторські вимоги заявник обґрунтовує наявністю укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Продагроальянс" (первісний кредитор) договору про відступлення права вимоги № 03-07/1 від 03.07.2014 року. За вказаним договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника сплати заборгованості належне первісному кредиторові на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року у справі № 910/6257/13 в сумі 5 268 707,49 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Глобал Груп СА", місцевий господарський суд зазначив, що не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, сторони договору фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка стягувана за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди законодавством не передбачена. Суд зазначив про порушення порядку процесуального правонаступництва.

Апеляційним господарським судом ухвалу місцевого суду в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Глобал Груп СА" скасовано. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 21 Закону про банкрутство, визнав правомірним перехід до нового кредитора права вимоги до боржника на підставі договору № 03-07/1 від 03.07.2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду вважає висновки апеляційного господарського суду щодо визнання кредиторських вимог ТОВ "Глобал Груп СА" передчасними, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, при розгляді кредиторських вимог ТОВ "Глобал Груп СА" судами встановлено, що 03.07.2014 року між ТОВ "Глобал Груп СА" (Новий кредитор) та ТОВ "Продагроальянс" (первісний кредитор) укладено договір № 03-07/1 про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги сплати заборгованості в сумі 5 268 707,49 грн. належне первісному кредиторові, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року по справі № 910/6257/13 за позовом ТОВ "Продагроальянс" до ДП "Златодар".

Пунктом 1.2 договору передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань, а саме сплати заборгованості за рішенням суду.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Проте, виходячи зі змісту оспорюваного договору, його предметом є уступка права вимоги виконання зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Таким чином, передача безспірної вимоги (вимоги на підставі судового рішення) підтверджується виключно відповідним рішенням суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 25 ГПК України.

До того ж, суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 21 Закону про банкрутство не звернув уваги, що зазначена стаття передбачає заміну кредитора на будь-якій стадії саме у справі про банкрутство, а не у справі, за якою первісний кредитор набув права вимоги до боржника, та є в будь-якому випадку похідною дією.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. До того ж обов'язок щодо подання документів на підтвердження своїх вимог в силу норм ст. 23 Закону про банкрутство покладено на кредитора.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п. 3.2. договору про відступлення права вимоги, за відступлене право вимоги новий кредитор (заявник ТОВ "Глобал Груп СА") зобов'язується сплатити первісному кредитору грошові кошти в сумі 5 268 707,49 грн. Тобто зазначений договір є платним. Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання договору цесії та, відповідно, переходу прав вимоги до нового кредитора, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення кредиторських вимог ТОВ "Глобал Груп СА" є помилковим, а висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Глобал Груп СА" є таким, що відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Щодо розгляду судами кредиторських вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_9, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, із поданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 кредиторської заяви вбачається, що вимоги кредитора ґрунтуються, зокрема, на договорі відступлення права вимоги № 17/19-11 від 19.11.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_9 та СТОВ "Канівці" на суму 710 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 17/19-11 від 19.11.2014 року, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за договорами купівлі-продажу № 84/5 від 15 листопада 2013 року, № 10/5 від 14 січня 2013 року на загальну суму 710 000,00 грн.

Господарський суд Черкаської області, відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_9 в сумі 710 000,00 грн. зазначив про відсутність доказів виконання договору цесії, оскільки відсутні докази передачі первинних бухгалтерських документів про право вимоги згідно з укладеним договором.

Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновком місцевого суду вказав, що кредитором виконано всі вимоги, надано копії договорів, а чинне законодавство не вимагає передачі саме первинних бухгалтерських документів про право вимоги.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду щодо визнання кредиторських вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_9 в сумі 710 000,00 грн. передчасними, виходячи з наступного.

За правилами ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи кредиторські вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції не звернув увагу на невідповідність поданих заявником на підтвердження розміру кредиторських вимог документів у відповідності до документів, які були предметом договору цесії № 17/19-11. А саме, заявником, в тому числі, зроблено посилання на договір купівлі-продажу № 79/5 від 04 листопада 2013 року, за яким останньому передано вимогу на суму 349 600,00 грн., однак, зазначений договір, вимоги за яким були включені в суму кредиторських вимог, не був предметом договору цесії.

В зв'язку з чим місцевим судом не безпідставно зазначено про відсутність доказів передачі первинних бухгалтерських документів про право вимоги згідно з укладеним договором.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відхилення вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_9

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин висновки апеляційного господарського суду про визнання кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" є помилковими та зроблені внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у визнанні кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року у справі № 925/1770/15 скасувати, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" залишити в силі.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков