ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 920/42/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Сумської області 26.04.2016 Харківського апеляційного господарського суду 21.07.2016у справі Господарського суду№ 920/42/16 Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Кендюшенко А.О.;- відповідача ОСОБА_6;ВСТАНОВИВ:

11.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності у розмірі 24976,69 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.04.2016 у справі № 920/42/16 (колегія суддів у складі: Жерьобкіна Є.А. - головуючий суддя, судді: Костенко Л.А., Соп'яненко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.), стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності у розмірі 11556,93; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 920/42/16 в частині відмови у стягненні 13419,76 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності, та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 920/42/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, визначеної позивачем, двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності у розмірі 24976,69 грн. на підставі актів з контролю електричної потужності №№ 3947, 4952, 4991, 5081, 5174, 5273, 5485.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачу були надані повідомлення про доведення граничних величин споживання електричної потужності на розрахункові періоди серпень 2014 року, лютий - червень 2015 року та серпень 2015 року. За даними атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії, дистанційно з відповідного архіву (пам'яті) електронного лічильника в період серпень 2014 року, лютий - червень 2015 року та серпень 2015 року було зафіксовано найбільші фактичні величини потужності, про що складено відповідні акти контролю електричної потужності з додатками. Відповідно до вказаних документів, у години контролю максимального навантаження енергосистеми України по об'єкту відповідача, перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної потужності за період серпень 2014 року, лютий - червень, серпень 2015 року становить 922,33 кВт. Для сплати за двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, відповідачу були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 24976,69 грн., однак останні відповідач не оплатив.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 17.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 8400, згідно з умовами якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок, а останній оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п. 2.2.2 договору № 8400 відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.

За умовами п. 5.1 договору № 8400 для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 до договору "Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється позивачем на рівні відповідних періодів поточного року. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

За умовами п. 7.1 договору № 8400 облік електроенергії спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно із вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з п 7.8 договору № 8400 на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 4 "Порядок розрахунків" можуть бути оформлені такі документи: акт про обсяги переданої електричної енергії, за формою додатку № 2 до договору; акт про використану електричну енергію; акт про прийняття-передавання товарної продукції; акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

У п. 5 додатку № 4 до договору № 8400 визначено, що постачальник електричної енергії щомісячно не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду доводить письмово (рекомендованим листом, листом під розпис, посильним) граничні величини споживання електричної потужності відповідно до вимог нормативно-правових документів та умов цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомленнями № 36/6632 від 10.07.2014, № 24/726 від 21.01.2015, № 24/2058 від 14.02.2015, № 24/2974 від 11.03.2015, № 24/4276 від 09.04.2015, № 24/6065 від 14.05.2015, № 24/9014 від 14.07.2015, які надіслані позивачем відповідачу рекомендованими поштовими повідомленнями, останньому доведені граничні величини споживання електричної потужності на розрахункові періоди серпень 2014 року, лютий - червень 2015 року та серпень 2015 року.

Відповідно до п. 4.8 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом.

Згідно із п. 2.2 Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, зареєстрованої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.05.2003 № 241, проведення контролю за показаннями розрахункових автоматизованих систем обліку електроенергії (далі - АСОЕ) і засобів обліку, що фіксують максимальну електричну потужність. Контроль за дотриманням установлених граничних величин електричної потужності за допомогою АСОЕ в години максимуму навантаження ОЕС України проводиться у будь-який робочий день розрахункового періоду. З архіву показань сумарної електричної потужності вибираються найбільші 30-хвилинні величини окремо за періоди ранкового та вечірнього максимуму навантаження і порівнюються з граничними величинами електричної потужності, установленими споживачу на розрахунковий період.

Пунктом 3.1 Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України передбачено, що за результатами контрольних вимірів фактичної електричної потужності контролююча особа складає акт установленого зразка (додатки 1 і 2).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії (діюче свідоцтво про повірку № СП8.154-2014 від 04.12.2014), дистанційно з відповідного архіву (пам'яті) електронного лічильника: - 19.08.2014 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 444,48 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 3947 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 59,33 кВт); - 10.02.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 583,68 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 4952 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 276,18 кВт); - 04.03.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 372,48 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 4991 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 219,38 кВт; - 08.04.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 307,12 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5081 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 173,24 кВт); - 29.05.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 245,16 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5174 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 24,43 кВт); - 18.06.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 183,04 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5273 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності 16,50 кВт); - 04.08.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 264,36 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5485 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності в розмірі 153,27 кВт).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт надсилання відповідачу актів контролю електричної потужності підтверджується наявними в матеріалах справи листами про направлення документів № 36/8753 від 10.09.2014, № 36/2682 від 03.03.2015, № 36/4372 від 10.04.2015, № 36/6383 від 20.05.2015, № 36/7521 від 11.06.2015, № 36/8755 від 09.07.2015, № 36/12319 від 22.09.2015.

Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що для сплати двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 24976,69 грн., в тому числі № 13-40/4993 від 09.09.2014 на суму 1606,66 грн., № 13-40/1 від 18.03.2015 на суму 7478,95 грн., № 13-40/16 від 10.04.2015 на суму 5940,81 грн., № 13-40/16 від 15.05.2015 на суму 4691,34 грн., № 13-40/8 від 10.06.2015 на суму 661,56 грн., № 13-40/1 від 08.07.2015 на суму 446,82 грн., № 13-40/2 від 08.09.2015 на суму 4150,55 грн.

Водночас, із матеріалів справи вбачається (т. 2 а. с. 2-114), що між позивачем та споживачами, які приєднані до технологічних мереж відповідача укладені окремі договори про постачання електричної енергії, відповідно до умов яких граничні величини споживання електричної потужності доводятьсяпостачальником щомісячно споживачам письмовим повідомленням.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності у розмірі 11556,93 грн. на підставі актів з контролю електричної потужності № 3947, № 5081, №5174, № 5273, № 5485, оскільки величина потужності, спожита відповідачем як основним споживачем (без субспоживачів), визначена шляхом віднімання від загальної величини електричної потужності, зафіксованої засобами АСКОЕ основного споживача, величини потужності субспоживачів, яка визначена на основі добових графіків споживання електричної енергії та величини потужності в установлений характерний режимний день.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення 13419,76 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності, нарахованої на підставі актів з контролю електричної потужності № № 4952, 4991, оскільки як правомірно встановлено судами при дослідженні актів з контролю електричної потужності № № 4952, 4991, при визначенні перевищення граничної величини електричної потужності відповідачем у лютому та березні 2015 року, позивачем враховано загальну величину електричної потужності, зафіксовану засобами АСКОЕ основного споживача, величина потужності, спожита окремо відповідачем, як основним споживачем (без субспоживачів), не визначалась. Тобто, факт, перевищення граничних величин електричної потужності, зафіксованих у актах, не свідчать про перевищення граничних величин електричної потужності саме відповідачем.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно із ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що відповідач, в порушення приписів ст. 629 ЦК України, не складав акти результатів замірів електричної потужності щодо субспоживачів не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки ані умовами договору про постачання електричної енергії № 8400, укладеного між позивачем і відповідачем, ані нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку відповідача складати акти результатів замірів електричної потужності субспоживачів.

Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 920/42/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Т.П. КОЗИР