ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 918/213/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київна ухвалу за заявоюРівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м. Рівне про визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі господарського суду Рівненської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м. Рівнепростягнення 3 % річних

за участю представників

позивача: Яковенко П.А.,

відповідача: Демидас Д.А.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.05.2016 року у справі № 918/213/13-г за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі за текстом - ПАТ "Рівнеазот") про стягнення 3 % річних в сумі 19 701 252, 76 грн. заяву ПАТ "Рівнеазот" задоволено частково: визнано наказ господарського суду Рівненської області від 16.05.2014 року № 918/213/13-г про стягнення з ПАТ "Рівнеазот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 19 701 252, 76 грн. 3 % річних та 68 820 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 18 514 574, 43 грн. 3 % річних та 25 209, 32 грн. судового збору; в задоволенні решти заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, 08.06.2016 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила відновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2016 року та відмовити ПАТ "Рівнеазот" у визнанні наказу господарського суду Рівненської області від 16.05.2014 року № 918/213/13-г таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року клопотання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2016 року у справі № 918/213/13-г - відхилено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано значним пропуском процесуального строку для подання апеляційної скарги, встановленого ст. 93 ГПК України, та відсутністю поважних причин для поновлення такого строку.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

ПАТ "Рівнеазот" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року - скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

В п. 3.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом ст. 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом ч. 5 ст. 89 ГПК України надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду першої інстанції прийнято в судовому засіданні 19.05.2016 року, а, отже, строк апеляційного оскарження зазначеної ухвали закінчився 24.05.2016 року, проте апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подано лише 08.06.2016 року.

Обґрунтовуючи причину пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначав, що повний текст оскаржуваної ухвали ним отримано 25.05.2016 року (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції), тобто вже після закінчення передбаченого ГПК України строку на її оскарження.

Відхиляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що представник скаржника брав участь у судовому засіданні з розгляду заяви ПАТ "Рівнеазот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та був обізнаний з результатами розгляду судом заяви по суті, а, отже, не був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

Крім того, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, незважаючи на отримання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" оскаржуваної ухвали 25.05.2016 року, останній надіслав апеляційну скаргу лише 08.06.2016 року (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто, на 14-й день після отримання ухвали без урахування вимог процесуального закону щодо оскарження ухвали суду протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом, що свідчить про власну недбалість скаржника і перебуває у причинному зв'язку з пропуском встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не вказано.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Отже, з огляду на вищевикладене, позивач не був позбавлений можливості звернутись з апеляційною скаргою раніше ніж 08.06.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Таким чином, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2016 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Крім того, скаржником не було надано суду доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлені процесуальним законом строки.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п. п. 22 - 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, п. п. 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

В пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року судом зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015 року).

Враховуючи, що представник скаржника був присутнім в судовому засіданні господарського суду першої інстанції, позивач не був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу, а відтак господарський суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив у відновлені строку на апеляційне оскарження у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою із значним пропуском встановленого ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження не обґрунтував та не довів наявність поважних причин пропуску цього строку, а тому судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

Посилання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують законних та обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що при поверненні скаржнику апеляційної скарги апеляційним господарським судом було дотримано норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року у справі № 918/213/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак Г.М. Мачульський