ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого :            Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Мачульського Г.М.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі – Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просив:

– розірвати договір оренди землі загальною площею 3 171 кв. м, яка знаходиться по вул. Будівельників, 12, в м. Рівне, укладений 16.08.2007 між Радою та товариством з обмеженою відповідальністю-фірми "Верстатник" (далі – Товариство), який зареєстровано у Рівненській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.10.2007 за № 040758300242;

– зобов'язати Товариство повернути Раді за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 3 171 кв. м, яка знаходиться по вул. Будівельників, 12, в м. Рівне, та перебувала в оренді Товариства на підставі договору оренди № 040758300242 від 29.10.2007.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) Господарського кодексу України (далі – ГК України) Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що Товариство неналежно виконує умови договору оренди землі в частині внесення орендної плати, у зв'язку із чим, у нього утворилася заборгованість за 2014 – 2015 роки, яка періодично стягувалась з Товариства в судовому порядку та яка остаточно не погашена станом на момент звернення до суду з даним позовом. Вважає вказані обставини підставою для припинення права користування відповідною земельною ділянкою у судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі та повернення її Раді.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2016 (суддя Торчинюк В.Г.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (колегія суддів: Огороднік К.М., Коломис В.В., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2016 залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 і рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 651 ЦК України, ст. 96 ЗК України, ст. 286 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 13, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Прокурор скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Рада не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) 16.08.2007 було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3 171 кв. м для влаштування та обслуговування відкритих складів інертних та будівельних матеріалів, яка знаходиться в місті Рівне на вулиці Будівельників, 12 (далі – Договір). Договір укладено на 49 років та зареєстровано у Рівненській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.10.2007 за № 040758300242;

– відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна;

– згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 729 172 грн. 78 коп. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-19/42-1, виконаний Рівненським міським управлінням земельних ресурсів на 26 квітня 2007 року;

– за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 7 291 грн. 73 коп., земельний податок становить 7 291 грн. 73 коп. (п. 9 Договору);

– у пункті 11 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця;

– до обов'язків орендаря за Договором належить, зокрема, своєчасне внесення орендної плати. Дія останнього припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. п. 31, 36 Договору).

Частиною першою ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статей 525 526 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.20. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Абзацом першим п. 2.23. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було з'ясовано, що зобов'язання зі сплати орендних платежів у 2014 – 2015 роках Товариством належним чином не виконувались, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, що підтверджується, зокрема:

– наданою інформацією Головного управління ДФС у Рівненській області від 25.02.2016 № 2888/17-16-23-10, в якій зазначено про те, що Радою з Товариством було укладено два договори оренди від 29.10.2007 (спірний) та від 11.12.2007. Облік нарахувань та сплати в інтегрованих картках платників орендної плати з юридичних осіб проводиться у розрізі суб'єктів господарської діяльності (борг вказується однією сумою за двома договорами), а також повідомлено, що станом на 25.02.2016 за Товариством рахується податковий борг на суму 602 131,70 грн., в тому числі за землю на суму 476 119, 28 грн.;

– розрахунком податкового боргу, наданим ДПІ у місті Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, за яким основна сума боргу згідно вищевказаних договорів в тому числі і спірного становить 470 882,44 грн.;

– податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2014 та 2015 роки, відповідно до яких, річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 3 171 кв. м за 2014 рік становить 34 351,44 грн., а за 2015 рік – 42 904,58 грн. Всього сума несплаченої та нарахованої орендної плати за спірним Договором (земельна ділянка площею 3 171 кв. м), становить 77 256,02 грн.;

– рішеннями судів, прийнятих за результатами розгляду позовів податкової інспекції про стягнення наявного податкового боргу Товариства. Так постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 у справі № 817/2124/14 податковій інспекції надано дозвіл на погашення податкового боргу відповідача в розмірі 130 199,12 грн., яка включає також суму боргу з орендної плати за землю в розмірі 98 303,40 грн., за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 у справі № 817/989/14 стягнуто з орендаря, кошти в сумі 36 430,20 грн. з рахунків у банках обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Згідно рішення суду податковий борг включає і орендну плату за землю в сумі 28 131,80 грн. Рівненським окружним адміністративним судом 22.07.2014 у справі № 817/1916/14 задоволено позов ДПІ у місті Рівному та стягнуто кошти з відповідача, який мав податковий борг, з рахунків у банках обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу 64 148,72 грн., в тому числі з орендної плати за землю в сумі 52 864,34 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 у справі № 817/3062/14 за позовом податкової інспекції стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь Державного бюджету України кошти в сумі 36 430,20 грн.

На підставі матеріалів справи господарськими судами також було встановлено, що протягом 2015 року, Товариство не здійснювало самостійну сплату податкового боргу по орендній платі за землю. Погашення заборгованості відбувалося виключно за рахунок стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Станом на момент подачі позову податковий борг в сумі 476 079,28 грн. (в тому числі і за спірним договором) Товариством не сплачено.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, визначених ст. 141 ЗК України, у пункті "д" частини першої передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

З огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини систематичної несплати Товариством орендної плати за Договором, враховуючи наведені положення законодавства та роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги прокурора про розірвання Договору обґрунтовано задоволені господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором.

З огляду на задоволення основних позовних вимог про розірвання Договору, який слугував підставою отримання земельної ділянки Товариством, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також із висновком господарських судів про задоволення похідної позовної вимоги прокурора щодо повернення переданої за цим Договором земельної ділянки.

Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин систематичної несплати Товариством орендної плати за землю у 2014 – 2015 роках, факт чого достовірно підтверджується дослідженими судами доказами у їх сукупності, колегія суддів касаційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про відсутність точного розрахунку суми заборгованості за Договором. Систематична повна або часткова несплата орендних платежів за земельну ділянку порушує права орендодавця на своєчасне та в повному обсязі отримання орендної плати та є безумовною підставою для розірвання договорів оренди землі.

Товариство, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційний суд надати іншу правову оцінку дослідженим судами доказам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження Товариства про порушення судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків судів та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Верстатник" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 918/206/16 Господарського суду Рівненської області – без змін.

Головуючий суддя                                                                      Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                          Т.Б. Дроботова

Суддя                                                                                          Г.М. Мачульський