ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 915/407/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Миколаївської філії на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 915/407/16 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Миколаївської філії до товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" про врегулювання розбіжностей,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про врегулювання розбіжностей по Угоді №11 від 03.03.2016 року, а саме: 2.2. Прийняти та затвердити в редакції Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту), умови Угоди №11 від 03.03.2016 року, які визначені в пунктах 2.1.4, 3.7, 7.1, 8.2. та викладені в Протоколі врегулювання розбіжностей від 25.03.2016 року, а саме:

Пункт 2.1.4. "Інформувати Споживача про зміну вартості послуг за цим Договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього Договору".

Пункт 3.7. "Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вартість послуг за цим Договором, про що інформує Споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього Договору".

Пункт 7.1. "Договір набирає чинності з дати підписання його обома Сторонами та діє по 31.12.2016 включно. У випадку якщо жодна зі Сторін не менше чим за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу Сторону про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах."

Пункт 8.2. "Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів Сторін, які наведені у розділі 9 цього Договору, а також зміни вартості послуг, повідомляються листом, який вважатиметься невід'ємною частиною Договору, всі інші зміни та доповнення до цього Договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначеному чинним законодавством України".

Позовні вимоги мотивовані посиланням на положення ч.5 ст.181 ГК України, ч.1 ст.3 Закону України "Про морські порти України", абз.12 ч.1 ст. 5 Закону України від 20.04.2000 № 1682-ІІІ "Про природні монополії" та те, що позивач є монополістом на ринку, та під час укладання Угоди є розбіжності, які відповідно до зазначених вище положень повинні бути врегульовані.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.06.2016 року (суддя Олейняш Е.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Принцевська Н.М.) рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.07.2009 року між позивачем, як власником мереж, та відповідачем, як споживачем, було укладено Договір на надання комунальних послуг № 178-Р від 21.07.2009 року відповідно до п.1.1 якого власник мереж надає послуги споживачу на орендованих споживачем об'єктах згідно з Договором оренди нерухомого майна від 21.07.2009 року №РОФ-790 між Споживачем та Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області щодо:

- опалення орендованих приміщень;

- підігріву гарячої води;

- користування водою та водовідведенням;

- обслуговування (утримання) зовнішніх водопровідних, каналізаційних, газових мереж, топкової та КНС. Споживач приймає ці послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору Власник мереж зобов'язаний надавати послуги щодо опалення, підігріву гарячої води, користування водою і водовідведенням, обслуговування (утримання) зовнішніх водопровідних, каналізаційних, газових мереж, топкової та КНС.

За змістом п. 2.1.3 Договору, Власник мереж зобов'язаний надавати Споживачу рахунки для сплати за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін, державних тарифів і тарифів Власника мереж згідно з Додатком № 1.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору Власник мереж зобов'язаний вчасно інформувати Споживача про зміни ставок на послуги у зв'язку зі змінами нормативних актів, централізованих цін, тарифів Власника мереж та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Споживач зобов'язаний приймати і оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору (п. 2.2.1)

Відповідно до п. 3.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.04.2010 року) тарифи Власника мереж визначені цим Договором може бути змінено Власником мереж виключно у разі:

- підвищення мінімального рівня заробітної плати;

- змін у розмірі відрахувань у Фонди (пенсійний, соцстрах та інші) на законодавчому рівні;

- інфляції;

- підвищення цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, комунальні послуги, закупівлю матеріалів і послуг виробників,

з подальшим оформленням Додаткової угоди до Договору. При цьому, тарифи на послуги Власника мереж змінюються на розмір зміни собівартості послуг у зв'язку з обставинами, вказаними у цьому пункті.

Відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.04.2010 року) даний Договір набирає чинності з дати підписання його обома сторонами та діє протягом строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.07.2009 року № РОФ-790, укладеного між Споживачем та Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області.

Відповідно до п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.04.2010 року) цей Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної Додаткової угоди до Договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей Договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної Додаткової угоди.

Відповідно до п. 7.3 Договору дія цього Договору припиняється у випадку припинення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.07.2009 року № РОФ-790, укладеного між Споживачем та Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що зміни системи сплати податків Сторін (п. 3.6), податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 9 цього договору, повідомляються письмово листом, який вважатиметься невід'ємною частиною Договору. Інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в письмовому виді і підписані обома сторонами та скріплені печатками.

В подальшому між сторонами укладались Додаткові угоди до Договору № 178-Р від 21.07.2009 року, а саме Додаткові угоди № 1 від 27.04.2010 року, № 2 від 29.12.2010 року, № 3 від 22.12.2011 року, № 4 від 21.12.2012 року, № 5 від 19.06.2013 року, № 6 від 27.12.2013 року, № 7 від 30.12.2014 року з протоколом розбіжностей, № 8 від 30.12.2014 року, № 9 від 03.09.2015 року, № 10 від 28.01.2016 року, якими вносились зміни в частині змін тарифів, строку дії договору, найменування сторони, розрахунку вартості комунальних послуг тощо.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, а тому договір є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.

03.03.2016 року позивач листом № 18-06/1443 направив відповідачу для підписання два примірники Додаткової угоди №11 від 03.03.2016 року до Договору, якою запропоновано викласти п. 2.1.4, п. 3.7, п. 7.1, п. 8.2 Договору, а також Додаток № 1 до Договору в іншій запропонованій позивачем редакції.

11.03.2016 року відповідач листом № 265 направив позивачу підписану угоду з Протоколом розбіжностей від 11.03.2016 року до Додаткової угоди №11 від 03.03.2016 року до Договору 178-Р від 21.07.2009 року та просив позивача підписати Протокол розбіжностей, щодо залишення п. 2.1.4, п. 3.7, п. 7.1, п. 8.2 Договору без змін, тобто в чинній редакції Договору.

Позивач відповідно до положень ст. 181 ГК України, підготував Протокол врегулювання розбіжностей від 25.03.2016 року до Додаткової угоди № 11 від 03.03.2016 року, яким запропонував викласти умови Додаткової угоди № 11 (щодо внесення змін до п. 2.1.4, п. 3.7, п. 7.1, п. 8.2 Договору) в Узгодженій редакції Протоколу врегулювання розбіжностей, тобто редакції, яка відповідає редакції позивача. Протокол врегулювання розбіжностей надіслано відповідачу супровідним листом № 18-06/1950 від 25.03.2016 року.

У зв'язку непогодженням та не врегулюванням між сторонам протоколу розбіжностей по Угоді № 11 від 03.03.2016 року, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про врегулювання розбіжностей за договором про надання комунальних послуг.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові мотивований тим, що внесення змін до договору в частині викладення в новій редакції п.2.1.4, п.3.7, п.8.2 договору фактично зводиться до надання Адміністрації (позивачу) права в подальшому на односторонню зміну ціни договору, яка є істотною умовою, шляхом направлення листів іншій стороні за договором, що в свою чергу суперечить приписам ст.188 ГК України.

Згідно із частиною 3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законодавством, або існує пряма вказівка закону чи органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 6 ст.179 ГК України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених в ч.1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Необхідність внесення змін до п. 2.1.4, п. 3.7 та п. 8.2 Договору обґрунтована позивачем тим, що останній є монополістом - виконавцем та надавачем послуг за договором та має право на зміну в односторонньому порядку вартості таких послуг, оскільки затвердження цін/тарифів на послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво неможливе економічно. Крім того, позивач прийняв на себе обов'язок повідомити одержувача послуг (відповідача) про зміну вартості таких послуг листом, що автоматично стає невід'ємною частиною Договору та надає змогу завчасно забезпечити інформування споживача послуг про зміну тарифів. Крім того, внесення змін до п. 7.1 Договору (в частині строку дії договору) обґрунтована позивачем тим, що запропонована редакція надає можливість більш ефективно забезпечити дотримання умов Договору з боку контрагента та здійснювати контроль за цим виконанням позивачем.

Частиною 2 ст. 189 ГК України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Відповідно до ст. 190 ЦК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Так, п. 4.1, п. 4.2 Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) Миколаївською філією ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрацією Миколаївського морського порту), затвердженого наказом Адміністрації Миколаївського морського порту № 112 від 23.02.2015 року (арк. 85-89), вільна ціна (тариф) визначається договором між МФ ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського МП), що виконує роботи (послуги) та замовником послуги. У договорі передбачається механізм внесення змін у договір у випадку зміни вільної ціни (тарифу).

Вільна ціна (тариф), введена в дію наказом начальника МФ ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського МП), на кожну послугу протягом періоду дії являється єдиною для усіх категорій замовників.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 Положення, перегляд вільних цін (тарифів) на роботи (послуги) здійснюється щорічно. Терміни перегляду повинні забезпечувати оновлення вільних цін (тарифів) на роботи (послуги) та завчасного інформування замовників та укладання договорів.

Перегляд вільних цін (тарифів) на роботи (послуги) може бути здійснено протягом року у випадку:

1) прийняття та/або зміни нормативно-правових актів України та розпорядчих документів ДП "АМПУ";

2) зміни вартості ресурсів, включених до складу калькуляції, під впливом яких фактична собівартість роботи (послуги) перевищує собівартість, передбачену калькуляцією вільної ціни (тарифу);

3) під впливом змін ринкової кон'юнктури з метою зростання обсягів надання платних робіт (послуг) за вільними цінами (тарифами), за умов відшкодування витрат МФ ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського МП).

У зв'язку з вищевикладеним, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що внесення змін до договору в частині викладення в новій редакції п. 2.1.4, п. 3.7, п. 8.2 договору фактично зводиться до надання Адміністрації (позивачу) права в подальшому на односторонню зміну ціни договору, яка є істотною умовою, шляхом направлення листів іншій стороні за договором. Проте, позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності у нього беззаперечного права в односторонньому порядку самостійно та на власний розсуд змінювати ціну договору (вартість послуг), як і не наведено законодавчо визначеної підстави для такої зміни. Зміна ціни договору після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст. 632 ЦК України). Умовами договору (п. 3.7 договору в редакції додаткової угоди № 1) передбачено вичерпний перелік випадків, за умови настання яких Адміністрацією (позивачем) може бути змінено ціну договору, та з дотриманням відповідного порядку (механізму внесення змін). Таким чином, надання Адміністрації права в односторонньому порядку в будь-яких випадках змінювати вартість послуг суперечить загальним засадам цивільного законодавства та умовам договору.

Водночас надання Адміністрації права в подальшому вносити зміни до договору шляхом направлення листів, які вважатимуться невід'ємною частиною договору, суперечить ст. 188 ГК України (щодо заборони вносити зміни до господарського договору в односторонньому порядку), а також приписам ст. 654 ЦК України (щодо обов'язковості дотримання оформлення змін до договору в тій самій формі, що й договір).

Разом з тим, внесення змін до договору в частині викладення в новій редакції п. 7.1 договору, а саме щодо строку дії договору та можливості автоматичної пролонгації, позивачем не наведено жодного нормативно-правового акту, який би встановлював обов'язковість передбачення в договорах про надання послуг автоматичної пролонгації, а тому відсутні правові підстави для зміни строку дії договору в судовому порядку.

Крім того, відповідно до положень ст.25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Зміна тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідає також положенням ст.632 ЦК України щодо застосування ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом.

Зміни таких тарифів не потребують додаткового узгодження.

Отже, висновок судів обох інстанцій щодо недоведеності позивачем правових підстав для внесення змін до договору на його умовах обгрунтований матеріалами справи та вимогами закону.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскаржені рішення та постанова є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Миколаївської філії залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко