ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 914/72/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛьвівської міської ради, м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. ЛьвівдоЛьвівської міської ради, м. Львівпровизнання договору оренди землі поновленим на той самий строк

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання Договору оренди землі для обслуговування малої архітектурної форми поновленим на той самий строк, а саме з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.04.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем з урахуванням вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не подано доказів порушення його права на поновлення договору відмовою чи бездіяльністю відповідача щодо укладення додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року, у зв'язку з чим позовні вимоги визнано необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2016 року було скасовано; позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено: визнано Договір оренди землі від 21.04.2009 року, укладений Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0041 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування малої архітектурної форми поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були визначені Договором оренди землі від 21.04.2009 року, тобто на три роки з 19.12.2014 року по 18.12.2017 року.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачує орендну плату, при цьому відповідач не надіслав протягом місяця листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди, а тому відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих же умовах.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Львівська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2016 року.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2009 року Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), за умовами п. п. 1, 2, 5 якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 року № 899 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 року № 2311 "Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на просп. Червоної Калини, 59, для обслуговування малої архітектурної форми. В оренду передається земельна ділянка, кадастровий № НОМЕР_1, загальною площею 0, 0041 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 754, 54 грн.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 3 роки до 18.12.2011 року. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п. 43 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний Договір зареєстровано у Львівській міській раді 21.04.2009 року за № С-1413, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-3 вчинено запис.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі № 5015/627/12, яке набрало законної сили, визнано Договір оренди землі від 21.04.2009 року, укладений Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 на оренду земельної ділянки загальною площею 0, 0041 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться у АДРЕСА_1, для обслуговування малої архітектурної форми поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були визначені Договором оренди землі від 21.04.2009 року, тобто на три роки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року за заявою ФОП ОСОБА_4 роз'яснено рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі № 5015/627/12 та зазначено, що строк Договору оренди землі від 21.04.2009 року підлягає поновленню з 19.12.2011 року по 18.12.2014 року включно.

З урахуванням вищезазначеного рішення позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідач повідомив про те, що не вважає за доцільне укладати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, оскільки рішенням від 19.04.2012 року у справі № 5015/627/12 не зобов'язано міськраду укладати додаткову угоду (листи № 4-1104-350 від 20.03.2014 року та № 2403-3вих-538 від 01.04.2014 року). Втім, наявні в матеріалах справи листи позивача стосуються додаткової угоди про поновлення Договору з 19.12.2011 року по 18.12.2014 року згідно рішення суду.

05.11.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки ТС, яку зареєстровано Центром надання адміністративних послуг за № 2-20129.

Відповідно до листа № 4-2403-2305 від 20.11.2014 року директора Департаменту містобудування Львівської міської ради звернення ФОП ОСОБА_4 № 2-20129 від 05.11.2014 року щодо продовження терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 41 м. кв., наданої для розміщення тимчасової споруди, скеровано для розгляду в межах повноважень голові постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

Станом на момент звернення до господарського суду з позовною заявою відповідь на вищевказану заяву позивачем не отримано.

Позивач продовжує використовувати земельну ділянку та сплачує орендну плату, що підтверджується довідкою ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 08.05.2015 року.

Враховуючи відсутність протягом одного місяця після закінчення строку Договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні Договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору поновленим на той самий строк, а саме, з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з урахуванням рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2012 року та ухвали господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 5015/627/12 позовна вимога про поновлення Договору на строк з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року в частині поновлення саме з 18.12.2014 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до зазначених судових актів у справі № 5015/627/12 Договір було поновлено по 18.12.2014 року включно.

В той же час судом зазначено, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції поновлення договору оренди землі, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої - п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 зазначеної статті.

Так, позивач звернувся з позовною вимогою про продовження договору оренди землі в порядку, визначеному ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідач не надав відповіді та не прийняв рішення щодо поновлення чи відмови у поновленні договору. Разом з тим, суду не надано доказів оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо розгляду звернення орендаря про поновлення договору оренди землі, як і виконання вимог вищенаведених законодавчих приписів та направлення проекту додаткової угоди, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для поновлення договору з зазначених підстав.

Також, суду не надано доказів щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди після закінчення строку дії договору, що є обов'язковою умовою поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не подано доказів порушення його переважного права на поновлення договору шляхом не прийняття рішення відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відмови або бездіяльності відповідача щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у місячний строк після закінчення строку договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", які (відмова або зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі) можуть бути оскаржені в суді, що вказує на недоведеність порушеного права та невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права і є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги про визнання Договору оренди землі поновленим, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 05.11.2014 року позивач з дотриманням вимог чинного законодавства звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 41 кв. м, наданої для розміщення тимчасової споруди. В порушення ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у строк, встановлений законом, не повідомив орендаря про прийняте ним рішення, а оскільки позивач продовжує використовувати земельну ділянку після закінчення строку договору та сплачує орендну плату за користування цією ділянкою та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв'язку з чим з посиланням на ч. 6 Закону України "Про оренду землі" позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

В силу приписів ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. ч. 6 - 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції для застосування положень ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Всупереч зазначеним вимогам закону позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та надсилання відповідачу проекту відповідної додаткової угоди для погодження, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо безпідставності посилань позивача на недотримання відповідачем положень ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а, отже, і на відсутність порушеного переважного права позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах та того факту, що його право на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним, оскільки з такою пропозицією скаржник до відповідача не звертався у строк встановлений цією статтею, а отже висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову зроблено без належної юридичної оцінки спірних правовідносин сторін.

Таким чином, зазначені обставини та вищенаведені законодавчі положення не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення позову та скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для поновлення договору оренди землі.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2016 року.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року у справі № 914/72/16 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2016 року у справі № 914/72/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак