ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 910/11479/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід13.09.2016у справі№910/11479/16Господарського судуміста Києваза позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест"проповернення земельної ділянки

за участю

- прокурора: - позивача: - відповідача:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014) Телицька В.А. (довіреність від 13.09.2016) Комлик І.С. (ліквідатор),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" (далі - відповідач) повернути земельну ділянку площею 3,0087 га по вул.Глибочицькій, 43 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:91:119:0005) позивачу, привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення пункту 3 рішення позивача від 20.09.2012 № 159/8443 не звернувся до відповідного органу щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим не була укладена відповідна додаткова угода, тому строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 (суддя Чинчин О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді Хрипун О.О., Корсакова Г.В.), припинено провадження у справі.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись з позовом до суду прокурор вказував на те, що 21.04.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач за актом приймання - передачі передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, визначену цим договором. При цьому прокурор зазначає, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, тому відповідач користується земельною ділянкою безпідставно, у зв'язку з чим вона підлягає поверненню з приведенням її у придатний для використання стан.

Також у позові, як на підставу для його задоволення, прокурор посилається на те, що на цій земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 12%, який належить відповідачу згідно даних Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Судами також встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №44/232-б відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором відповідача арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича.

08.12.2014 на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання відповідача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Припиняючи провадження зі справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, своє рішення мотивував тим, що оскільки відносно відповідача порушено справу про банкрутство, а нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі спори з вимогами до боржника, пов'язані із його майном, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство, то і даний спір має бути вирішено у межах провадження у справі про банкрутство.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

За доводами прокурора на спірній земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 12%, який належить відповідачу згідно даних Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Із приписів частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У справі, яка переглядається, вимоги прокурора також полягають у приведенні земельної ділянки у придатний для використання стан, а отже ці вимоги пов'язані із майном відповідача, а саме - об'єктом незавершеного будівництва готовністю 12%, який, як зазначено прокурором, належить відповідачу згідно даних Державного реєстру речових права на нерухоме майно, оскільки цей об'єкт є нерозривним із земельною ділянкою, на якій він знаходиться.

Оскільки відповідно до наведених вище положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України законодавство розділяє позовне провадження і провадження про банкрутство, які є самостійними видами проваджень, та виходячи із необхідності судового контролю у межах провадження про банкрутство за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, виходячи із того, що за доводами прокурора на цій земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 12%, який належить відповідачу згідно даних Державного реєстру речових права на нерухоме майно, та враховуючи його вимоги пов'язані із цим об'єктом, як нерозривним із земельною ділянкою, на якій він знаходиться, прокурору належало звертатися за вирішенням даного спору у межах провадження справи про банкрутство відповідача, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності припинення справи позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/11479/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук