ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 906/83/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. за участю представників:позивачаОлійник Ю.Р. (дов. від 25.02.2016 р. №б/н)відповідачаКатаєв Д.Б. (дов. від 25.02.2016 р. )третьої особине з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиКазенного підприємства "Кіровгеологія"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 р.у справі №906/83/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомКазенного підприємства "Кіровгеологія"доСпільного українсько-іспанського підприємства "Іскор"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській областіпростягнення 52 629,10 грн. та зобов'язання звільнити приміщення

В С Т А Н О В И В :

Казенне підприємство "Кіровгеологія" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" про стягнення 52 629,10 грн., з яких: 43 654,24 грн. - основний борг, 8 028,52 грн. - пеня, 946,34 грн. - 3% річних.

В подальшому позивачем було змінено предмет позову, в якому останній просив: стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 52 629,10 грн., з яких: 43 654,24 грн. - основного боргу, 8 028,52 грн. - пені, 946,34 грн. - 3% річних та зобов'язати відповідача звільнити приміщення, орендовані на підставі договору від 20.05.1996 р. № 31-96, в тому числі: адміністративно-побутовий комплекс, будівлю КПП; полірувальний цех "Москва" та цех по обробці каменю.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.03.2016 р. (суддя Шніт А.В.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" на користь Казенного підприємства "Кіровгеологія" 43 654,24 грн. основного боргу, 946,34 грн. 3% річних, 1 167,79 грн. судових витрат. Відмовлено в позові в частині стягнення пені в розмірі 8 028,52 грн. та зобов'язання відповідача звільнити орендовані на підставі договору від 20.05.1996 р. №31-96 приміщення, в тому числі: адміністративно-побутовий комплекс, будівлю КПП, полірувальний цех "Москва" та цех по обробці каменю.

Приймаючи рішення по даній справі суд першої інстанції вказував про обгрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 43 654,24 грн. - основного боргу та 946,34 грн. - 3% річних, натомість вказав про протиправність заявлених вимог про стягнення пені у розмірі 8 028,52 грн. та зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 р. (колегія суддів: головуючий Огороднік К.М., судді Тимошенко О.М., Коломис В.В.), рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2016 р. в частині пунктів 1, 2 резолютивної частини рішення скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким: "в задоволені позовних вимог Казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення зі Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" заборгованості в розмірі 52 629,10 грн., з яких: 43 654,24 грн. - основного боргу, 946,34 грн. - 3% річних відмовлено." В решті рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.2016 р. залишено без змін. Стягнуто з Казенного підприємства "Кіровгеологія" на користь Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" 1 515,80 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Казенне підприємство "Кіровгеологія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2016 р. залишити в силі в частині стягнення 43 654,24 грн. основного боргу, 946,34 грн. 3% річних та 1 167,79 грн. судових витрат. Частково скасувати рішення в частині відмови у зобов'язанні відповідача звільнити орендовані на підставі договору від 20.05.1996 р. №31-96 приміщення, в тому числі: адміністративно-побутовий комплекс, будівлю КПП, полірувальний цех "Москва" та цех по обробці каменю. Прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача звільнити орендовані на підставі договору від 20.05.1996 р. №31-96 приміщення, в тому числі: адміністративно-побутовий комплекс, будівлю КПП, полірувальний цех "Москва" та цех по обробці каменю. Стягнути судові витрати.

В своїй скарзі Казенне підприємство "Кіровгеологія" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.11.2016 р. справа повинна розглядатись у наступному складі: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" звернулось до Вищого господарського суду України з поясненнями, які просив врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 16.11.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.1996 р. між Казенним підприємством "Кіровгеологія" в особі Експедиції № 49 (правонаступником якої є відособлений підрозділ Казенного підприємства "Кіровгеологія" - Управління виробничо-технічного обслуговування) (орендодавець) та Спільним українсько-іспанським підприємством "Іскор" (орендар) укладено договір № 31-96.

Відповідно до п. 1.1. предметом договору є оренда виробничих приміщень і споруд каменедробильного комплексу Експедиції № 49 з встановленими в них обладнанням та пристосуванням, які не належали раніше Спільному українсько-іспанському підприємству "Іскор".

Згідно п. 2.1. договору орендодавець зобов'язався передати в оренду виробничі приміщення і споруди відповідно до доданого Списку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Списку №1 (до договору оренди від 15.05.1996 р.), який міститься в матеріалах справи, в оренду було передано: цех по обробці каменю (фрези), адміністративно - побутовий комплекс, приміщення центрально- пропускного пункту, цех по розпилюванню каменю (пилорама), полірувальний цех "Москва".

Згідно Акту від 15.05.1996 р. про передачу в оренду незакінчених будівництвом побутових приміщень цеху ТНП, який міститься в матеріалах справи, в оренду було передано: цех по обробці каменю (фрези), адміністративно - побутовий комплекс, приміщення центрально- пропускного пункту, цех по розпилюванню каменю (пилорама), полірувальний цех "Москва".

В подальшому, доповненнями і змінами від 30.09.1997 р. до договору від 20.05.1996 р. № 31-96 сторони передбачили орендну плату за каменедробильний цех у розмірі 3 262,23 грн. у місяць (згідно розрахунку, що додається).

Пунктом 4.2. договору (в новій редакції, згідно доповнень і змін до договору) сторони визначили, що Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" сплачує орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що даний договір діє з 15.05.1996 р. по 01.01.1997 р., а при виконанні умов п. 2.2. договору продовжується ще на рік.

Пунктом 2.2. договору (в новій редакції згідно доповнень і змін до договору) визначено, що за умови відсутності заборгованості з орендної плати більше двох місяців, інших розбіжностей щодо умов договору після закінчення строку оренди, договір автоматично продовжується ще на черговий строк.

У 2016 році Казенне підприємство "Кіровгеологія" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому вказувало про порушення з боку Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" умов укладеного договору, та просило стягнути з останнього заборгованість з орендної плати у розмірі 43 654,24 грн. - основного боргу, 8 028,52 грн. - пені та 946,34 грн. - 3% річних.

Також позивач просив суд зобов'язати Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" негайно повернути Казенному підприємству "Кіровгеологія" орендоване нерухоме майно.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, вважає за необхідне вказати про таке.

Так, статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

До підстав позову входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, оцінюючи докази надані Казенним підприємством "Кіровгеологія" до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини.

По - перше, відповідано до п. 2.1 договору від 20.05.1996 р. №31-96 орендодавець зобов'язався передати в оренду виробничі приміщення і споруди, згідно до доданого Списку № 1, разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії списку об'єктів, які передавались в оренду Спільному українсько-іспанському підприємству "Іскор", останній складений до договору від 15.05.1996 р. (а.с. 11).

Договір оренди від 15.05.1996 р. в матеріалах справи відсутній.

По - друге, Акт про передачу в оренду виробничих приміщень цеху, складений та підписаний уповноваженими представниками сторін 15.05.1996 р., що передує укладенню самого договору оренди від 20.05.1996 р. № 31-96 (а.с.12).

Відповідно до вищевказаного акта від 15.05.1996 р. в оренду було передано незавершені будівництвом приміщення цеху.

З вищевказаного вбачається, що позивачем до своєї позовної заяви не було надано безспірних та беззаперечних доказів прийняття вказаних об'єктів в експлуатацію та наявності на них права власності.

До того ж, з наданих до матеріалів справи документів неможливо встановити дату початку фактичного використання приміщень і споруд, а, отже, і моменту, з якого у відповідача виник обов'язок вносити орендну плату.

Крім того, долучений позивачем до справи акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 15), як начебто доказ заборгованості зі сплати орендних платежів, не може свідчити про наявність такої заборгованості по оренді, адже в ньому зазначена заборгованість за надання послуг.

А тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведене вище не дає підстав для твердження про виникнення між сторонами на виконання договору оренди відповідних правовідносин та підстав для стягнення орендної плати.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" повернути Казенному підприємству "Кіровгеологія" орендоване майно, з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Підприємства державної форми власності мають право бути орендодавцями, як правило, тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а для того, щоб відповідне підприємство мало право передати в оренду структурний підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) площею понад 200 кв. м, останнє повинно одержати дозвіл Фонду державного майна України чи його регіонального відділення.

Разом з тим, як вбачається із наявних в матеріалах справи пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, у останнього протягом майже 20 років відсутня інформація про договір від 20.05.1996 р. № 31-96, при цьому, площа лише адміністративного будинку, на який вказує позивач по справі, становить 1067,9 кв.м (згідно технічного паспорту на відповідну будівлю).

З матеріалів справи вбачається і те, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 03.12.2002 р., відповідач є власником земельної ділянки загальною площею 5,16 га, на якій розміщенні цехи по обробці граніту, адмінпобутовий корпус, склади, а всього забудовано 113634 кв.м, що підтверджується наявним в матеріалах справи державними актами про право власності на земельну ділянку ЖТ № 058311 та ЖТ № 058312 від 17.03.2003 р.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити про те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а пов'язані лише з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга Казенного підприємства "Кіровгеологія" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Казенного підприємства "Кіровгеологія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 р. у справі № 906/83/16 Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга