ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 905/1432/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача - Науменка А.М. дов. № 11-115 від 1 березня 2016 року, органу ДВС МЮ України - Маціборук В.О. дов. № 20-22/410/20.3-03 від 25 липня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Легбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року за скаргою ПАТ "Легбанк" на дії головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення господарського суду у справі Господарського суду Донецької області за позовом ПАТ "Легбанк" до ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПАТ "Легбанк" звернулось зі скаргою на дії головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких просило скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, прийняту головним державним виконавцем, визнати неправомірними дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язати прийняти до виконання наказ суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29 червня 2016 року скаргу ПАТ "Легбанк" задоволено частково. Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №49909639 від 25 січня 2016 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо стягнення боргу на користь ПАТ "Легбанк" з ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки". Визнано неправомірними дії заступника директора Департаменту-начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С. С. щодо розгляду скарги ПАТ "Легбанк" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М. В. з виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №905/1432/15 за позовом ПАТ "Легбанк" до ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" про стягнення заборгованості.

У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено, ухвалу Господарського суду Донецької області від 29 червня 2016 року скасовано. Відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "Легбанк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У касаційній скарзі ПАТ "Легбанк" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року, ухвалу Господарського суду Донецької області від 29 червня 2016 року залишити в силі.

Посилається на порушення судами норм ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та органу ДВС МЮ України, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2015 року позов задоволено частково.

З ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" на користь ПАТ "Легбанк" стягнуто 24 155 600 грн. кредиту та 4 764 653 грн. 87 коп. процентів за кредитним договором.

На виконання рішення, 1 грудня 2015 року Господарським судом Донецької області видано наказ наступного змісту:

"Стягнути з ТОВ "Центр фінансової та правової допомоги" (83052, м.Донецьк, бул.Шевченка, 133, код ЄДРПОУ 35372399) на користь ПАТ "Легбанк" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 27, код ЄДРПОУ 14291780) 24155600грн. кредиту та 4 764 653 грн. 87 коп. процентів за кредитним договором.

Рішення прийнято 17.11.2015, повний текст рішення складено 20.11.2015.

Рішення набрало законної сили 01.12.2015.

Наказ може бути пред'явлений до виконання в строк до 02.12.2016."

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22 грудня 2015 року внесено виправлення до наказів Господарського суду Донецької області від 1 грудня 2015 року у даній справі, зазначено найменування відповідача - ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" у відповідних відмінках.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 січня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1432/15 від 1 грудня 2015 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Вказано, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник, а не відповідач. Зазначені обставини виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Господарського суду Донецької області та відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказав, що наказ не відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі, зокрема, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Так, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі має вказуватись стягувач і боржник.

Судом апеляційної інстанції досліджено виконавчий документ у справі та підставно вказано, що він не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки при оформленні наказу суду не вказано ні стягувача, ні божника, тобто, не вказано сторін виконавчого провадження, як того вимагає закон.

Відтак, державний виконавець правомірно прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1432/15 від 1 грудня 2015 року як такого, що не відповідає вимогам закону.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст. 121-2 ГПК України та ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18,19, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року є законною та обґрунтованою, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова