ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 904/8915/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиКриворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКриворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаУправління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.провизнання договору оренди земельної ділянки укладеним

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Криворізька міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про визнання договору оренди земельної ділянки по вул. Парковій, 13-А у м. Кривий Ріг укладеним в редакції запропонованій позивачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року у задоволені позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що запропонована проектом договору передача в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення для розміщення існуючого кафе перешкоджатиме використанню такої земельної ділянки за її призначенням та суперечить вимогам земельного законодавства.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Криворізька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористалися передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога про визнання Договору оренди земельної ділянки по вул. Парковій, 13-А у м. Кривий Ріг укладеним в редакції запропонованій позивачем. Вимоги позивача обґрунтовано тим, що укладення такого договору здійснюється на підставі рішення Криворізької міської ради від 19.08.2009 року № 3416 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації, вилучення, припинення права постійного користування землею та надання земельних ділянок на вулицях Паркова, 13-А і Бикова, 2 в оренду та постійне користування" та є обов'язковим відповідно до приписів ст. ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 179 - 188 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року у справі № 21/5005/3257/2012 за позовом Криворізької міської ради до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року встановлено, що 19.08.2009 року Криворізькою міською радою прийнято рішення № 3416 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації, вилучення, припинення права постійного користування землею та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в оренду та постійне користування", яким відповідно до п. 1 затверджено ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення існуючого кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 та будівництва молодіжного кафе замість існуючого літнього майданчика-навісу на АДРЕСА_2 у Саксаганському районі. При цьому, згідно п. 3.1 цього рішення ФОП ОСОБА_4 надано в оренду для використання в комерційних цілях земельні ділянки рекреаційного призначення: площею 0,123 га терміном на 5 років для розміщення існуючого кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 за рахунок земель:

- раніше наданих їй на підставі Договору оренди земельної ділянки від 21.07.2008 року № 040810800542 - 0,07 га;

- рекреаційного призначення, раніше наданих комунальному закладу "Палац культури ім. Артема" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.11.2000 року № 494 - 0,0530 га.

Крім того, у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року у справі № 21/5005/3257/2012 встановлено обставини щодо передачі в оренду ФОП ОСОБА_4 лише частини земельної ділянки рекреаційного призначення площею 0, 053 га (щодо якої в Умовах надання земельної ділянки, наданих для розробки проекту відведення земельної ділянки, запропоновано виконати зміну цільового призначення цієї частини в порядку нового відведення), тобто, до прийняття рішення від 19.08.2009 року № 3416 на затвердження міської ради ФОП ОСОБА_4 був поданий Проект землеустрою, в якому не зазначено про зміну цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,07 га, яка належить до земель житлової та громадської забудови, що підтверджується Договором оренди земельної ділянки від 21.07.2008 року № 040810800542, яка була передана ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення міської ради від 29.07.2009 року № 3386 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок".

Таким чином, Криворізька міська рада, приймаючи рішення від 19.08.2009 року № 3416 щодо надання відповідачу спірної земельної ділянки в оренду, не привела її цільове призначення у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки з самого рішення та висновків уповноважених органів, наданих під час складання технічної документації, вбачається, що в користування відповідачу передаються земельні ділянки різних категорій.

При цьому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2014 року у справі № 904/2112/14 за позовом Криворізької міської ради до ФОП ОСОБА_4 за участю третьої особи - Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивача встановлено, що рішенням Криворізької міської ради (ХLІІ сесія VІ скликання) від 29.01.2014 року № 2472 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4 відмовлено останній внести зміни до рішення міської ради від 19.08.2009 року № 3416 (щодо визначення категорії земельної ділянки переданої на підставі цього рішення) та вирішено направити ФОП ОСОБА_4 проекти договорів оренди земельних ділянок для розгляду та підписання відповідно до чинного законодавства України та залишити категорію земельних ділянок без змін, а саме: землі рекреаційного призначення.

Також, у господарській справі № 904/2120/14 за участю тих же сторін про визнання договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2-А у м. Кривому Розі укладеним в редакції запропонованій Криворізькою міською радою встановлено факт незаконності передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для цілей, які можуть перешкоджати використанню її за призначенням та включення позивачем до предмету договору передачу земельної ділянки рекреаційного призначення.

Факти, встановлені у зазначених рішеннях, в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а тому висновки зроблені судами у вищевказаних справах щодо правового порядку передачі у користування зазначених земельних ділянок є обов'язковими для даних правовідносин.

При цьому, що за умовами запропонованого позивачем проекту договору оренди орендодавцем на підставі рішень міської ради від 19.08.2009 року № 3416, від 29.012014 року № 2473 та від 25.03.2015 року № 3538 передається орендарю в строкове платне користування земельна ділянка саме рекреаційного призначення для розміщення існуючого кафе з літнім майданчиком, що, як встановлено судами у вказаних справах, перешкоджатиме використанню такої земельної ділянки за її призначенням.

Відповідачем розглянуто запропонований проект договору оренди земельної ділянки та складено протокол розбіжностей до проекту договору оренди земельної ділянки для розміщення існуючого кафе з літнім майданчиком, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1, який укладається між Криворізькою міською радою та ФОП ОСОБА_4, з якого вбачається, що спірними є наступні пункти проекту Договору оренди земельної ділянки: 1, 3, 5, 7, 8, 11, 12, 15, 21, 24, 25, 26, 27, 31, 32, 33. Зазначені у протоколі розбіжності пункти не прийняті позивачем, що вказує на те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а, отже, в силу приписів ст. 180 Господарського кодексу України такий договір є неукладеним.

Крім того, судами враховано, що відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

В статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами ст. ст. 50, 51 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

З урахуванням встановлених обставин та вищенаведених законодавчих приписів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що передбачена проектом договору оренди передача земельної ділянки рекреаційного призначення для розміщення існуючого кафе перешкоджатиме використанню такої земельної ділянки за її призначенням.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки включення до умов договору положень про передачу в оренду земель рекреаційного призначення щодо яких встановлена законодавча заборона здійснювати діяльність, яка може перешкоджати використанню їх за призначенням, а, отже, надання в оренду таких земель для розміщення кафе з літнім майданчиком без зміни цільового призначення, суперечить вимогам діючого земельного законодавства.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що інші доводи Криворізької міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року у справі № 904/8915/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак