ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року № 904/2649/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Міщенко М.В., Чобанюк Т.М. Міщук Д.Р., Амельчишин О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний - гірничозбагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2016 р. у справі№ 904/2649/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Південний - гірничозбагачувальний комбінат"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт"про стягнення 1 440 720,00 грнВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача 657 720 грн. пені та 783 000 грн. штрафу за порушення строків ремонту тепловоза за договором на капітальний ремонт № 2015/д/ТО/830 від 15.06.2015 р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Бізнесремонт" на користь ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 642 060 (шістсот сорок дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. - пені, 783 000 (сімсот вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп. - штрафу, 21 375 (двадцять одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. - судового збору. В решті задоволення позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. (головуючий - Науменко І.М., судді - Вечірко І.О., Кузнецов В.О) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р., залишивши в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 15.06.2015р. між ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та ТОВ "Бізнесремонт" (підрядник) було укладено договір №2015/д/ТО/830, згідно якого підрядник приймає на себе обов'язки щодо здійснення робіт з капітального ремонту тепловоза ТЕМ2 зав. №7273, інв.№5003423, в об'ємі КР-2 відповідно до діючих правил заводського ремонту та дефектної відомості (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість робіт з ремонту ТЕМ2 з нових матеріалів та запасних частин підрядника, становить 4 350 000,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 870 000,00 грн., разом 5 220 000,00 грн.

Пунктом 2.2. договору оплата робіт по ремонту тепловозу ТЕМ2 зав.№7273 здійснюється поетапно:

1 етап: замовник перераховує на поточний рахунок підрядника передоплату у розмірі 50% від загальної вартості ремонту тепловоза ТЕМ2, протягом 6 (шести) робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури, що відповідно складає 2 175 000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 435 000,00 грн., а всього 2 610 000,00 з ПДВ. Протягом 3-х календарних днів, з моменту перерахування попередньої оплати, підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну на суму отриманої оплати. Податкова накладна, розробляється в електронній формі з дотриманням умов відносної реєстрації в порядку, зазначеному у законодавстві, електронного підпису уповноваженого платником особою, и зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2 етап: замовник перераховує на поточний рахунок підрядника 50%, що лишилися від загальної вартості ремонту тепловозу ТЕМ2, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт з ремонту, виставлення рахунку-фактури, що на дату укладення договору складає 2 175 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 435 000,00 грн., а всього 2 610 000,00 грн. з ПДВ. Податкова накладна, розробляється в електронній формі з дотриманням умов відносної реєстрації в порядку, зазначеному у законодавстві, електронного підпису уповноваженого платником особою, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, за фактично виконані роботи, надається в день підписання акту виконаних робіт.

Строк виконання ремонту - 45 робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі ремонтного фонду в ремонт (п.4.1 договору).

При виникненні обставин, які не залежать від відповідача та перешкоджають виконанню його обов'язку у визначені строки, відповідач має право ставити перед позивачем питання про перенесення строків завершення робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків (п.4.3 договору).

Пунктом 5.9 договору сторони передбачили, що про виконання робіт підрядник письмово повідомляє замовника. Огляд та підписання попереднього акту огляду здійснюється на території підрядника.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підрядні роботи відповідачем виконані з прострочкою, адже акт приймання - передачі в ремонт тепловоза підписано сторонами 15.06.2015р. (а.с.14), тому роботи повинні бути виконані підрядником в строк до 18.08.2015р. включно.

Натомість, згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт №1 від 29.09.2015р., роботи з капітального ремонту тягового агрегату ТЄМ2, зав.№7273, в об'ємі КР-2, відповідно до договору підряду №2015/д/ТО/830 від 15.06.2015р., виконані відповідачем пізніше, аніж передбачено умовами зазначеного вище договору.

Відповідно до умов п.9.2 договору у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобов'язаний оплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт згідно договору, а також, оплатити на користь замовника штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних робіт.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту порушення відповідачем (підрядником) строку виконання робіт та наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за період з 19.08.2015р. по 28.09.2015р. (день передачі тепловозу позивачу не врахований судом у період прострочення зобов'язання), яка складає 642 060,00 грн. та штрафу в розмірі 15% від вартості невиконаних робіт у строк робіт, що дорівнює 783 000,00 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив про те, що позивач свій обов'язок зі здійснення першого етапу розрахунків за виставленим відповідачем рахунком №1 від 15.06.2015р. на суму 5 220 000,00 грн. в порушення п.2.2 договору виконав лише 06.07.2015р. (платіжне доручення №15265 від 02.07.2015р.), тобто з прострочкою в 12 календарних днів.

Згідно зі ст.613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Несвоєчасне виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати ремонтних робіт у визначені п.2.2 договору строки є прострочкою кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, що спричинила фактичну неможливість забезпечення підрядником (відповідачем) своєчасного початку та, як наслідок, закінчення ремонтних робіт.

Відповідно до ч.4 ст.612 Цивільного Кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що визначений п.4.1 договору №2015/д/ТО/830 строк виконання відповідачем ремонту тепловозу ТЕМ2 зав. №7273 збільшується на строк прострочення боржника, а саме - на 12 календарних днів, у зв'язку з чим останнім днем виконання відповідачем взятого на себе за договором підряду господарського зобов'язання є 30.08.2015р.

Такі висновок суду є правильним і грунтується на належній юридичній оцінці зібраних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги про безпідставність такого висновку суду у зв'язку з тим, що відповідач внаслідок затримки першого етапу розрахунку не скористався своїм правом відповідно до п.4.3 договору і не поставив перед замовником (позивачем) питання про перенесення строків завершення робіт через несвоєчасну передоплату, як обставину, що не залежить від підрядника і перешкоджає йому виконанню своїх зобов'язань в установлені строки, висновку суду не спростовують, оскільки невиконання відповідачем вказаної вимоги договору не усуває сам факт прострочення кредитора та не звільняє суд від обов'язку належної правової кваліфікації дій (бездіяльності) сторін на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Але, посилання суду апеляційної інстанції на те, що при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції не було враховано вимог Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002р., є помилковими, оскільки вказаний нормативний акт є внутрішнім нормативним актом залізниці та регламентує взаємовідносини Укрзалізниці і ДХК "Укрзалізреммаш" та є обов'язковим і таким, що підлягає безумовному виконанню усіма їхніми підвідомчими підприємствами. Ні позивач, ні відповідач не є підвідомчими підприємствами Укрзалізниці і ДХК "Укрзалізреммаш", а тому недотримання сторонами вказаного Порядку ніяким чином не впливає на оцінку того факту, що за умовами договору (п.5.1) момент передачі тепловоза в ремонт визначається датою складання акту приймання -передачі тепловоза в ремонт - 15.06.2015 р. (а.с.14), з цього ж моменту згідно п.4.1 обчислюється строк виконання ремонту, незалежно від того, коли відповідач мав змогу приступити до фактичного виконання робіт за договором підряду №2015/д/ТО/830 від 15.06.2016р.

Відповідно п.5.9 договору про закінчення робіт підрядник письмово повідомляє замовника. Огляд і підписання попереднього акту огляду здійснюється на території підрядника.

Відповідний акт в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, в справі є лист відповідача (підрядника) від 31.08.2015р., в якому він повідомляв позивача (замовника) про завершення ремонту тепловозу ТЕМ2 зав. №7273 та необхідність його прийняття, огляду і транспортування повноважними представниками ПАТ "Південного ГЗК" 02.09.2015р., на що відповідачем отримано повідомлення (підтвердження) прибуття представників позивача на вказану дату, 02.09.2015р. (а.с.87, 88).

З залізничної накладної №47152707 вбачається, що тепловоз ТЕМ2 зав.№7273 вибув зі станції відправлення лише 10.09.2015р. в супроводі провідників позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що передбачені договором підряду ремонтні роботи тепловозу ТЕМ2 зав №7273 були фактично закінчені відповідачем (підрядником) 30.08.2015р., про що 31.08.2015р. належним чином було сповіщено позивача (засновника). Доставка обладнання з ремонту здійснювалась в супроводі представників позивача, при цьому, наявність обставин, які свідчили б про вчинення відповідачем (підрядником) дій по перешкоджанню доставці обладнання тощо - позивачем не доведено, а тому ТОВ "Бізнесремонт" виконало роботи за договором №2015/д/ТО/830 без порушення узгодженого правочином строку їх виконання, в зв'язку з чим притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності шляхом стягнення з останнього штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу є необґрунтованим та безпідставним.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій згідно ст. 231 Господарського кодексу України визначається законом або договором.

Встановивши, що останнім днем своєчасного виконання ремонтних робіт є 30.08.2015 р., суд належним чином не мотивував з яких підстав він вважає, що передача тепловоза представникам позивача 02.09.2015 р. не є простороченням виконання зобов'язання і не тягне застосування штрафних санкцій, передбачених п.9.2 договору.

Слід зазначити, що як судом апеляційної інстанції, так і місцевим господарським судом при вирішенні справи належним чином не було встановлено з моменту настання якої події згідно умов договору ремонт вважається виконаним - з моменту повідомлення позивача про закінчення робіт (п.5.9), з моменту передачі тепловоза провідникам замовника (п.5.5) чи з моменту підписання акта виконаних робіт (п.5.11), хоча встановлення цієї обставини має істотне значення для справи і впливає на обсяг господарсько-правової відповідальності відповідача.

Також належним чином не було з'ясовано коли ж відповідач повідомив позивача про закінчення ремонту, оскільки в матеріалах справи відповідний лист позивача датований 31.08.2015 р. за № 81, проте даючи відповідь на нього, позивач посилається на № 82 від 01.09.2015 р. (а.с.87,88).

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін за спірним договором, виходячи з умов договору, визначити дату закінчення ремонту і в залежності від встановленого вирішити питання щодо наявності підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності, її обсягу, та вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2016 року у справі за № 904/2649/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова