ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 17/255/09

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Львова Б.Ю.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Богдан С.В.; Ленінського ВДВС - не з'явився; Відділу ДВС ГУЮ - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиціїна постановуОдеського апеляційного господарського суду від09.02.2016та на ухвалуГосподарського суду Миколаївської областівід19.10.2015за скаргоюПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"на діїЛенінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиціїпри виконанні наказуГосподарського суду Миколаївської областівід04.05.2011у справі№ 17/255/09за позовомАнтимонопольного комітету УкраїнидоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"простягнення штрафу та пені у розмірі 200 000, 00 грн та виконання рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2011 у справі № 17/255/09 позовні вимоги Антимонопольного комітету України задоволено в повному обсязі та зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") виконати пункт 4 рішення Тимчасової адміністративної колегії Комітету від 26.03.2009 № 6-р/тк, а саме: переглянути нереалізовані суб'єктами господарювання технічні умови на підключення газового обладнання споживачів до розподільних трубопроводів ПАТ "Миколаївгаз", видані ним у період з 1 серпня 2008 року по 26 березня 2009 року, та скасувати вимоги щодо придбання та передачі на користь цього товариства матеріальних цінностей (будь-якої техніки, обладнання тощо); стягнуто з ПАТ "Миколаївгаз" в доход загального фонду Державного бюджету України штраф, накладений на товариство відповідним рішенням Тимчасової адміністартивної колегії комітету у розмірі 100 000 грн та пеню у розмірі 100 000, 00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2011 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2014 було видано 04.05.2011 відповідні накази.

ПАТ "Миколаївгаз" 19.08.2015 звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою від 14.08.2015 № 971, в якій товариство просило визнати недійсною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 04.08.2011 про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн.

Також ПАТ "Миколаївгаз" 19.08.2015 звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою від 17.08.2015 № 976, в якій товариство просило визнати незаконною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2011, винесеної при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2011 та постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн від 04.08.2011.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2015 скарги задоволено. Суд визнав незаконною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2011 (ВП 27829867), винесеної при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2011 та постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн від 04.08.2011; визнав недійсною та скасував постанову, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.07.2011 (ВП 27829867) про відкриття виконавчого провадження; визнав недійсною та скасував постанову, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 04.08.2011 (ВП 27829867) про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.) від 09.02.2016 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2015, Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції подав касаційну скаргу, в якй просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги ПАТ "Миколаївгаз" відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мали значення для справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки суду, встановлені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи, окрім того, господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що відсутні визначені законом підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції вважає, що зазначена скарга має розглядатися адміністративним судом.

На адресу суду 14.11.2016 від ПАТ "Миколаївгаз" надійшли заперечення на касаційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, в яких відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами відповідно до матеріалів ВП №27829867, 13.07.2011 за №21-29/01-6458 від Антимонопольного комітету України до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції надійшла заява про відкриття виконавчого провадження - за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2011, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного суду від 08.06.2011 у справі №17/255/09 - про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" штрафу в розмирі 100000грн та пені в розмірі 100000грн.

Постановою державного виконавця від 27.07.2011 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №17/255/09, виданого 04.05.2011, встановлено строк для добровільного виконання до 03.08.2011.

У зв'язку з невиконанням боржником у наданий строк наказу господарського суду, 04.08.2011 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20 000, 00 грн, направлено матеріали виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Миколаївської області.

В свою чергу, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Миколаївської області прийняв до свого провадження виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 04.05.2011, що підтверджується постановою про прийняття виконавчого провадження від 07.10.2011.

ПАТ "Миколаївгаз" довідалось про постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження від 07.10.2011 та звернулося з заявою про зупинення виконавчого провадження.

Постановою відділу примусового виконання рішень зупинено виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду про стягнення штрафу та пені та в подальшому виконавче провадження з примусового виконання рішення було поновлено.

Боржник сплатив у добровільному порядку суму штрафу та пені, що вбачається з платіжних доручень, які містяться в матеріалах.

Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 14.01.2015 на підставі постанови від 04.08.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена боржнику.

Як встановлено господарськими судами жодного доказу, який би свідчив про те, що відділом ДВС було направлено на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2011 та про стягнення виконавчого збору від 04.08.2011, останнім до суду не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що боржник був позбавлений можливості самостійного виконання рішення у встановлений державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження строк та вчасно оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору від 04.08.2011.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України (в редакції, яка діла на момент існування спірних правовідносин) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (яка була чинною на момент існування спірних правовідносин) було зазначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що жодного доказу, який би свідчив про те, що відділом ДВС було направлено на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2011 та про стягнення виконавчого збору від 04.08.2011, останнім до суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів, що боржник був позбавлений можливості самостійного виконання рішення у встановлений державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження строк та вчасно оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору від 04.08.2011.

У п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано було задоволено скарги ПАТ "Миколаївгаз" в частині визнання незаконною бездіяльності Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2011 (ВП 27829867), винесеної при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2011 та постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн від 04.08.2011; визнання недійсною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 04.08.2011 (ВП 27829867) про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з прохальної частини скарг ПАТ "Миколаївгаз" від 14.08.2015 № 971 та від 17.08.2015 № 976, товариство не просило визнати недійсною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.07.2011 (ВП 27829867) про відкриття виконавчого провадження, а судами попередніх інстанцій не наведено достатніх правових підстав для визнання недійсною та скасування зазначеної постанови, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в цій частині.

Доводи Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, що зазначені скарги мають розглядатися адміністративним судом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки статтею 1212 ГПК України встановлено порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішення саме господарського суду, який розглянув справу та видав відповідний наказ.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Оскільки в іншій частині оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права, то в решті вони підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2015 у справі № 17/255/09 в частині визнання недійсною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.07.2011 р. (ВП 27829867) про відкриття виконавчого провадження, скасувати.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2015 у справі № 17/255/09 залишити без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Львов Б.Ю.