ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2015 року Справа № 902/392/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Авант-Банк"на ухвалуГосподарського суду Вінницької області від 06.07.2015та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі№902/392/14 Господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат", 2. Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай"простягнення 12 525 682,24 грн. заборгованості за кредитним договором та договорами порукиза участю представників сторінвід позивача:Русскіна О.В.від відповідача-1:Костенко І.А.від відповідача-2:не з'явився від відповідача-3:не з'явився від ПАТ "Авант-Банк":Суплік М.В.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2014 у даній справі та прийнято нове рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та стягнуто на його користь солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" і Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" 9700000,00 грн. заборгованості за кредитом, 2225122,19 грн. заборгованості за відсотками, 459487,67 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 58112,87 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.07.2015 (суддя Колбасов Ф.Ф.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (колегія суддів у складі: Коломис В.В., Демидюк О.О., Огороднік К.М.), відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" від 09.04.2014 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на процесуального правонаступника Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" у виконавчому провадженні ВП №46385803 на підставі наказу №902/392/14, виданого 18.02.2014 Господарським судом Вінницької області.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" у своїх відзивах проти доводів касаційної скарги заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 і відповідач-3 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та ПАТ "Авант-Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" і Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" заборгованість та пеню за кредитним договором №22/46/07-КЛТ від 20.06.2007. На виконання цієї постанови видано відповідні накази.
До господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" з заявою б/н від 09.04.2015 про заміну сторони у виконавчому провадженні у даній справі у зв'язку з тим, що на підставі договору застави майнових прав від 05.02.2015, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець), (далі - Договір застави) майнові права за кредитним договором №22/46/07-КТЛ від 20.06.2007 передані в заставу ПАТ "Авант-Банк" (далі - Кредитний договір).
Однак дослідивши надані сторонами два оригінали Договору застави, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наданий ПАТ "Авант-Банк" примірник містить виправлення у п. 1.1 щодо номеру кредитного договору з "№22/47/07-КЛТ" на "22/46/07-КЛТ", засвідчене підписом та печаткою нотаріуса без зазначення дати внесення виправлень, тоді як наданий ПАТ "Дельта Банк" оригінал Договору застави вказаного виправлення не містить.
У пп. 3.1.5 п. 3.1, п. 4.7 Договору застави сторони передбачили право заставодержателя самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом, та погодили порядок реалізації майнових прав шляхом уступки вимоги у випадку прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, згідно з яким у випадку настання такої події заставодержатель набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за Договором застави.
На підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51, згідно з яким з 03.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію.
Посилаючись на викладені обставини, ПАТ "Авант-Банк" доводить набуття ним з 03.03.2015 прав і обов'язків кредитора за Кредитним договором та, відповідно, за договорами поруки №22/46/П01/08-ПЛТ від 05.03.2008 і №22/46/П02/11-КЛТ від 31.10.2011.
Водночас згідно з протоколом засідання від 18.05.2015 комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначена наказом №67 від 11.03.2015, затвердженим уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта Банк", виявила, що Договір застави є нікчемним, та доручила генеральному департаменту правового забезпечення діяльності банку направити повідомлення про нікчемність правочину ПАТ "Авант-Банк" згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. Відповідні повідомлення направлені ПАТ "Авант-Банк" 10.06.2015 і 12.06.2015.
Встановивши викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва у даній справі. Колегія суддів касаційної інстанції з таким висновком погоджується з огляду на наступне.
Процесуальне правонаступництво врегульовано ст. 25 ГПК України, згідно з ч. 1 якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Закон України "Про виконавче провадження" у ч. 5 ст. 8 передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З аналізу наведених норм вбачається, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Цивільний кодекс України у ст.ст. 512-514 передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, зокрема, в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас застава визначена у ст. 1 Закону України "Про заставу" як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.
Так, згідно з положеннями ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом України "Про заставу" в ч. 6 ст. 20 також передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
При цьому предметом застави згідно зі ст. 576 ЦК України і ст. 4 Закону України "Про заставу" може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Майновими правами у відповідності до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Таким чином, договір застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майновими правами. Тобто на відміну від правочину відступлення права вимоги, укладення договору застави майнових прав не має безпосереднім наслідком відчуження заставодавцем заставодержателю відповідних майнових прав. Вибуття заставодавця зі складу правовідношення, право вимоги за яким передано в заставу, шляхом заміни його заставодержателем як правонаступником можливе лише у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та після вчинення відповідних дій щодо звернення стягнення на предмет застави.
Разом з тим, у силу ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції станом на момент введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк") під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Отже, згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами на момент введення у ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації до ПАТ "Авант-Банк" не перейшло право вимоги у зобов'язаннях за Кредитним договором, а після введення тимчасової адміністрації вказана особа втратила можливість щодо будь-якого відчуження майна, у тому числі майнових прав, ПАТ "Дельта Банк", зокрема, на підставі Договору застави. У зв'язку з викладеним доводи ПАТ "Аванк-Банк" щодо його правонаступництва у спірних правовідносинах є безпідставними, а відтак заява про заміну сторони у виконавчому провадженні не підлягала задоволенню.
Зважаючи на викладене, доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №902/392/14 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Євсіков
Судді О.Кролевець
О.Попікова