ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 34/263

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.)та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 03.06.2015 (суддя Сташків Р.Б.)за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі№ 34/263 Господарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Національного банку України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі",за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",прозвернення стягнення на предмет іпотеки,за участю представників:прокуратуриЖук І.К.,позивача-1не з'явились,позивача-2не з'явились,відповідачаМакаренко Ю.О.,третьої особиЩербина В.О.,органу ДВСне з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015, відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Тіволі" на дії органу Державної виконавчої служби України про визнання недійсними: постанови в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. від 07.11.2014 ВП № 299936922 та постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. від 18.11.2014 ВП № 29936922.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу відповідача на дії органу державної виконавчої служби задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано та порушено норми процесуального і матеріального права, зокрема ст. ст. 47, 82, 83 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про дотримання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" строків оскарження постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха О.Я. про повернення виконавчого документа від 31.05.2012.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте представники позивачів та органу ДВС в судове засідання не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 31.05.2012 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха О.Я. винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва № 34/263 від 04.11.2011) стягувачеві ВП № 29936922 з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки коштів, що були зараховані в рахунок погашення боргу, виявилось недостатньо для задоволення вимог стягувача.

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі, ВДВС) Кузьменко О.С. від 07.11.2014 ВП № 29936922 за результатами розгляду скарги представника АТ "Дельта Банк" Гутника ВП № 18.1-498 від 29.10.2014 на дії державного виконавця при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 № 34/263 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначену скаргу задоволено частково: скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха О.Я. про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 29936922 від 31.05.2012 як винесену передчасно; зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В.о. начальника ВДВС Кузьменко О.С. при винесенні оскаржуваної постанови прийнято до уваги такі обставини, як наявність нескасованої на той час постанови від 17.10.2014 Окружного адміністративного суду міста Києва, та реєстрації на той час прав на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61-А, як належних на праві власності ТОВ "Тіволі", а отже - наявність можливості виконання судового рішення (було визнано недійсним документ, що став підставою для зарахування коштів в рахунок погашення боргу, визнано недійсним акт державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки і визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012).

У зв'язку зі скасуванням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. від 18.11.2014 ВП № 29936922 відновлено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 № 34/263 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вважаючи неправомірними постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07.11.2014 та 18.11.2014, скаржник зазначив, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було порушено вимоги ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та пропущено десятиденний строк на оскарження постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі № 34/263 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суди попередніх інстанцій з вказаними доводами скаржника не погодились та відмовили у задоволенні скарги з огляду на таке.

За умови невиконаного рішення суду положення ст. ст. 82, 83 Закону України "Про виконавче провадження" надають право оскаржити стягувачу винесену державним виконавцем постанову (зокрема, про повернення виконавчого документу стягувачу) як у межах 10-ти денного строку, так і, з урахуванням всіх обставин, поза цим строком до начальника відділу, який, врахувавши стан виконання рішення та обставини скарги, приймає її до розгляду, і навіть скаргу, подану без додержання вимог, викладених у ч. 6 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", все одно розглядає, хоча вже й у іншому порядку (за Законом України "Про звернення громадян").

Колегія суддів вважає вказані висновки судів помилковими та такими, що зроблені без належної правової оцінки наступних обставин справи та норм законодавства.

Як встановлено судами, в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. було прийнято постанову ВП № 29936922 (за результатами розгляду скарги ПАТ "Дельта Банк" на постанову від 31.05.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві) 07.11.2014.

Вказану скаргу було подано ПАТ "Дельта Банк" через 2 роки і 5 місяців після прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до п. 2.1 та п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до глави 2 Закону. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

З урахуванням наведеного колегія суддів відзначає, що ПАТ "Дельта Банк" подало скаргу на постанову від 31.05.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві лише через 2 роки і 5 місяців після її прийняття, тоді як за приписами ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" така постанова могла бути оскаржена в десятиденний строк.

Зі змісту постанови від 07.11.2014 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. випливає, що вищевказана скарга розглянута саме з посиланням на Закон України "Про виконавче провадження". При цьому сама постанова не містить жодних посилань на відновлення строків оскарження постанови від 31.05.2012.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання судів на ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині 6 цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

У ч. 6 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Отже, з наведених норм спеціального законодавства випливає, що в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність, оскарження яких не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим ПАТ "Дельта Банк" оскаржив через більш як два роки постанову державного виконавця, оскарження якої чітко передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того Закон України "Про звернення громадян" також передбачає строки, протягом яких може бути подане відповідне звернення (згідно зі ст. 17 вказаного Закону скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням).

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було пропущено десятиденний строк на оскарження постанови від 31.05.2012 відділу примусового виконання рішень ДВС України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі № 34/263 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменко О.С. від 07.11.2014 не було підстав для розгляду та задоволення такої скарги, а відтак спірні постанови, прийняті за результатами її розгляду, підлягають визнанню недійсними.

Окремо колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З постанови від 31.05.2012 вбачається, що вона була затверджена начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання у визначені цією статтею строки.

Статтею 24 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 04.11.2011 Господарського суду міста Києва у справі № 34/263 від дати набрання даною ухвалою законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 у справі № 34/263 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 скасовано, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 у справі №910/1915/14 залишено в силі.

Колегія суддів відзначає, що на час розгляду в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменком О.С. скарги ПАТ "Дельта Банк" (07.11.2014) ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2014, якою поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 04.11.2011, безпідставно не була врахована в.о. начальника органу ДВС.

Також колегія суддів звертає увагу на таке.

Закон України "Про виконавче провадження" (ст. 47 із застосуванням в разі необхідності ст. ст. 22 та 24) визначає чіткий порядок дій стягувача в разі повернення йому виконавчого документа через недостатність коштів, що були зараховані в рахунок погашення боргу, - повторне подання виконавчого документа до виконання.

Крім того постанова від 31.05.2012 про повернення виконавчого документа не може вважатися винесеною передчасно (як зазначено в мотивувальній частині спірної постанови від 07.11.2014 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. та рішеннях судів попередніх інстанцій) через те, що після її винесення відбулись певні події (оскарження боржником прилюдних торгів, реєстрації за іншою особою права власності тощо), оскільки таких обставин на момент винесення постанови від 31.05.2012 не існувало.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини в цій справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі № 34/263 скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" на дії органів Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. від 07.11.2014 ВП № 299936922 недійсною.

Визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. від 18.11.2014 ВП № 29936922 недійсною.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова