ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 914/1876/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5на рішення від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 04.03.2015 Львівського апеляційного господарського суду 11.06.2015у справі Господарського суду№ 914/1876/14 Львівської областіза позовомОСОБА_5до1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_6 3. Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Кобзар Любов Вікторівнапровизнання недійсним договору, визнання недійсним рішення зборів учасниківу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача ОСОБА_8; ОСОБА_5;- відповідачів - третьої особи 1. ОСОБА_9; 2. ОСОБА_6; ОСОБА_10; 3. ОСОБА_6; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

28.05.2014 ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" про визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 у справі № 914/1876/14 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючий суддя, судді Гриців В.М., Давид Л.Л.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 914/1876/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 та Приватне підприємство "Експрес-Зв'язок" надали відзиви на касаційні скарги, в яких з ними не погоджуються та просять касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 914/1876/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом до суду, ОСОБА_5 посилався на те, що в порушення вимог п. 5.5 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" його не було повідомлено про проведення зборів 08.07.2013 та не надіслано порядок денний даних зборів; договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 116, 117, 203, 215 ЦК України та ст. ст. 57, 62 ГК України, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок".

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові в цій частині, виходили з того, що позивач заперечує факт отримання повідомлення про проведення зборів 08.07.2013, оскільки згідно із паспортними даними, місце проживання/реєстрації ОСОБА_5 - АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується також довідкою з КП "Жовківське міське виробниче управління ЖКГ" від 18.06.2014 №4424, з якої вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований з 17.10.2003р. за адресою - АДРЕСА_1; однак, із статуту підприємства, чинного на момент скликання загальних зборів та їх проведення вбачається, що адресою позивача є: АДРЕСА_2; доказів повідомлення підприємства позивачем про зміну місця свого проживання на день державної реєстрації статуту ПП "Експрес-Зв'язок" 13.09.2011 до дати внесення змін до статуту відповідно до рішень загальних зборів від 29.04.2013, оформлених протоколом № 1, та до дати проведення зборів учасників підприємства 08.07.2013, оформлених протоколом № 3 в матеріалах справи не міститься; повідомлення про проведення загальних зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок" від 06.06.2013 із зазначенням дати, часу, місця проведення загальних зборів та порядку денного надіслано 06.06.2013 ОСОБА_5 на адресу: - 80300, АДРЕСА_2; адреса зазначена у протоколах зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" № 1 від 29.04.2013 та № 3 від 08.07.2013 не може розцінюватися судом як повідомлення позивача адресоване у певній формі підприємству про зміну свого місця проживання; відсутність або присутність позивача не могло вплинути на прийняття оскаржуваного рішення беручи до уваги його частку.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Так, як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Отже, виходячи із наведених норм, та враховуючи, що ПП "Експрес-Зв'язок" створене кількома особами, а його статутний фонд розподілений на частки між засновниками, то за всіма ознаками, ПП "Експрес-Зв'язок" відноситься до господарських товариств, а тому, при вирішенні даного спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Підтвердженням даного висновку є також абзац 5 частини 3.1 рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 №1-рп/2013, відповідно до якого "…статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства".

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 цього Закону про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь - хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 5017/1221/2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що відсутність або присутність позивача не могло вплинути на прийняття оскаржуваного рішення беручи до уваги його частку не врахували наведену правову позицію Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про те, що адреса зазначена у протоколах зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" № 1 від 29.04.2013 та № 3 від 08.07.2013 не може розцінюватися судом як повідомлення позивача адресоване у певній формі підприємству про зміну свого місця проживання, оскільки зазначення у даних протоколах нової адреси позивача свідчить про обізнаність підприємства про зміну його місця проживання.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові в цій частині, виходили з того, що посилання скаржника на порушення положень п. п. 6.2, 6.3 Статуту ПП "Експрес-Зв'язок", а також ст. 116 ЦК України та 147 ЦК України, як на підставу для визнання договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.11 недійсним, розцінюється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК України, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів")

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Відтак, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 1, 12, 21, 43 ГПК України, не перевірено відповідність статтям 1, 21 ГПК України складу учасників спору та не досліджено чи правовідносини, щодо яких виник спір виникли із корпоративних відносин (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України), беручи до уваги те, що сторонами спірного договору є фізичні особи, та не встановили чи спір щодо дарування частки у статутному капіталі товариства за своєю правовою природою є корпоративним.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 914/1876/14.

Справу № 914/1876/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ