ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 912/3715/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Замлинського С.С.,

відповідача - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвуд"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015

та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2015

у справі № 912/3715/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвуд"

до Товарної біржі "Кіровоградська аграрна біржа"

про заборону встановлювати обмеження у правилах біржової торгівлі

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдвуд" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товарної біржі "Кіровоградська аграрна біржа" про заборону Товарній біржі "Кіровоградська аграрна біржа" встановлювати обмеження у правилах біржової торгівлі (Регламенті) з організації та проведення публічних торгів з продажу необробленої деревини щодо визначення граничної вартості (ціни) лоту, що формується у ході проведення торгів між учасниками аукціону з продажу необробленої деревини.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2015 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Кощеєв І.М. - головуючий, судді Євстигнеєв О.С., Бахмат Р.М.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 27.01.2015, постанову господарського апеляційного суду від 04.06.2015 і передати справу на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 4, 42, 43, 44, 47, 8, 30, 32-39, 41-43, 90 ГПК України, ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 228 ЦК України, ст.ст. 20, 190, 191 ГК України, ст. 2 Закону України "Про товарну біржу", ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Так, позивач стверджує, що Товарна біржа "Кіровоградська аграрна біржа" самостійно включає до свого Регламенту відповідні обмеження у правилах біржової торгівлі, що є порушенням чинного законодавства. Крім того, на думку позивача, обставини справи господарськими судами з'ясовано неповно, господарські суди визнали встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки господарських судів не відповідають обставинам справи, обумовлені позивачем матеріальні норми господарськими судами взагалі не застосовані.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 29.08.2014 головою Аукціонного комітету товарної біржі "Кіровоградська аграрна біржа" затверджено Регламент організації та проведення аукціонів - публічних біржових торгів з продажу необробленої деревини на 4 квартал 2014 року (далі - Регламент);

- відповідно до п. 3.13. Регламенту під час торгу між учасниками, у разі перевищення початкової ціни лоту більш ніж на 15%, ліцитатор має право призупинити торг між учасниками та провести з ними консультації. У разі виявлення необґрунтованого підвищення ціни, продавець має право зняти зазначену позицію з торгу;

- позивач взяв участь у публічних торгах 23.09.2014 згідно з поданою ним 18.09.2014 заявкою про участь в публічних торгах;

- за результатами вказаних торгів 86 лотів продано 13 покупцям, а 44 лоти знято з торгів продавцями деревини з причини порушення покупцями, у тому числі й ТОВ "Трейвуд", п. 3.13. Регламенту біржі.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач встановив у своєму Регламенті обмеження у правилах біржової торгівлі (Регламенті) з порушенням вимог Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 та вимог Закону України "Про товарну біржу".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що включення п. 3.13 до Регламенту товарної біржі узгоджується з вимогами ст. 3 Закону України "Про товарну біржу", згідно з якою товарна біржа має право, зокрема, встановлювати власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду, Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду про те, що встановлення власних правил біржової торгівлі є правом біржі. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції з врахуванням висновків Верховного Суду України, які викладені в Аналізі практики застосування судами ст. 16 ЦК України зазначив про те, що задоволення таких вимог позивача не може привести до відновлення його прав, оскільки дія Регламенту Біржі щодо організації та проведення аукціонів - публічних біржових торгів з продажу необробленої деревини на 4 квартал 2014 року обмежена часом проведення торгів, оскільки Регламент приймався виключно для проведення торгів в 4 кварталі 2014 року, тобто на час розгляду справи ці положення Регламенту вже не діють і вказані торги вже відбулися в часі, що виключає задоволення позовних вимог.

Втім, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд вважає передчасними з огляду на наступне:

Так, відмовляючи у задоволенні позову господарські суди в тому числі виходили з того, що включений біржею п. 3.13 до Регламенту вичерпав свою дію у четвертому кварталі 2014 року, у зв'язку з чим в даному випадку відсутнє право, що підлягає захисту в судовому порядку, оскільки задоволення позову до відновлення прав позивача не призведе.

Водночас як вбачається зі змісту позовної заяви позивача, в даному випадку предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Трейдвуд" про заборону Товарній біржі "Кіровоградська аграрна біржа" встановлювати обмеження у правилах біржової торгівлі (Регламенті) з організації та проведення публічних торгів з продажу необробленої деревини щодо визначення граничної вартості (ціни) лоту, що формується у ході проведення торгів між учасниками аукціону з продажу необробленої деревини. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги позивач виходив з того, що правопорушення вже сталося шляхом включення відповідачем відповідного пункту до свого Регламенту, однак для захисту свого права на конкуренцію, позивач просив заборонити біржі встановлювати таке обмеження у правилах біржової торгівлі (Регламенті) на майбутнє. Будь-яких додаткових заяв позивача про зміну предмета позову матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частина четверта ст. 22 ГПК визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Разом з тим, в порушення ст.ст. 22, 38, 43, 83, 84 ГПК України, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, з якими саме позовними вимогами звернувся позивач до господарського суду, не з'ясував, зокрема, що в даному випадку становить предмет позову та не дослідив у цьому зв'язку доказів, якими обґрунтовувались позовні вимоги позивача.

Апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст.ст. 99, 101, 104 ГПК України зазначених недоліків не усунув.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвуд" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2015 у справі № 912/3715/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере