ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 911/632/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палія В.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій"на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р.у справі № 911/632/15 господарського суду Київської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій"

до третя особа за участю проРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області; Броварської міської ради Київської області Фонд державного майна України Прокуратури Київської області визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

ГПУ - Клюге Л.М.;

ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" - Миколаєнко В.М., Миколаєць Ю.М.;

РВ ФДМ України по Київській області - Кирпачова Т.Б.;

Броварської міської ради Київської області - Осадча К.О.;

ФДМ України - Зубенко М.О.;

встановила:

Публічне акціонерне товариство "Броварський завод будівельних конструкцій" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та просило суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на наступні приміщення: п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літ "А" площею 4 103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, 12-А; будівлю дитячого садку № 22 "Трембіта" площею 1 963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка "Малятко" літ "А-2" площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А; базу відпочинку "Дружба", загальною площею 708,6 кв.м., за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхову будівлю спортзалу літ "63" площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2; двоповерхову будівлю їдальні літ "71" площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що, починаючи з 30.08.2000 р. та на момент звернення до господарського суду з даним позовом, він відкрито і безперервно володів та користувався спірним майном (т.1 а.с.8-17).

Відповідач-1 у справі - РВ ФДМ України по Київській області у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в процесі приватизації позивач не набув права власності на спірні об'єкти нерухомості, які не увійшли до його статутного фонду та залишились в державній власності, і правомочності щодо розпорядження зазначеним майном від імені власника належать саме відповідачу-1, який розпорядився належним йому майном шляхом передачі даних об'єктів позивачу в господарське відання без права відчуження. В подальшому відповідачем-1 відповідно до своїх повноважень було здійснено передачу дитячого садка та гуртожитку в комунальну власність територіальної громади міста Бровари, при цьому рішення Броварської міської ради щодо такої передачі позивачем не оскаржені та є чинними (т.2 а.с.74-79).

Відповідач-2 у справі - Броварська міська рада у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що за пропозицією РВ ФДМ України по Київській області рішенням Броварської міської ради від 21.07.2011 р. було надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність гуртожитку по вул. Гагаріна 12-А та дошкільного навчального закладу "Трембіта" по бульв. Незалежності 8-А в м. Бровари. Передача в комунальну власність зазначених об'єктів була доведена до відома та погоджена з позивачем, про що свідчать зокрема листи позивача та участь представників позивача в комісії з безоплатної передачі. Так, рішенням Броварської міської ради від 18.08.2011 р. прийнято безоплатно в комунальну власність дошкільний навчальний заклад "Трембіта", комісії по передачі доручено здійснити передачу та оформити акти приймання-передачі; рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 11.10.2010 р. затверджено склад комісії з передачі; рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 13.12.2011 р. затверджено акт приймання-передачі та доручено директору КП "Броварське БТІ" оформити право власності на дитячий навчальний заклад "Трембіта".

Рішенням Броварської міської ради від 26.12.2013 р. прийнято безоплатно у комунальну власність гуртожиток по вул. Гагаріна 12-А в м. Бровари; рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 04.03.2014 р. затверджено склад комісії по прийманню-передачі гуртожитку; рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 15.04.2014р. затверджено акт приймання-передачі гуртожитку, вирішено оформити право власності на гуртожиток за територіальною громадою м. Бровари (т.2 а.с.27-32).

Третя особа у справі - Фонд державного майна України у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно затвердженого плану приватизації спірні об'єкти соціально-побутового призначення були безкоштовно передані трудовому колективу орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій", згідно виданого позивачу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.08.2000 р. № 5-25-11/13 свідоцтва про власність від 30.08.2000 р. №3 К та згідно підписаного 30.08.2000 р. акта прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" позивачу спірні об'єкти були передані в господарське відання для використання за призначенням без права відчуження. За таких обставин, третя особа стверджує, що на правовідносини позивача щодо володіння та користування спірними об'єктами не розповсюджується ст. 344 ЦК України щодо набувальної давності, оскільки вона стосується фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном, а в даному випадку РВ ФДМ України по Київській області, як орган, наділений правами розпоряджатися державним майном від імені власника, обрав відповідну форму речових прав для зазначеного майна та передав його позивачу в господарське відання, про що позивач був обізнаний, підписавши 30.08.2000 р. акт прийому-передачі приватизованого майна (т.2 а.с.10-14).

Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на базу відпочинку "Дружба", загальною площею 708,6 кв.м. за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхову будівлю спортзалу літ "63" площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2; двоповерхову будівлю їдальні літ "71" площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2 (т.2 а.с.184-197).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, протягом більше десяти років та на момент звернення до господарського суду з даним позовом відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти такими будівлями: база відпочинку "Дружба", загальною площею 708,6 кв.м. за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхова будівля спортзалу літ "63" площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2; двоповерхова будівля їдальні літ "71" площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2, інше не встановлено законом чи рішенням суду, норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за даним спором, зважаючи на п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, отже, існують підстави для визнання за позивачем права власності на відповідні приміщення за набувальною давністю. При цьому, в задоволенні вимоги про визнання права власності на п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літ "А" площею 4 103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, 12-А; будівлю дитячого садку № 22 "Трембіта" площею 1 963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка "Малятко" літ "А-2" площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А відмовлено у зв'язку з прийняттям зазначених будівель Броварською міською радою у комунальну власність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. залишено без змін (т.3 а.с.137-153).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові акти скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.4 а.с.6-14).

Крім того, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові акти скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову (т.4 а.с.25-31).

Вимоги касаційних скарг мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

Згідно затвердженого наказом Фонду комунального майна Київської області плану приватизації Орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" у складі об'єкту приватизації було визначено перелік об'єктів соціально-побутового призначення, що передавались безоплатно, в тому числі і спірні об'єкти нерухомого майна. 17.05.1995 р. між Фондом комунального майна Київської області та організацією орендарів Орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" було укладено договір купівлі-продажу державного пакету акцій, а відповідно до довідки регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 18.07.1997р. було реалізовано 100 % статутного капіталу, державна частка в статутному капіталі позивача відсутня.

30.08.2000 р. завершено приватизацію Відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" та видано свідоцтво № 3-К, згідно якого майно орендного підприємства є колективною власністю акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій". При цьому, судами встановлено, що на спірні об'єкти свідоцтво про право власності не видавалось. Позивач стверджує, що згідно плану приватизації спірні об'єкти нерухомого майна соціально-побутового призначення були передані йому безоплатно без визначення будь-якої форми речових прав і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області не приймалося жодних управлінських рішень щодо розпорядження вказаним державним майном, в тому числі про закріплення за позивачем спірних об'єктів на праві власності, господарського відання чи іншого речового права.

За таких обставин, на думку позивача, по закінченню приватизації спірні об'єкти нерухомого майна були добросовісно безоплатно прийняті позивачем на баланс за відсутності будь-якого врегулювання форми речових прав позивача на вищезазначене нерухоме майно і, вважаючи спірні об'єкти своєю власністю, позивач відкрито, безперервно користувався ними, ніс всі витрати на їх утримання з моменту підписання 30.08.2000 р. акта прийому-передачі приватизованого майна, укладеного між продавцем - РВ ФДМ України по Київській області та покупцем - ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій". Також позивачу було видано державні акти на право постійного користування землею площею 2,12 га для обслуговування гуртожитку та дитячих садків та площею 1,4 га для обслуговування існуючої бази відпочинку, крім того 20,229 га для обслуговування існуючих споруд заводу (серед яких спірні будівлі їдальні та спортзалу), за які позивач добросовісно відповідно до податкових декларацій сплачує земельний податок та несе інші витрати.

За таких обставин, враховуючи те, що протягом більше ніж 10 років позивач продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, а РВ ФДМ України по Київській області (як органом, уповноваженим державою здійснювати правомочності щодо державного майна) зазначене майно не було витребуване у позивача та ним не було обрано способу розпорядження цим майном, позивач звернувся до суду в порядку ст. 344 ЦК України про визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги, враховуючи наступне.

Так, виходячи із змісту ст. 344 ЦК України, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків. Якщо власник майна тривалий час не виявляв наміру визнати річ своєю, то він погодився з її втратою, тому слід визнати цю річ власністю фактичного добросовісного володільця.

Зважаючи на те, що позивач понад десять років відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти будівлею бази відпочинку "Дружба", загальною площею 708,6 кв.м. за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерховою будівлею спортзалу літ "63" площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2; двоповерховою будівлею їдальні літ "71" площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2, інше не встановлено законом чи рішенням суду, норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за даним спором, зважаючи на п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що існують підстави для визнання за позивачем права власності на відповідні приміщення за набувальною давністю.

При цьому, в задоволенні вимоги про визнання права власності на п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літ "А" площею 4 103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, 12-А; будівлю дитячого садку № 22 "Трембіта" площею 1 963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка "Малятко" літ "А-2" площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А відмовлено у зв'язку з прийняттям зазначених будівель Броварською міською радою у комунальну власність.

Між тим, такий висновок судів є передчасним, з огляду на наступне.

Так, в силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; встановлення характеру володіння (добросовісне і недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна - упродовж 10 років, а для рухомого майно - 5 років).

Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, крім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння таким майном у розумінні приписів ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

З огляду на те, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, судам під час розгляду справи насамперед необхідно було встановити:

- момент виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння;

- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;

- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача;

- особу, яка є власником спірного майна.

Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що, в порушення принципу повноти, поза увагою господарських судів залишився той факт, що спірні об'єкти перебувають на балансі позивача та не увійшли до статутного капіталу в процесі приватизації.

Враховуючи вказані вище обставини, судам необхідно з'ясувати, чи є в даному випадку володіння безтитульним.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що добросовісність володіння виникає в тому випадку, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. При цьому, враховуючи ту обставину, що спірні будівлі не увійшли до статутного капіталу позивача, а лише залишились на його балансі, судам необхідно встановити, чи був позивач обізнаний про знаходження майна у власності держави та чи є володіння, з урахуванням зазначених обставин, добросовісним.

Зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим, суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 11112 ГПК України, при новому розгляді справи суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і, залежно від встановленого, ухвалити відповідне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 911/632/15 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Палій В.В.

Селіваненко В.П.