ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 910/24105/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіБондаря С.В.,суддіВовка І.В.,за участю представника відповідачаМайданіка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 рокуу справі № 910/24105/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанціїдоДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 15485,04 грн,ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (надалі - ПАТ "Центренерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 15485,04 грн.

Позов мотивовано тим, що вказану суму протягом квітня - травня 2014 року безпідставно було нараховано та стягнуто відповідачем в безакцептному порядку з особового рахунку позивача, відкритого в Технічному центрі з обробки перевізних документів - 1 відповідача (далі - ТехПД -1), за послуги по виправленню комерційної несправності у вагоні № 63872212 з вугіллям, зокрема: плату за маневрові роботи (961,44 грн з ПДВ), плату за зважування на вагах залізниці (247,20 грн з ПДВ), плату за телеграфний збір (87,12 грн з ПДВ), плату за користування вагонами (3205,08 грн з ПДВ), плату за послуги з оформлення документів (26,16 грн з ПДВ), плату за подачу-збирання вагонів (1103,88 грн з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагоні (2759,88 грн з ПДВ), провізну плату (6494,40 грн з ПДВ), плату за подачу-збирання вагонів (599,88 грн з ПДВ).

Відповідач просив у позові відмовити, посилаючись на відповідність дій залізниці щодо списання спірної суми укладеному між сторонами договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, ст.ст. 6, 24, 32, 37, 62, 124, 125 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та Правилам розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила розрахунків), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Лобаня О.І. (доповідач), суддів: Майданевича А.Г. Федорчука Р.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 15485,04 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами положень п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, п. 2.6 Правил розрахунків та ст.ст. 42, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а також неправильне застосування п. 1.9 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 року № 152-Ц, ст.ст. 23, 62, 125 Статуту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 18.05.2010 року між сторонами у справі було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення за перевезення та надані залізницею послуги від № 2036103 (надалі - договір), відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2011 року) сторони погодили, що для проведення поточних пов'язаних з перевезенням вантажів та сплати додаткових послуг (плата за користування вагонами, збори за подачу й забирання вагонів і інші додаткові послуги) залізниця (відповідач) відкриває для вантажовласника (позивача) додатковий особовий рахунок з присвоєнням коду платника 6410072 (п. 2.2.1 розділу 2 договору), і списує з цього рахунку відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та ін. (п. 2.2.6 розділу 2 договору).

Суди встановили, що ПрАТ "Янівське" (вантажовідправник) у вагоні № 63872212 відвантажило вугілля на адресу Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго", зазначивши у накладній № 52146594 масу вантажу (нетто) 64 000 кг (а.с. 34 т. 1). Під час перевезення вантажу на станції "Дебальцево-Сортувальне" була проведена контрольна перевірка ваги вугілля у вказаному вагоні, якою було встановлено, що фактично у вагон було завантажено на 5600 кг більше маси вантажу вказаної у накладній, про що був складений комерційний акт БН 726443/148/12 від 16.04.2014 року (а.с. 36 т. 1). Надлишок вантажу перевантажено у вагон № 60624905 та за досильною накладною № 52609401 (а.с. 35 т. 1) направлено вантажоодержувачу.

На станції призначення ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі акту загальної форми від 22.04.2014 року № 50, накопичувальної картки № 25040137 від 25.04.2014 року (а.с. 42 т. 1), акту загальної форми № 068 від 18.05.2014 року (а.с. 37 т. 1), накопичувальної картки № 25040137 від 28.05.2014 року (а.с. 43 т. 1) та накладної № 52609401 з особового рахунку одержувача вантажу - Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" були списані додаткові платежі в сумі 15485,04 грн, що були отримані в порядку передоплати, в тому числі: плата за маневрові роботи (961,44 грн з ПДВ), плата за зважування вантажу на вагах залізниці (247,20 грн з ПДВ), плата за телеграфний збір (87,12 грн з ПДВ), плата за користування вагонами (3205,08 грн з ПДВ), плата за послуги з оформлення документів (26,16 грн з ПДВ), плата за подачу-збирання вагонів (1103,88 грн з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагоні (2759,88 грн з ПДВ), провізна плата за перевезення надлишку маси вантажу (6494,40 грн з ПДВ), плата за подачу-збирання вагонів (599,88 грн з ПДВ).

Стягнення цих додаткових платежів, зборів, які виникли при перевезенні вантажу, з особового рахунку позивача підтверджується переліком від 25.04.2014 року № 2504 (8390,00 грн з ПДВ), переліком від 28.04.2014 № 2804 (6494,40 грн з ПДВ) та переліком від 28.05.2014 року № 2805 (599,88 грн з ПДВ).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із особового рахунку позивача в розмірі 15485,04 грн за послуги по виправленню комерційної несправності вагону з вугіллям, які надані на залізничній станції "Дебальцево-Сортувальне" ДП "Донецька залізниця" є неправомірними та безпідставним, оскільки:

1) позивач не відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, оскільки не є вантажовідправником;

2) плата за надання послуг залізницею може списуватися лише за наявності підпису вантажовласника, а в даному випадку накопичувальні картки із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість підписано представником вантажовласника із застереженнями про те, що "правила завантаження порушені вантажовідправником, тому відповідно до ст. 122 Статуту всю відповідальність несе вантажовідправник";

3) відповідач не надав відомості плати за користування вагонами, як це передбачено пунктом 4 Правил користування вагонами;

4) у п. 4.4 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року № 551, встановлено, що збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником, а тому відповідач безпідставно нарахував збір за зважування;

5) п. 4.3 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 передбачає, що збір за маневрову роботу стягується згідно з пунктом 1.8. Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Проте, така вимога позивачем відповідачу не надсилалась, а тому відсутні підстави для нарахування збору та його відшкодування за рахунок позивача.

6) в актах загальної форми не вказані обставини, які б свідчили про вину позивача у затримці вагонів, а відповідно до пунктів 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталася з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника.

Відповідно до абз. 1 ст. 62 Статуту порядок за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (п. 2.10 Правил розрахунків).

Отже, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки, і у разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 року № 5/53(22/139) та абз. 6 п. 5.1 розділу 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601"Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", в редакції роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225).

У цій справі судами встановлено, що позивач накопичувальні картки про надання додаткових послуг на суму 7492,20 грн без ПДВ підписав із застереженнями, що є доказом відсутності його згоди на списання сум, визначених у цих картках, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що безакцептне списання відповідачем коштів в сумі 8990,64 грн з ПДВ із особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку.

Одночасно, Вищий господарський суд України зауважує, що дійшовши правильного висновку про відсутність підстав для списання коштів в безакцептному порядку у разі підписання платником накопичувальних карток із зауваженням, суди разом з тим помилково застосували наказ Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року № 551 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника", який з 01.05.2009 року втратив чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, а також помилково виходили з того, що відповідно до пунктів 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталася з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника, оскільки не звернули уваги на те, що пункти 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами не містять слово "виключно", а відповідно до п. 13 цих Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Зважаючи на те, що неправильне застосування судами норм права не призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволення позову про стягнення коштів в сумі 8990,64 грн, що безпідставно були списані із особового рахунку позивача на підставі накопичувальних карток підписаних із зауваженням, і правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, Вищий господарський суд України залишає без змін судові рішення у частині стягнення 8990,64 грн.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів про необхідність стягнення з відповідача також і провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу в досильному вагоні (6494,40 грн з ПДВ), що була списана з особового рахунку позивача в ТехПД на підставі перевізного документа - накладної № 52609401, а не накопичувальної картки.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорам.

Відповідно до ст. 125 Статуту після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Згідно з п. 1.3 Правил розрахунків остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до п.п. 4.1, 5.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644, у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього змінюються (так щоб їх можна було прочитати) і проставляються нові відомості про вагон (контейнер), у який перевантажено вантаж. Ці зміни засвідчуються підписом працівника, який керував перевантаженням, із зазначенням найменування станції, на якій перевантажено вантаж. Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (далі - Збірник тарифів на перевезення вантажів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 N 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за N 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів.

У абзаці 1 пп. 4.3 п. 4 розд. ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах.

Отже, плата за перевезення надлишку вантажу, здійснюється одержувачем у пунктах призначення і у тому випадку, коли вантаж було навантажено відправником понад вантажопідйомність вагона, і таке порушення було виявлено залізницею під час перевезення. При цьому, належна залізниці провізна плата за всю відстань перевезення надлишку вантажу визначається на підставі перевізного документу (накладною) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, а не у накопичувальній картці.

Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували вищезазначених положень норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору в частині повернення позивачу списаної залізницею за вантаж провізної плати в сумі 6494,40 грн, у зв'язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню. Оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, і, матеріалами справи достовірно підтверджено правомірність дій залізниці в частині списання з платника (позивача у справі) провізної плати в сумі 6494,40 грн відповідно до абз. 1 пп. 4.3 п. 4 розд. ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п.п. 1 та 2 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 6494,40 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Визначити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 22927045) 1060,76 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 22927045) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) 383,12 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 383,12 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Бондар С.В.Суддя Вовк І.В.