ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 906/873/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної інспекції сільського господарства в Житомирській області, м. Житомирна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 рокуу справі господарського суду Житомирської областіза позовомПрокурора Володарсько-Волинського району, смт. Володарсько-Волинський, Житомирська обл. в інтересах держави в особі: 1. Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, м. Житомир, 2. Володарсько-Волинської районної державної адміністрації, смт. Володарськ-Волинський, Житомирська обл.доПриватного підприємства "ВлаБоДе", смт. Нова Борова, Житомирська обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів1. Відділу Держземагенства у Володарсько-Волинському районі Житомирської області, смт. Володарськ-Волинський, Житомирська обл., 2. Фасівської сільської ради, с. Фасова, Житомирська обл.пророзірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 204,0485 га та припинення права користування даною земельною ділянкоюза участю представників

прокуратури: Онуфрієнко М.В., посвідчення ГПУ від 30.01.2015 року № 031806,

позивача-1: Рябушко С.О.,

позивача-2: не з'явився,

відповідача: Залевський К.С.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до приватного підприємства "ВлаБоДе" (далі за текстом - ПП "ВлаБоДе") про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 204, 0485 га, що знаходиться на території Фасівської сільської ради поблизу с. Томашівка і Кам'яний Брід, який укладений між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією 16.02.2006 року і припинення права користування ПП "ВлаБоДе" вказаною земельною ділянкою.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 року позовні вимоги задоволено: розірвано Договір оренди землі, укладений між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією та ПП "ВлаБоДе"; припинено право користування ПП "ВлаБоДе" земельною ділянкою загальною площею 204, 0485 га із земель запасу Фасівської сільської ради, що знаходиться на території сіл Ісаківка, Томашівка та Кам'яний Брід; зобов'язано ПП "ВлаБоДе" протягом п'яти календарних днів повернути орендовану земельну ділянку площею 204, 0485 га Володарсько-Волинській районній державній адміністрації з дня набрання даним рішенням законної сили.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та не дотримання вимог земельного та екологічного законодавства, що свідчить про порушення відповідачем визначених законодавством та укладеним договором зобов'язань і є підставою для розірвання даного договору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким в позові відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з огляду на положення чинного законодавства та умови договору підставою для розірвання договору оренди землі є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором, а не той факт, що, на думку прокурора та позивачів, земельна ділянка не використовується орендарем у певній період часу; відтак, підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей, що позивачами доведено не було; крім того, належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка використовувалась та використовується відповідачем у спосіб, що суперечить екологічним вимогам прокурором та позивачами судам не подано.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 року.

ПП "ВлаБоДе" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розпорядженням від 14.09.2015 року № 03-05/1430 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-1 просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 року, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивача-2 та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Володарсько-Волинської районної державної адміністрації від 10.02.2006 року № 41 затверджено проект землеустрою щодо відведення ПП "ВлаБоДе" земель запасу Фасівської сільської ради загальною площею 204, 0485 га, в тому числі: рілля - 136, 2408 га, пасовища - 26, 2521 га; лісові землі - 15, 8199 га; болота - 25, 7021 га; під каналами - 0, 0336 га та надання їх в оренду строком на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.02.2006 року Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ВлаБоДе", правонаступником якого є ПП "ВлаБоДе" (орендар), укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.02.2006 року № 41, яка знаходиться на території Фасівської сільської ради біля с. Томашівка і Кам'яний Брід.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 204, 0485 га, у тому числі: рілля - 136, 2408 га, пасовища - 26, 2524 га; лісовкриті площі - 15, 8199 га; болота - 25, 7021га; під каналами - 0, 0336га.

Договір укладено терміном на 20 (двадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Згідно з п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки землі ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 16 Договору).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 39 Договору).

Договір зареєстровано у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 16.02.2006 року.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 16.02.2006 року.

22.05.2013 року до Державної інспекції сільського господарства України надійшов лист Межиріченського гірничо-збагачувального комбінату № 446, в якому товариство просило вирішити питання щодо проведення територіальним органом Держсільгоспінспекції України перевірок ПП "ВлаБоДе" на предмет дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що розташована на території Фасівської сільської ради.

Згідно наказу № 590-од Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 15.07.2013 року на виконання листа Держсільгоспінспекції України від 06.06.2013 року № 6-1-6/521-13 "Про розгляд листа Межиріченського гірничо-збагачувального комбінату" призначено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП "ВлаБоДе" з питань використання земельних ділянок.

Державним інспектором сільського господарства Житомирської області обстежено орендовану земельну ділянку та складено Акт обстеження земельної ділянки від 18.07.2013 року № 60/21, в якому встановлено факт використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі площею 179,349 га, у тому числі: рілля - 111, 5408 га, пасовища - 26, 2521 га, лісовкриті площі - 15, 8199 га, болота - 25, 7021 га, під каналами - 0, 0336 га. Земельна ділянка площею 24, 7 га під ріллею, на момент перевірки, поросла бур'яном та чагарником і не використовувалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" та свідчить про факт невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами.

Також з матеріалів справи вбачається, що в подальшому Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області було проведено ряд перевірок вказаної земельної ділянки 22.07.2013 року, 08.10.2013 року, 25.11.2013 року, 30.05.2014 року, 06.06.2014 року та складено відповідні акти перевірок, в яких встановлено, що відповідні частини земельної ділянки не використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, поросли бур'яном, чагарниками, самозасіяними кущовими і деревним насадженнями, що є порушенням ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель".

Прокурор, вважаючи, що вказані дії відповідача порушують права позивачів, звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки і припинення права користування ПП "ВлаБоДе" вказаною земельною ділянкою, оскільки, на думку прокурора, відповідачем було порушено умови Договору оренди землі від 16.02.2006 року щодо цільового використання землі та вказана земельна ділянка використовувалась ним у спосіб, що суперечить екологічним вимогам.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом України.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення.

Право користування земельною ділянкою, згідно положень ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 92, 116, 124, 125 Земельного кодексу України - це строкове або безстрокове право використовувати надану відповідно до закону земельну ділянку з метою, яка відповідає її цільовому призначенню. Правовою підставою для використання земельної ділянки є рішення уповноваженого органу влади, а також акт постійного користування земельною ділянкою (без встановлення строку) або договір оренди земельної ділянки (на визначений строк).

Користування земельною ділянкою може бути припинено з підстав, визначених законом.

Користування земельною ділянкою може бути припинено у разі наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 1 ст. 32 Законом України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором, а не той факт, що, на думку позивача, земельна ділянка не використовується орендарем у певний період часу.

Відтак, вимога про дострокове примусове розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, п. "б" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає доведення обставин нецільового використання орендарем земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що уповноваженими органами влади, якими здійснюється контроль за використанням землі, було встановлено факти відсутності використання земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва в певні періоди часу, однак доказів, на підставі яких можна було прийти до висновку про нецільове використання землі, судам надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в разі встановлення порушень, передбачених ст. 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Юридичний зміст поняття "використання за не цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 20.05.2015 року у справі № 17/5007/1093/12.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилкове застосування місцевим господарським судом положень п. "ґ" ч. 1 ст. 141, п."а" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України до спірних правовідносин.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наведені положення законодавства про захист земель та дотримання екологічних вимог щодо їх використання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення норм екологічного законодавства при використанні земель є окремою самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою, визначеною ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України. Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, може являти собою, зокрема, невикористання прогресивних технологій, порушення технологічних режимів застосування органічних та мінеральних добрив, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами тощо, однак, належних доказів того, що земельна ділянка використовувалась та використовується у спосіб, що суперечить екологічним вимогам позивачами судам не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 року в оскаржуваній частині не відповідало вимогам щодо законності та обґрунтованості.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року у справі № 906/873/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко