Постанова ВГСУ від 16.09.2015 року у справі №904/2625/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 904/2625/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р.та ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р.у справі№904/2625/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" 3. Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз"простягнення 166 148 790,68 грн.

за участю представників:

позивача: Сівак Д.О., дов. №73-66/355-Д від 07.09.2015р.;

відповідача: Білоцерковець Н.В., дов. від 09.03.2015р., б/н;

третіх осіб: 1. не з'явились;

2. не з'явились;

3. не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" про стягнення 166148790,68 грн. заборгованості на підставі договору поруки №SR11-184/300 від 05.07.2011р. (із змінами та доповненнями, внесеними договорами про зміну №1 від 23.11.2011р., №2 від 14.09.2012р., №3 від 03.07.2014р., №4 від 01.09.2014р.) за умовами якого відповідач поручився перед позивачем за виконання боржниками (ТОВ "Компанія "Агро-Союз", ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз", ПАТ "Агро-Союз") зобов'язань за договором про надання банківських послуг №CR 11-171/300-11 від 05.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. у справі №904/2625/15 (суддя Новікова Р.Г.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. (у складі колегії суддів: головуючого судді О.М. Виноградник, суддів О.В.Джихур, О.М.Лисенко) частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київ про вжиття заходів по забезпеченню позову; накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" смт.Ювілейне, відкритих в ПАТ "КБ "Земельний капітал", МФО305880, №2600400100994, №2604800100994; в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, №26000020038097; в ПАТ "Універсал Банк" №26000001300179, №26002001300218, №26001001300219, №26000001300221; в Центральній філії ПАТ "Кредо банк", МФО 325365, №26000980588083, №2600101588083; в Філії Дніпропетровського регіонального управління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" м. Дніпропетровськ, МФО 307231, №260025597401, №26000055974001; та в інших банківських установах в межах суми позовних вимог 159453593,54 грн.

18.05.2015р. у справі № 904/2625/15 господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення, за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" про стягнення 166148790,68 грн. заборгованості за договором про надання банківських послуг від 05.07.2011р. №CR11-171/300-1 (із змінами та доповненнями), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз", яким задовольнив позовні вимоги позивача частково, з відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз", як поручителя за виконання зобов'язань за вказаним договором на підставі укладеного з позивачем договору поруки №SR11-184/300 від 05.07.2011р. (із змінами та доповненнями, внесеними договорами про зміну №1 від 23.11.2011р., №2 від 14.09.2012р., №3 від 03.07.2014р., №4 від 01.09.2014р.), стягнуто на користь позивача 136650000 грн. суму боргу з кредиту, 10337896,83 грн. процентів, 12312309,58 грн. пені по кредиту, 153387,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 73080 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1827 грн. судового збору за подання заяви про вжиття заходів із забезпечення позову; в частині стягнення 37259,72 грн. суми процентів - провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору; відмовлено в задоволенні вимог про стягнення суми пені в розмірі 110472,64 грн., нарахованої за порушення строків сплати кредиту.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. у справі №904/2625/15 в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз", відкритих в банках та в інших банківських установах в межах суми позовних вимог 159453593,54грн., стягнув з позивача судові витрати за здійснення касаційного перегляду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Задовольняючи частково подану позивачем заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги заявника і дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках в банках та інших банківських установах в межах суми позовних вимог 159453593,54 грн. При цьому, суд послався на значний розмір заборгованості, невиконання належним чином своїх зобов'язань позичальниками (третіми особами) з жовтня 2014р., а відповідачем, як поручителем з лютого 2015р. за договором про надання банківських послуг та за договором поруки, не сплату заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом.

Здійснив оцінку поданих заявником матеріалів у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з'ясував наявність судових актів про стягнення значних сум заборгованості з третіх осіб, врахував ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів із забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача у межах суми задоволених позовних вимог, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зазначив, що обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.

При цьому, місцевим господарським судом правильно вказано, що виконання судового рішення у вказаній справі в майбутньому безпосередньо залежить від тих обставин, що майно, а саме - грошові кошти, які належать відповідачу та обліковуються на його рахунках можуть зникнути або зменшитись за кількістю.

Врахував вище зазначене, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що невжиття такого заходу як накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача відкритих в банках та інших банківських установах в межах суми задоволених позовних вимог може утруднити виконання рішення господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 159453593,54грн., керуючись приписами ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у банках та банківських установах в межі суми задоволених позовних вимог, з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи прийняту у даній справі ухвалу та залишаючи її в силі, погодився з висновком місцевого господарського суду та зазначив про правомірність накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми задоволених позовних вимог. При цьому, апеляційний господарський суд, виходив із значної суми вимог - понад 150млн. грн., ухилення третіх осіб від виконання своїх зобов'язань, наявність договору іпотеки, за яким відповідачем передано позивачу майна на суму меншу, ніж сума задоволених позовних вимог. Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції подачі відповідачем позовної заяви про припинення договору поруки та про існування певної кількості судових рішень про стягнення заборгованості з відповідача не призвело до прийняття неправильного оскаржуваного судового акту при наявності решти вірно вказаних обґрунтувань правильності застосування судом першої інстанції заходів до забезпечення позову, оскільки, при вирішенні питання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, що відповідає сумі задоволених судом позовних вимог та становить 159453593,54 грн., судами попередніх інстанцій вірно враховано наявність зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог; ймовірність утруднення виконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками у даній справі.

Судом апеляційної інстанції вірно не враховано договір іпотеки №PL11-285/300 від 05.07.2011р., укладений позивачем та відповідачем на суму меншу більш ніж в 2 рази за суму позову частково задоволеного, наданий відповідачем в обґрунтування скасування накладеного судом першої інстанції арешту грошових коштів відповідача, які знаходяться на його рахунках в банках та банківських установах, оскільки обсяг забезпечених ним зобов'язань є меншим ніж сума коштів арештована судом, стягнута за рішенням суду, а також внаслідок не доведення відповідачем відсутності ймовірності утруднення виконання судового рішення про стягнення з нього значної суми коштів за рахунок іпотечного майна. Решта доводів апеляційної скарги вірно не була врахована судом апеляційної інстанції, внаслідок здійснення на підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України аналізу наданих апелянтом матеріалів в обґрунтування скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про застосування заходів до забезпечення позову, через не врахування судом апеляційної інстанції доказів, які не є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України для спростування застосованого заходу до забезпечення позову - арешту коштів відповідача. Внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що решта доводів апеляційної скарги не впливають на правильно застосовані судом першої інстанції заходи до забезпечення позову та їх не спростовують.

Порядок розгляду касаційної скарги та межі перегляду справи в касаційній інстанції визначено в ст.ст. 1115 , 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111, 111 13 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -