ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 903/90/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П - головуючого, Акулової Н.В., Гольцової Л.А.,

за участю представників: позивача - Атаманюка Т.О. дов. № 09-32/309 від 29 травня 2015 року, відповідача - Чернікової О.С. дов. № 15/09/2015-1 від 15 вересня 2015 року та Логутової С.В. дов. б/н від 26 червня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року у справі Господарського суду Волинської області за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Поларт-Інвест", третя особа - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", про звернення стягнення на предмет застави,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Поларт-Інвест" (далі - відповідач) з позовом про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 2-5 від 18 лютого 2009 року та договором застави, посвідченим 18 лютого 2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О., зареєстрованим в реєстрі за № 122, в рахунок погашення боргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (далі - третя особа) за кредитним договором № 1-4 від 18 лютого 2009 року про надання кредиту на умовах овердрафту в розмірі 2835953 гривень 51 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано переходом до відповідача прав та обов'язків заставодавця у зв'язку з придбанням заставного майна у власність.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23 березня 2015 року позов задоволено повністю.

У рахунок стягнення боргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" в сумі 2835953 гривні 51 коп., з яких: 2000000 гривень - борг за кредитом, 394104 гривні 45 коп. - борг за процентами за користування кредитом, 239342 гривні 47 коп. - пеня за несплату кредиту, 129711 гривень 84 коп. - пеня за несплату процентів, 12440 гривень 98 коп. - втрата коштів від інфляції, 60353 гривні 77 коп. - річні за кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту № 1-4 від 18 лютого 2019 року стягнення звернено на рухоме майно ТОВ "Поларт-Інвест" згідно договору застави № 2-5 від 18 лютого 2009 року та згідно з договором застави від 18 лютого 2009 року, р. № 122, згідно переліку.

Визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну реалізації предметів застави за їхньою вартістю, визначеною згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання даного рішення суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Поларт-Інвест" задоволено.

Рішення Господарського суду Волинської області від 23 березня 2015 року скасовано. Прийнято нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 23 березня 2015 року.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (кредитор), та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (позичальник) укладено кредитний договір № 1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту, у відповідності до п. 2.1 якого банк за умови наявних вільних ресурсів надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом оплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту. Кредит на умовах овердрафту надається позичальнику за поточним рахунком позичальника № 260013011613 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Луцьк".

За кредитним договором, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.2 договору максимальна заборгованість позивача за кредитом на умовах овердрафту не може перевищувати 2000000 гривень 00 коп. Починаючи з 1 червня 2009 року, максимальна заборгованість позичальника за кредитом на умовах овердрафту не може перевищувати 1500000 гривень 00 коп.

Згідно п. 2.3 договору дебетовий залишок за кожною окремо наданою банком позичальнику сумою кредиту на умовах овердрафту має бути погашений протягом 21 банківського дня, а з 1 квітня 2009 року - протягом 7 банківських днів з дати її надання. Кінцевий термін погашення кредиту на умовах овердрафту, до якого має бути повністю погашений кредит, за цим договором - 1 лютого 2010 року.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.6, 3.10 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 20 % річних, а з 1 червня 2009 року - 17,75 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту. У випадку порушення позичальником терміну погашення кредиту, визначеного п. 2.3 договору, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 30 % річних.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного погашення позичальником всіх отриманих сум кредиту на умовах овердрафту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору (п. п. 6.1, 6.5 договору).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, заставою.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18 лютого 2009 року між позивачем (заставодержатель) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (заставодавець) укладено договори застави № 2-5 та р. № 122, згідно п. 1.1 яких договори забезпечують вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про надання кредиту на умовах овердрафту № 1-4 від 18 лютого 2009 року.

Предметами застав є основні засоби - обладнання в кількості 435 та 129 найменувань, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, є власністю заставодавця та обліковується на його балансі.

Сторони оцінили майно у 4920000 гривень 00 коп. та 1509181 гривень 98 коп. відповідно (п. п. 1.4 договорів застави).

За приписом ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За п. п. 5.1 договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію у випадку, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповернені у встановлені п. 2.3 кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплату сум процентів за користування кредитом, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу) та інших грошових зобов'язань, які можуть виникнути за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

За вимогами ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

19 лютого 2009 року відомості про передачу спірного майна в заставу за вказаними договорами застави зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Встановлено, що на виконання зобов'язань за кредитним договором банк перерахував кредитні кошти на позичковий рахунок позичальника, відкритий ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" для обліку боргу за кредитом.

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" не виконало зобов'язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем: за кредитом у розмірі 2000000 гривень 00 коп.; несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 394104 гривні 45 коп., пенею - 369054 гривень 31 коп., 12440 гривень 98 коп. втрат коштів від інфляції та 60353 гривні 77 коп. річних.

На час розгляду спору судами кредитний договір № 1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту від 18 лютого 2009 року не оспорений, не розірваний, недійсним не визнаний.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що 22 грудня 2009 року ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 7/105-Б за заявою ТОВ "Друкарня "Новий світ" та ТОВ "Торговий дім "Віойл" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

18 січня 2011 року ухвалою суду у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", до якого включено, зокрема, зобов'язання за договорами застави від 18 лютого 2009 року № 2-5 та р. №122.

Грошові вимоги включають в себе заборгованість відповідача за кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту №1-4 від 18 лютого 2009 року, зокрема, 2000000 гривень 00 коп. боргу за кредитом, 394104 гривні 45 коп. боргу зі сплати процентів, 369054 гривні 31 коп. пені, 12440 гривень 98 коп. втрат коштів від інфляції, 60353 гривні 77 коп. річних.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, встановлено, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" не виконано зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у останнього наявний борг перед позивачем у розмірі 2000000 гривень 00 коп. боргу за кредитом, 394104 гривень 45 коп. боргу зі сплати процентів, 369054 гривень 31 коп. пені, 12440 гривень 98 коп. втрати коштів від інфляції, 60353 гривень 77 коп. річних.

31 липня 2012 року Господарським судом Волинської області у справі № 7/105-Б прийнято постанову про визнання банкрутом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.

У ході провадження ліквідаційної процедури листом № 1/118-12 від 4 лютого 2013 року ліквідатор ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" повідомив ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про те, що під час виїзду на підприємство встановлено наявність лише наступного майна: котел Е 6,5-14, заводський № 3257, реєстраційний № В-0305; котел Е 6,5-14ГМ, заводський № 81585, реєстраційний № В-0874; економайзер ЕП-236, заводський № 408, реєстраційний № 0306; економайзер, заводський № 140, реєстраційний № В-0875; автомобіль КАМАЗ 5320, номер двигуна 031901, номер шасі 2075713, днз 2397 ВНО; причіп, номер шасі 13718, днз 2551 ВЧ.

За результатами інвентаризації активів і зобов'язань ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" встановлено нестачу, що складає 53294228 гривень 42 коп.

28 січня 2013 року до Луцького МВ УМВС України у Волинській області та прокуратури м. Луцька направлено заяви за № 1/116-12 та № 1/117-12 щодо перевірки діяльності посадових осіб ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", пов'язаної з відмовою передати документацію підприємства, матеріальні цінності, нестачею матеріальних цінностей та розкраданням майна тощо, на наявність складу злочину.

Крім того, ліквідатор запропонував ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ініціювати перед правоохоронними органами питання щодо розшуку майна, яке знаходиться в забезпеченні (іпотеці) банку та притягнення до відповідальності винних у нестачі осіб.

18 листопада 2014 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201319013000036 щодо службових осіб ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", до якого ПАТ "Промінвестбанк" залучено як потерпілого, було з'ясовано, що майно, яке є предметом застави відповідно до договорів застави № 2-5, р. № 122, укладених 18 лютого 2009 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту № 1-4 від 18 лютого 2009 року, без згоди банку було відчужене ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" відповідно до договору комісії від 12 грудня 2005 року та договору купівлі-продажу від 20 травня 2009 року.

Слідче управління УМВС України у Волинській області у листі № 12/2-465 від 28 січня 2015 року повідомило ПАТ "Промінвестбанк", що рухоме майно, яке перебуває у заставі банку за договорами р. №238 від 27 січня 2006 року, № 3-5 від 30 січня 2006 року, р.№122 від 18 лютого 2009 року та № 2-5 від 18 лютого 2009 року, укладеними з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", відповідно до рішення позачергових зборів засновників ТОВ "Поларт-Інвест" від 11 січня 2010 року передано як внесок до статутного капіталу останнього.

До вказаного листа долучено світлокопії акту приймання-передачі майна, що вносилось до статутного капіталу ТОВ "Поларт-Інвест", протоколу № 1 зборів засновників ТОВ "Поларт-Інвест", договору оренди від 4 січня 2014 року, акту приймання-передачі до договору оренди від 4 січня 2014 року.

Крім того, слідче управління УМВС України у Волинській області листом №12/2-487 від 29 січня 2015 року надало ПАТ "Промінвестбанк" світлокопії документів щодо відчуження ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" рухомого майна ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд", яке передавалося в заставу банку, зокрема, договор комісії від 12 грудня 2005 року, договор купівлі-продажу від 20 травня 2009 року з додатком № 1, акт приймання-передачі рухомого майна від 2 листопада 2009 року згідно договору комісії від 12 грудня 2005 року, акт приймання-передачі рухомого майна від 2 листопада 2009 року згідно договору купівлі-продажу від 20 травня 2009 року, акт приймання-передачі векселя від 5 жовтня 2009 року.

Так, встановлено, що 12 грудня 2005 року між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (комітент) та ТОВ "Новітні крохмальні технології" (комісіонер) укладено договір комісії, відповідно до умов якого комітент доручив комісіонерові, а комісіонер зобов'язався за дорученням комітента укладати від свого імені та за рахунок комітента один або кілька договорів купівлі-продажу майна, визначеного сторонами у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, зазначивши, що майно знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а.

20 травня 2009 року між ТОВ "Новітні крохмальні технології" (продавець) та ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцеві, а покупець зобов'язався сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 договору продавець передав покупцеві майно за ціною 1400000 гривень 00 коп., визначене у договорі комісії від 12 грудня 2005 року, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, та належить ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" на праві власності.

2 листопада 2009 року за актом приймання-передачі рухоме майно за договором комісії від 12 грудня 2005 року в кількості 862 найменувань ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" (комітент) передано ТОВ "Новітні крохмальні технології" (комісіонер), яке за актом приймання-передачі передало майно у тій самій кількості ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" - покупцю за договором від 20 травня 2009 року.

У подальшому вказане рухоме майно у кількості 862 найменувань передано ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" як внесок учасника до статутного капіталу ТОВ "Поларт-Інвест", що підтверджується рішенням загальних зборів останнього, оформленим протоколом № 1 від 11 січня 2010 року.

Вказані обставини стали підставою звернення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Поларт-Інвест" з позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог банку та відмовляючи у позові, Рівненський апеляційний господарський суд виходив з того, що реалізація предмета застави, яким забезпечено грошові вимоги кредитора до боржника, визнаного банкрутом, під час здійснення ліквідаційної процедури можливо лише в межах заходів ліквідації майна банкрута в порядку та способом, встановленим Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а реалізація майна боржника поза межами процедури банкрутства є порушенням вимог спеціального законодавства та не може вважатись належним способом захисту порушеного цивільного права.

Проте, цей правовий висновок суду апеляційної інстанції у даній справі є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя.

Судами встановлено, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" не повідомило ПАТ "Промінвестбанк" про відчуження заставного майна.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у разі відчуження майна, що перебуває у заставі, новий власник такого майна набуває прав та обов'язків заставодавця.

Так, застава зберігає свою силу незалежно від того, чи знала особа, до якої перейшло майно або майнові права, що складають предмет застави, про існування права застави третіх осіб на таке майно. Якщо особі не було відомо про існування застави, дана обставина має значення для правовідносин між цією особою і заставодавцем. Зокрема, відповідно до приписів ст. 659 Цивільного кодексу України невиконання заставодавцем під час укладення договору купівлі-продажу обов'язку попередити покупця про існування права застави третіх осіб на товар, що продається, дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, враховуючи, що зобов'язання, виконання якого забезпечено заставою, у строки та порядку, встановлені договором, не виконано, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" має право у відповідності до вимог закону звернути стягнення на предмет застави.

Разом з цим, законодавством встановлено пріоритет права заставодержателя на предмет застави перед іншими особами, у яких виникло право власності на заставне майно після укладення відповідного договору застави, а наявність такого права не може ставитись у залежність від дій заставодавця з відчуження такого майна третім особам без згоди заставодержателя.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов помилкових та необгрунтованих висновків про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки саме звернення стягнення на предмет застави є законним способом реалізації захисту прав та інтересів кредитора, вимоги якого забезпечені такою заставою.

Водночас, враховуючи, що вимоги банку заявлені до особи, яка є власником заставного майна, та, відповідно, набула прав та обов'язків заставодавця, а відомості про порушення справи про банкрутство щодо відповідача відсутні, безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду заявлених у спорі вимог за правилами та у порядку, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому наявність справи про банкрутство третьої особи на даний правовий висновок не впливає.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

27 січня 2015 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зареєстровано в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави згідно договорів застави № 2-5 та р. № 122 від 18 лютого 2009 року, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Суд касаційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не пропустило строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, однак, вважає помилковими мотиви, якими суд першої інстанції обгрунтував відсутність пропуску такого строку, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, за ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З огляду на викладене, враховуючи, що грошові вимоги банку за кредитним договором № 1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту від 18 лютого 2009 року, забезпечені договорами застави № 2-5 та р. № 122 від 18 лютого 2009 року, визнані ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" та включені до реєстру вимог кредиторів, що свідчить про визнання товариством свого боргу, строк позовної давності у спірних правовідносинах перервався, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд повно встановив усі істотні обставини справи, вірно застосував норми ст. 1, ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", ст. 526, ч. 1 ст. 546, ст. 572, ч. 1 ст. 585, ч. 2 ст. 586, ст. 589, ч. 1 ст. 590, ч. 1 с. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 11, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та дійшов юридично обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року.

Рішення Господарського суду Волинської області від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

Л. Гольцова