ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 923/1311/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1) Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод "Прилад", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея",на рішеннявід 14.05.2015господарського суду Херсонської області та на постанову від 20.08.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/1311/14 господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"простягнення 3144099 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 36842778,46 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОлійник А.О. (дов. від 26.07.2016 № б/н);відповідачаМамедова Т.В. (дов. від 31.12.2015 № 02/15-ю); Васильєва М.В. (дов. від 31.12.2015 № 3/15-ю); скаржникаТригуб Д.Г. (дов. від 30.12.2015 № 27);ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (надалі - ТОВ "Амалтея", відповідач) про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 3144099 дол. США станом на 16.07.2014 за курсом гривні до долару США (за 1 дол. США - 11,718072 грн.), що еквівалентно становить 36842778,46 грн, у тому числі:

- заборгованості по кредиту - 2000000 дол. США, що еквівалентно 23436144,00 грн.; заборгованості по відсоткам - 332720,14 дол. США, що еквівалентно 3898838,56 грн.; - нарахованої пені за порушення строків сплати кредиту - 102,30 дол. США, що еквівалентно 1198,76 грн; - нарахованої пені за порушення строків сплати відсотків - 11276,56 дол. США, що еквівалентно 132139,54 грн; - нарахованого штрафу за невиконання умов договору - 800000 дол. США, що еквівалентно 9374457,60 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі № 923/1311/14 (суддя Соловйов К.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Амалтея" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитом у сумі 2000000,00 доларів США, що еквівалентно 23436144,00 грн. за встановленим Національним Банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, заборгованість по відсотках за кредитом у сумі 332720,14 доларів США, що еквівалентно 3898838,56 грн. за встановленим Національним Банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 8873,06 доларів США, що еквівалентно 103975,16 грн. за встановленим Національним Банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, штраф у сумі 3000,00 доларів США, що еквівалентно 35154,22 грн. за встановленим Національним Банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, та 54495,76 грн. компенсації по сплаті судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; надано ТОВ "Амалтея" відстрочку виконання рішення суду від 14.05.2015 у даній справі строком на 2 (два) роки, а саме: до 14.05.2017.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 (колегія суддів: Мацюра П.Ф. - головуючий, судді - Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.), апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково; рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі № 923/1311/14 - змінено частково в частині відстрочення виконання рішення; надано ТОВ "Амалтея" відстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 по справі № 923/1311/14 до 14.05.2016. В іншій частині рішення залишено без змін.

У липні 2016 року до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод "Прилад" (надалі - ПАТ "Херсонський завод "Прилад") як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, в якій просить скасувати повністю постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 в частині стягнення штрафу у розмірі 3000,00 доларів США, що еквівалентно 35154,22 грн., а також змінити рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 в частині надання відстрочки шляхом збільшення терміну відстрочки до 14.05.2020. Касаційна скарга ПАТ "Херсонський завод "Прилад" обгрунтована тим, що завод є учасником ТОВ "Амалтея" в Статутний капітал якого внесені об'єкти нерухомості належні на праві власності ПАТ "Херсонський завод "Прилад", а отже судові рішення щодо стягнення з ТОВ "Амалтея" заборгованості за рахунок майна, у тому числі грошових коштів, безпосередньо стосуються та впливають на майнові права та інтереси ПАТ "Херсонський завод "Прилад"; при цьому судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що є підставою для їх скасування в оскаржуваній частині.

В подальшому, відповідач - ТОВ "Амалтея" звернувся до Вищого господарського суду України з касацій касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 скасувати, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку; визнати недійсним Договір кредитної лінії № ВКЛ-2006474/2 від 13.07.2011 та стягнути з відповідача кошти отримані за недійсним правочином та відстрочити виконання судового рішення до 01.08.2020. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 524, 533, 192. 203, 215 Цивільного кодексу України, частину 2 ст. 189, частину 2 ст. 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 83 ГПК України, з урахуванням яких не надано належної правової оцінки дійсності договору на підставі якого заявлено до стягнення спірні суми, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Херсонський завод "Прилад" заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін, скаржника та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі Договору кредитної лінії № ВКЛ-2006474/2 від 13.07.2011 (надалі - Договір кредитної лінії), укладеного між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ТОВ "Амалтея" (Позичальник), за умовами якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит окремими частинами (траншами) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 2000000 дол. США, зі сплатою 13 % річних, з кінцевою датою повернення 12.07.2016.

В подальшому до Договору кредитної лінії укладалися Додаткові договори: № 1 від 15.12.2011, № 2 від 10.01.2012, № 3 від 10.02.2012, № 3/1 від 10.02.2012, № 4 від 07.03.2012, № 5 від 10.05.2012, № 7 від 11.06.2012, № 5 від 22.06.2012, № 6 від 10.07.2012, № 7 від 10.09.2012, № 8 від 01.10.2012, № 9 від 10.10.2012, № 10 від 29.10.2012, № 11 від 13.11.2012, № 12 від 26.11.2012, № 14 від 13.12.2013, якими сторони, зокрема, корегували строки користування окремими траншами, сплату процентів за їх користування, а також інші зобов'язання, передбачені статтею 3 Договору кредитної лінії.

На виконання умов договору Банк надав Позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в обумовленому розмірі, що підтвероджується меморіальними ордерами. Відповідач не виконував своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення тіла кредиту, у зв'язку з чим Банк використав своє право, передбачене пунктом 5.3. Договору кредитної лінії щодо дострокового повернення кредиту та звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 18.2-183 від 14.04.2014 про негайне повернення тіла кредиту та сплати прострочених процентів за користування кредитом. Втім, зазначене повідомлення залишене відповідачем без виконання.

За таких обставин Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача станом на 16.07.2014 заборгованості по кредиту у розмірі 2000000 дол. США, що еквівалентно 23436144 грн.; заборгованості по відсоткам - 332720,14 дол. США, що еквівалентно 3898838,56 грн.; а також нарахованої пені за порушення строків сплати кредиту - 102,30 дол. США, що еквівалентно 1198,76 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків - 11276,56 дол. США, що еквівалентно 132139,54 грн; крім цього, за порушення умов договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 800000 дол. США, що еквівалентно 9374457,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту у сумі 2000000,00 доларів США, що еквівалентно 23436144,00 грн. та заборгованості по відсотках у сумі 332720,14 доларів США, що еквівалентно 3898938,56 грн. суд першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення приписами ст. ст. 193, 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 1054, 1050 Цивільного кодексу України якими встановлено, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому та сплати відсотків за користування кредитом. З огляду на встановлення факту порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки встановлені кредитним договором (зі змінами та доповненнями), Банк правомірно використав своє право на дострокове повернення усієї суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у загальній сумі 102,30 доларів США, що еквівалентно 1198,76 грн. (за встановленим НБУ станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США), за порушення строків повернення кредиту; пені у загальній сумі 11276,56 доларів США, що еквівалентно 132139,54 грн. за порушення строків сплати відсотків за кредитом та восьми штрафів у загальній сумі 800000,00 доларів США за невиконання вимог пункту 3.3.12.1. Договору кредиту (за 1-й, 2-й та 3-й квартали 2012 року, 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2013 року, 1-й квартал 2014 року), що еквівалентно 9374457,60 грн., судом, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності здійснено перевірку нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) та встановлено, що розрахунок пені та штрафу здійснено відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору кредиту. Разом з тим, нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.02.2012 по 24.04.2012 у загальній сумі 102,30 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у загальній сумі 2403,50 доларів США за період з 22.05.2012 по 29.04.2013, позивачем здійснено з порушенням приписів ст. 256, частини 2 ст. 258, частини 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, якими визначено, що перебіг позовної давності починається зі спливом встановленого договором строку виконання; до вимог про стягнення неустойки (штрафа, пені) застосовується позовна давність тривалістю в один рік. З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у загальній сумі 102,30 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у загальній сумі 2403,50 доларів США, які розраховані до 27.08.2013 (дата звернення до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості та штрафних санкцій) є такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено на підставі частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Також, судом встановлено, що нарахування штрафу у загальному розмірі 800000,00 доларів США позивачем здійснено відповідно до пункту 3.3.12.1. Договору кредиту за невиконання зобов'язання щодо надання щоквартальної довідки про обороти Позичальника (відповідача) по поточним рахункам в інших банках. Разом з тим, нарахування штрафів за 1-й, 2-й та 3-й квартали 2012 року, 1-й, 2-й квартали 2013 року, на загальну суму 500000,00 доларів США (п'ять штрафів по 100 000,00 дол. США кожен), здійснено з порушенням приписів частини 2 ст. 258, частини 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині судом також відмовлено на підставі частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

За встановлених обставин та враховуючи приписи ст. ст. 546, 549, 550, частини 2 ст. 551, ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, частини 2 ст. 193, частини 1 ст. 230, частини 6 ст. 231, частини 3 ст. 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені у загальному розмірі 8873,06 доларів США та штрафу у розмірі 300000,00 доларів США. Разом з тим, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафу, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредиторів, місцевий господарський суд вказав на те, що позивач не надав суду належних доказів спричинення йому збитків через невиконання відповідачем умов пункту 3.3.12.1. Договору кредиту, претензії з приводу невиконання зазначеної умови договору до відповідача не заявлялися, а тому враховуючи матеріальний стан відповідача, суд дійшов висновку щодо зменшення нарахованого штрафу, у зв'язку з чим задоволено до стягнення штраф у розмірі 3000 доларів США.

При цьому з посиланням на приписи ст. ст. 83, 121 ГПК України, місцевим господарським судом враховано фінансовий стан відповідача, і зокрема, що негайне виконання рішення суду призведе до арешту коштів та майна відповідача, та як результат зупинки виробничої діяльності, що збільшить фінансовий дефіцит відповідача, а тому задоволено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на два роки, а саме: до 14.05.2017.

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу погодився з висновками місцевого господарького суду залишаючи його без змін в частині часткового задоволення позовних вимог з тих же підстав. Втім, з урахуванням матеріальних інтересів як відповідача так і позивача, судом апеляційної інстанції змінено рішення суду в частині розстрочки виконання рішення, посилаючись на те, що фактичні обставини, які спричинили суттєве погіршення фінансового стану відповідача (різке значне зростання курсу долару США до гривні, та, як наслідок, значне зростання цін на сировину, втрата відповідачем частини з своїх споживачів та постачальників) співпали у часі з негативними явищами для всієї економіки України (та для всіх її учасників), тому беручи до уваги той факт, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на два роки завдасть значних матеріальних збитків і без того проблемному та не платоспроможному банку, судом апеляційної інстанції частково задоволено заяву відповідача про надання відстрочки, а саме: до 14.05.2016.

Враховуючи наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків Банк відповідно до пункту 5.3. Договору кредиту та частини 1 ст. 1054, частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України використав своє право на звернення до відповідача з вимогою про дострокове повернення усієї суми кредиту та відсотків за користування кредитом, невиконання якої (вимоги) призвело до стягнення кредитної заборгованості, відсотків та штрафних санкцій (штрафу, пені) у судовому порядку; при цьому судом правомірно задоволено позовні вимоги частково в межах строку позовної давності, з урахування зробленої про це заяви відповідача та відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 ГПК України, з урахуванням майнового стану сторін, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром заявленої до стягнення заборгованості, недоведеності позивачем завданих йому збитків, судами обгрунтовано зменшено розмір заявленого до стягнення штрафу до 3000,00 доларів США. Водночас, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення апеляційний господарський суд правомірно зменшив строк відстрочення, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін.

Отже, доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів порередніх інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо касаційної скарги ПАТ "Херсонський завод "Прилад", яку подано на підставі ст. 107 ГПК України, то колегія суддів вважає, що скаржник не є особою, права якої порушено судовими рішеннями попередніх інстанцій, а тому дійшов висновку про необхідність припинення касаційного провадження, виходячи з наступного.

Так, з правового аналізу норми на підставі якої скаржником подано касаційну скаргу, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, в порядку передбаченому ст. 107 ГПК України, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків особи, яка його оскаржує, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Як вбачається з оскаржуваних судових актів скаржник не є стороною у спірних правовідносинах, і ухвалене рішення ніяким чином не впливає на права та обов'язки ПАТ "Херсонський завод "Прилад", та не порушує цивільні права та законні інтереси скаржника. Оскільки оскаржуване рішення безпосередньо скаржника не стосується, а будь-який опосередкований зв'язок не може братися до уваги, тому усі доводи скаржника безпідставні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне припинити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Херсонський завод "Прилад" на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаціною скаргою Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод "Прилад" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі № 923/1311/14- припинити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі № 923/1311/14 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі № 923/1311/14.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук