ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 917/966/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Панової І.Ю. Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича на ухвалугосподарського суду Полтавської області від 27.04.2016та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016у справі № 917/966/15 господарського суду Полтавської областіза заявоюМиргородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області додочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"про визнання банкрутомза участю представників: ПАТ "Надра України " - Загарук С.М.; ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" - Еленіної С.М.; арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича - Запорожця Д.В.

В С Т А Н О В И В:

22.02.2016 до господарського суду Харківської області від розпорядника майна Мішина С.І. надійшла заява про визнання недійсними правочинів, а саме: акту приймання-передачі №1 від 08.06.2015 права користування майна, що передано до статутного капіталу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"; акту приймання-передачі №2 від 08.06.2015 основних засобів Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"; акту приймання-передачі №3 від 08.06.2015(незавершене будівництво) Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 у справі №917/966/15 (суддя Іванко Л.А.) у задоволенні заяви розпорядника майна Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції розпорядник майна Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" арбітражний керуючий Мішин Сергій Ігорович звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 у справі №917/966/15 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним акт приймання-передачі №1 права користування майна, що передано до статутного капіталу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" від 08.06.2015; визнати недійсним акт приймання-передачі №2 основних засобів Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" від 08.06.2015.; визнати недійсним акт приймання-передачі №3 (незавершене будівництво) Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" від 08.06.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (головуючий суддя: Здоровко Л.М., судді: Бородіна Л.І., Плахов О.В.) апеляційну скаргу розпорядника майна Мішина Сергія Ігоровича залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 у справі №917/966/15 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами арбітражний керуючий Мішин Сергій Ігоревич звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 та прийняти нове рішення про задоволення заяви про визнання недійсними правочинів, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013, Далі - Закон), ст. 66, ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 140, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2015 порушено провадження у справі №917/966/15 за заявою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання банкрутом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка", м.Миргород; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Мішина Сергія Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів.

В процесі проведення фінансового аналізу підприємства, розпорядником майна виявлено факт безоплатної передачі майна боржника Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" підприємству засновнику Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія "Надра України" згідно актів приймання-передачі №1 від 08.06.2015, №2 від 08.06.2015, №3 від 08.06.2015, на підставі рішення правління ПАТ НАК "Надра України" та п.п.5.3, 5.5 Статуту підприємства.

Відповідно до ч.9 ст.22 Закону розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Законом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно-правової форми боржника.

Частиною 1 ст.20 Закону передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зокрема, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна.

22.02.2016 до господарського суду Харківської області від розпорядника майна Мішина С.І. надійшла заява про визнання недійсними правочинів, а саме: акту приймання-передачі №1 від 08.06.2015р. права користування майна, що передано до статутного капіталу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"; акту приймання-передачі №2 від 08.06.2015 основних засобів Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"; акту приймання-передачі №3 від 08.06.2015 (незавершене будівництво) Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка".

Розпорядник майна, обґрунтовуючи вимоги своєї заяви, посилався на те, що, що дані правочини укладені з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цивільного кодексу України, інших нормативно-правових актів та повинні бути визнані недійсними в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з підстав здійснення боржником безоплатного відчуження майна.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду встановлено, що на виконання Указу Президента України № 802/200 від 14.06.2000 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвитку надр", Кабінетом Міністрів України, який здійснює управління об'єктами державної власності, прийнято постанову "Про утворення Національної акціонерної компанії "Надра України" від 14.07.2000 №1128 (т. 11 а.с. 79-80).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 №1273 "Питання Національної акціонерної компанії "Надра України" (т.11 а.с.81), до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Надра України" передано майно підприємств (зокрема, Державного геологічного підприємства "Полтаванафтогазгеологія") згідно з додатком №3 (т.11 а.с.83) з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства компанії.

Спільним Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.04.2001 №177 та Національної акціонерної компанії "Надра України" від 15.05.2001 №1 (т.11 а.с.84) затверджено акт передавання-приймання майна ДГП "Полтаванафтогазгеологія" до статутного фонду Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Надра України" від 15.05.2001 №2 (додаток 4) (т.11 а.с.87); висновок експерта про вартість оцінюваного майна (додаток 1) - у тому числі майно зазначене в оспорюваних актах приймання-передачі (т. 12 а.с. 10-86 ), передавальний баланс на дату оцінки 31.12.2003 (додаток 2) (т. 11 а.с.108-109) та акт передавання-приймання ДГП "Полтаванафтогазгеологія" до складу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії Надра України" від 15.05.2001 №1, як цілісного майнового комплексу (т.11 а.с.85-86).

Перелік майна Державного геологічного підприємства "Полтаванафтогазгеологія", яке було передано до статутного капіталу Національної акціонерної компанії "Надра України" міститься у висновку експерта про вартість оцінюваного майна від 31.12.2000.

27.12.2002 Спостережною радою НАК "Надра України" (копія протоколу №7, т.11 а.с.89-92), прийнято рішення про утворення Дочірнього підприємства компанії з правом юридичної особи на базі Миргородської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння, шляхом її виділення зі складу ДП "Полтаванафтогазгеологія".

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 22.12.2004, т.11 а.с.110-121) затвердженого головою Спостережної ради Національної акціонерної компанії "Надра України", підприємство створено Національною акціонерною компанією "Надра України" (надалі - Засновник)

Відповідно до пункту 7.2 Статуту ( 2004 р), майно підприємство є власністю засновника і належить Підприємству на праві господарського відання.

12.07.2007 на засіданні правління НАК "Надра України" (т.11 а.с.122-133), прийнято рішення про зміну порядку формування та складу статутних фондів Дочірніх підприємств НАК "Надра України", а саме, змінено право господарського відання, яке було внесено НАК "Надра України" до статутних фондів, на право користування майном, відповідно до переліків майна, визначених у додатках до протоколу (у тому числі, перелік майна ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогарозвідка" та погоджено проекти статутів дочірніх підприємств в новій редакції (пункту 6.1. Протоколу), зокрема Статуту ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" (пункт 25.1 Протоколу).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" у новій редакції затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.10.2007 №545 та погодженого Протоколом правління НАК "Надра України" від 07.09.2007 №21 (т.11 а.с.142-159) (далі - Статут), засновником ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" є Національна акціонерна компанія "Надра України".

Згідно з пунктом 1.4 Статуту, ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" є самостійною юридичною особою відповідно до законодавства України, користується майном, майнові права щодо якого передані йому Засновником, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, в тому числі валютні.

Відповідно до пункту 5.1. Статуту, джерелами формування майна підприємства є майнові права, передані підприємству засновником як внесок до статутного фонду.

Пунктом 6.2 Статуту визначено, що статутний фонд підприємства у повному обсязі формується засновником шляхом передачі майнових прав.

Згідно акту приймання-передачі майна від 04.09.2007 (т.11 а.с.138-141), на виконання рішення правління Компанії від 12.07.2007 № 15 та вимог Наказу від 27.07.2007 №157 Національною акціонерною компанією "Надра України" передано до статутного фонду ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" право користування майном (зокрема і те, що визначене у оспорюваних актах приймання-передачі), з урахуванням нової редакції Статуту ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка".

Згідно з пунктом 5.2 Статуту, майно, право користування яким передане підприємству як внесок до статутного фонду, є власністю засновника.

Пунктом 5.3. Статуту передбачено, що майно, набуте підприємством в результаті його господарської діяльності є власністю Засновника. Засновник має право вилучити у підприємства майно, яке є власністю засновника.

Відповідно до пункту 5.5. Статуту, Засновник має право прийняти рішення про вилучення у Підприємства майна, право користування яким передано до Статутного фонду підприємства.

В разі прийняття Засновником рішення про вилучення (повернення) Підприємством майна, право користування яким внесено до Статутного фонду Підприємства, Підприємство зобов'язано передати майно Засновнику в термін, встановлений Засновником. В разі прийняття засновником рішення про вилучення (повернення ) підприємством майна, право користування яким внесено до статутного фонду підприємства, статутний фонд підлягає зменшенню на суму вартості права користування майном, яке вилучається. Вартість права користування майном визначається на рівні залишкової вартості майна.

Проаналізувавши наведені положення Статуту ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка", суд першої інстанції рішення якого підтримав апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що власник ПАТ НАК "Надра України" мав право вилучити своє майно, що перебувало у користуванні дочірнього підприємства, а передача майна, що належить ПАТ "Національної акціонерної компанії "Надра України" за оспорюваними актами приймання-передачі була здійснена відповідно до положень Статутів засновника Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Надра України" та боржника.

Заперечуючи такі висновки, розпорядник майна боржника у своїй касаційній скарзі посилається на те, що судами не було вирішено питання належності права власності на майно, яке було передано за оспорюваними актами приймання-передачі.

На думку заявника касаційної скарги, статутом засновника визначено, що засновник володіє виключно корпоративними правами дочірніх підприємствах, при формуванні статутного фонду боржника, майно яке увійшло до статутного фонду підприємства, стає його власністю, при укладенні актів приймання-передачі майнових активів боржника відбулось порушення пункту 5.5. Статуту Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка", щодо зменшення розміру статутного фонду підприємства. Також зазначає, що згідно акту приймання-передачі №1 від 08.06.2015 передано майно боржника, право власності на яке підтверджується свідоцтвом про право власності №ЯЯЯ906301 виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 15.12.2006.

Слід відзначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає оскаржувані судові акти таким, що цим вимогам не відповідають, наведені у рішеннях висновки є передчасними, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин справи у їх сукупності та без врахування та застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон).

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 2343-XII.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону N 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону N 2343-XII)(Постанова ВСУ від 13.04.2016 у справі №908/4804/14).

Частиною 1 ст.20 Закону передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зокрема, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Поряд з тим, у ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

Разом з тим, у абз. 2 ч. 5 ст. 41 Закону передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Як вбачається із оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій, хоча і здійснили розгляд заяви розпорядника майна щодо передачі майна боржником Засновнику у період протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, у межах справи про банкрутство, проте ухилились, в порушення ст. ст. 42, 43 ГПК України, від надання аналізу обставинам справи з урахуванням наведених положень Закону про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Отже, доводи розпорядника майна боржника, який посилався на те, що відповідно до Свідоцтва №ЯЯЯ906301 від 15.12.2006 (т. 11 а.с.156-157), виданого на підставі рішення Виконкому Миргородської міської ради №519 від 13.12.2006, вбачається, що в цілому комплекс будівель (в кількості 21 одиниця) на праві державної власності належить Національній акціонерній компанії "Надра України" та знаходилось станом на дату видачі свідоцтва у повному господарському віданні Дочірнього підприємства "Миргороднафтогазрозвідка", залишились поза увагою при розгляді даного спору.

Поза увагою судів залишились і доводи розпорядника майна, боржника, що викладені у заяві про визнання недійсним правочину та у апеляційній скарзі, про те, що актом приймання-передачі №1 від 08.06.2015 Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" передано 10 автотранспортних засобів, які зареєстровані за Дочірнім підприємством органами автомобільної інспекції у Полтавській області на праві власності.

В підтвердження відповідної реєстрації транспортних засобів, до заяви розпорядником майна додано лист Управління ДАІ УМВС України у Полтавській області із додатками (т. 11, а.с. 58-67), якому судами попередніх інстанцій правової оцінки не надано.

Згідно ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, зокрема, передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку для правильного вирішення спору слід було дослідити всі докази у їх сукупності та надати їм відповідну юридичну оцінку та вирішити спір з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення у справі та не надано оцінки доказам на які посилається розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Мішин С.І., ухвала господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі №917/966/15 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 917/966/15 скасувати.

Справу №917/966/15 направити до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

Н.Г. Ткаченко