ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 915/2210/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі№ 915/2210/15 господарського суду Миколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" простягнення 17 197 792,39 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Сороколіт Є.М., дов. № 14-75 від 21.04.2016

- відповідача: Дяченко В.С., дов. № 09-01/12 від 10/03/2016

В С Т А Н О В И В:

29.12.2015р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 1 7197 792,39 грн, з яких - 4 137 126,11грн пеня, 8 656 079,75грн - інфляційних втрат, 490 184,33 грн - 3% річних, 3 914 402,20 грн - штраф.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 у справі № 915/2210/15 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 000 000 грн пені, 6 648 092,64 грн інфляційних втрат, 490 184,33 грн 3% річних та 169 131,04 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 915/2210/15 (у складі головуючого судді Мишкіної М.А., суддів Будішевської Л.О., Велично Т.А.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 по справі № 915/2210/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, позов в цій частині вимог задоволено частково в сумі 1 878 913,06 грн, в іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 залишено без змін, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 000 000 пені, 1 878 913,06 грн штрафу, 6648 092,64 грн інфляційних втрат, 490 184,33 грн 3% річних та 116 928грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити.".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи, що судами неправомірно зменшено розмір неустойки, а також посилаючись на значні збитки підприємства, просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 915/2210/15 в частині, якою зменшено пеню та штраф на 48%, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 137 126,11 грн пені та 3 035 489,14 грн штрафу.

Відповідач - ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.11.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №025/14-ПР (надалі - Договір від 26.11.2013), за умовами п.1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити позивачеві його вартість. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Пунктом 2.1 Договору від 26.11.2013 сторони визначили, що Продавець передає Покупцеві з 01.04.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 20359тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м):

місяцьбсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягсічень4367квітень514липень-жовтень412лютий3896травень-серпень-листопад3350березень3632червень-вересень-грудень4188І кв. ІІ кв.514ІІІ кв.-ІV кв.7950Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору від 03.05.2012 обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Відповідно до п.3.4 Договору від 26.11.2013р.не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 Договору від 26.11.2013 ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу на дату укладення договору становить 3459,00грн без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати ціна за 1000 куб.м газу - 3823,78 грн, крім того ПДВ - 17%, всього з ПДВ - 4473,82 грн.

Згідно із пунктами 5.3, 5.4 Договору від 26.11.2013р. у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1 Договору від 26.11.2013р. оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланових місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу

Згідно із пунктами 6.4, 6.5 Договору від 26.11.2013 у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашається вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Договору від 26.11.2013 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Договору від 26.11.2013 у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років.

Згідно із п.11.1 Договору від 26.11.2013 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими змінювалась ціна газу, а саме:

- додатковою угодою №1 від 28.01.2014 встановлено: з 01.01.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 4154,71грн.

- додатковою угодою №2 від 24.04.2014 встановлено: з 01.04.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 5264,88грн.

- додатковою угодою №3 від 27.05.2014 встановлено: з 01.05.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 6208,18грн.

- додатковою угодою №3/1 від 30.06.2014 встановлено: з 01.06.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 6222,22грн.

- додатковою угодою №4 від 19.09.2014 встановлено: з 01.09.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 6405,82грн.

- додатковою угодою №6 від 26.11.2013 встановлено: з 11.11.2014 всього до сплати за 1000куб. м природного газу 6682,44грн.

- додатковою угодою №7 від 20.12.2014 встановлено: з 01.12.2014 всього до сплати за 1000 куб. м природного газу 7661,64грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом лютого-березня, жовтня-грудня 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийняло природний газ загальною вартістю 64 335 378,47грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі від 28.02.2014, 31.03.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що в порушення вимог договору ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" за отриманий природний газ розрахувалося з порушенням встановленого для сплати строку, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції за весь час прострочення, три процента річних від простроченої суми, пеня та штраф.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509, ст. 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст.ст. 526, 525, ч. 1 ст. 530, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, враховуючи умови Договору від 26.11.2013, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 490 184,33 грн. Також суд апеляційної інстанції, з урахуванням листа Верховний суд України від 03.04.97р. №62-97"Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", погодився з висновком суду першої інстанції, що збитки від інфляції позивачем були нараховані, в тому числі на суми заборгованості, які існували менше місяця, а отже здійснивши власний перерахунок судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 648 092,64 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом 2014 року був поставлений ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" природний газ на загальну суму 14 097 947,41 грн.

Таким чином, у відповідності до п.6.1 Договору від 26.11.2013 постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" зобов'язання оплатити фактично отриманий газ за умовами договору.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 26.11.2013 з оплати природного газу, поставленого в квітні - червні, липні-вересні 2014 року, у зв'язку із чим відповідно до умов п.7.2 договору позивачем нараховано відповідачу 4 137 126,11 грн пені та 7% штрафу у розмірі 3 914 402,20 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" свої зобов'язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вартість поставленого в спірному періоді природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строків щомісячних оплат.

У зв'язку з викладеним вище, на підставі п.7.2 Договору від 26.11.2013 позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3 914 402,20 грн, пеню у розмірі 4 137 126,11 грн.

На підставі ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 217, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч.2 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 4 137 126,11 грн, а також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 3 914 402,20 грн.

Враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.04.2012 №3-24гс12, від 30.05.2011 №3-44гс11 та від 09.04.2012 №3-88гс11, які відповідно до ст.111-28 ГПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що чинне законодавство України допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на те, що сторони Договору від 26.11.2013 встановили умови про нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення понад 30 днів та пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для нарахування позивачем штрафу в розмірі 3 914 402,20грн, а отже судом апеляційної інстанції правомірно скасовано рішення господарського суду Миколаївської області в частині відмови позивачу у стягненні штрафу в розмірі 3 914 402,20грн.

Щодо часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, суми пені до 2 000 000 грн та зменшення судом апеляційної інстанції штрафу до 1 878 913,06 грн, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені на 48% відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки сума боргу за договором відповідачем повністю сплачена, відповідач є стратегічним підприємством міста, більша частина споживачів якого є населення та бюджетні установи та організації, а сплата заборгованості останніх залежить від фінансування в рамках бюджету, а також позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору №025/14-ПР від 26.11.2013.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 915/2210/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 915/2210/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я А.М. Демидова