ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/31965/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Гоголь Т.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/31965/15господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"провідшкодування шкоди в розмірі 10 782,87 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Ястреб Т.І. (довіреність № 34 від 11.01.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Турчин С.О.) від 11.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Рудченко С.Г., Тищенко А.І.) від 07.06.2015, у справі №910/31965/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.2, 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Порядку замовлення, виготовлення, дистрибуції, обліку бланків страхових документів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії від 07.07.2010 за №238/2010, в чинній редакції протоколу Координаційної ради МТСБУ (надалі - Порядок), ст.75 Закону України "Про нотаріат", ст.ст.4-2, 4-3, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" 10 782,87 грн страхового відшкодування.

Судами встановлено таке.

28.08.2014 між позивачем, як страховиком, та Приватним підприємством "Транс Сервіс", як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП 41794, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "I-VAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до довідки №9476204 про дорожньо-транспортну пригоду 16.12.2014 по пр. Гагаріна у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "I-VAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2015 у справі №646/1296/15-п ОСОБА_6 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

16.12.2014 до позивача звернувся страхувальник із повідомленням вих. №5178 про настання страхового випадку, у якому просив виплатити страхове відшкодування на рахунок ПП "Транс Сервіс".

Протоколом огляду транспортного засобу №203-14 встановлено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу "I-VAN" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП.

На підставі страхового акта №42/34705/2.1.5.1 від 27.01.2015 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 11 782,87 грн, що підтверджується платіжним дорученням №799 від 27.01.2015.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності особи за полісом №АС/4489761 від 26.12.2013, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що користується транспортним засобом "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 10 782,87 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що між винною у настанні 16.12.2014 ДТП особою - водієм транспортного засобу "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та відповідачем виникли договірні відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При цьому суди виходили із того, що: - на виконання ухвали суду від 23.12.2015 від МТСБУ надійшла відповідь за №7/2-28/421 від 12.01.2016, в якій повідомлено, що за результатами запиту до єдиної центральної бази даних МТСБУ отримано інформацію про відсутність в ЦБД на дату ДТП - 16.12.2014 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного стосовно транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1; - при здійснені пошуку за полісом серії АС/4489761 отримано інформацію про зіпсування бланку даного договору добровільного страхування; - позивач та ОСОБА_6 не виконали вимог ухвали суду апеляційної інстанції надати оригінал поліса №АС/4489761 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та докази оплати страхового платежу за цим полісом. В зв'язку з викладеним та в силу ст.ст.32-34, 36 ГПК України судова колегія не прийняла до уваги надану позивачем завірену приватним нотаріусом фотокопію поліса №АС/4489761 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, як належний та допустимий доказ. Також відповідно до довідки №9476204 про дорожньо-транспортну пригоду, відповідальність власника/водія транспортного засобу "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на момент ДТП не застрахована. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції позивач не довів, що відповідач є тією особою, до якої у нього перейшло право вимоги у відповідності до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок експлуатації транспортного засобу "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте повністю погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 ст.205 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, та правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (п.п.2, 4 ст.208 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст215 ЦК України).

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п.1.8. ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п.17.2. ст.17 вищенаведеного Закону).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (п.2.1. ст.2 вищезазначеного Закону).

Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (ч.1 ст.29 Закону України "Про страхування").

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.998 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст.36 ГПК України).

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази (ч.ч.1, 2 ст.38 ГПК України).

Розглянувши спір, суди зазначені вимоги законів не врахували та усупереч вимогам ст.ст.43, 34, 43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили копії наданої відповідачем до відзиву страхової справи, з якої вбачається, що відповідач підтверджує факт укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у формі страхового полісу АС №4489761 від 27.12.2013 (а.с.70), належно засвідчену копію якого надано позивачем до позову, як не дано оцінки і змісту самого відзиву, в якому відповідач не посилається ані на неукладення договору страхування за наведеним полісом, ані на зіпсування бланку; не звернули уваги на те, що судом першої інстанції оригінал полісу в порядку ст.65 ГПК України витребовувався саме у відповідача як сторони договору страхування, який на вимогу суду надав копію страхової справи, а відповідач не має можливості надати оригінал саме в силу відсутності у нього оригіналу відповідного примірника такого договору.

Касаційна інстанція вважає, що наявність в матеріалах справи наданої позивачем засвідченої копії договору страхування у сукупності з матеріалами наданої відповідачем страхової справи, та за відсутності в матеріалах справи доказів та обставин зіпсування полісу АС №4489761 від 27.12.2013 (з посиланням на приписи Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 №558), оскільки на копії бланку полісу відсутні відповідна відмітка "зіпсовано", не доводить, що договір страхування не був укладений. Відповідно, суд мав дати оцінку всім у сукупності доказам як належним та допустимим щодо вчинення правочину, та, в разі доведеності його вчинення, оцінити такий правочин з точки зору презумпції його правомірності - дійсності, або недійсності, як оспорюваного або нікчемного.

Враховуючи, що в порушення ст.38 ГПК України суд апеляційної інстанції без клопотання будь-кого із сторін витребував у позивача та особи не залученої до участі у справі певні матеріали, які (поліс АС №4489761 від 27.12.2013, докази оплати по ньому) в оригіналі у позивача відсутні апріорі, про що вже було зазначено в цій постанові, сумнівним є невитребування одночасно судом апеляційної інстанції у відповідача доказів на підтвердження підстав і моменту внесення останнім інформації до ЦБД МТСБУ про зіпсування бланку полісу АС №4489761 від 27.12.2013, та взагалі пояснень щодо інформації, наведеної у листі МТСБУ від 12.01.2016 №7/2-28/424, наданої на запит суду (а.с.108).

Касаційна інстанція критично ставиться до наведених відповідачем у відзиві на касаційну скаргу підстав внесення інформації про зіпсування бланку полісу, яким, на його думку, є зіпсування бланку зазначеного полісу під час транспортування після закриття Харківської дирекції ПРаТ "Європейський страховий альянс": по-перше, в силу вищенаведеного нормативного регулювання щодо підстав недійсності вчиненого правочину; по-друге, в силу відсутності посилань відповідача на такі обставини в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій з доданням відповідних доказів та правового обгрунтовання правомірності вчинення таких дій.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, п.3 ч.2 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/31965/15 - скасувати.

Справу № 910/31965/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

Т. Гоголь