ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/29752/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Полянський А.Г.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:Жуков Д.О., дов. б/н від 21.06.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р.у справі господарського суду№910/29752/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Норд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток"простягнення 3 007 800,00грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2016р. у справі №910/29752/15 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Норд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток" 12 650,00грн. витрат на послуги адвоката. Місцевим господарським судом застосовані наслідки спливу позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток" на Публічного акціонерного товариства "Норд" штрафні санкції у розмірі 3 007 800,00грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Про-Сток", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Про-Сток" також подано заяву про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено вищезазначене клопотання, зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15 до закінчення перегляду справи в порядку касації у Вищому господарському суді України.

Ухвалою від 09.08.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Норд" про відкладення розгляду касаційної скарги та відклав її розгляд.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. №08.03-04/3320 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/29752/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мачульський Г.М., Полянський А.Г.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.08.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Норд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Про-Сток" (постачальник) укладений договір поставки №13/28, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) та передати у власність покупця конструкцію складських збірно-розбірних пакетних стелажів в асортименті та кількості за кожною асортиментною позицією та по ціні згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, та здійснити роботу з монтажу стелажів, вартість яких включена у вартість товару, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Сторони в умовах договору погодили кінцевий строк поставки та виконання збірних та монтажних робіт до 26.01.2014р.

Відповідно до п. 8.2 договору загальна сума договору становить 4 070 000,00грн. в т.ч. ПДВ - 678 333,33грн.

Відповідно до п. 6.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних, при цьому зобов'язання щодо поставки вважаються виконаними належно та в повному обсязі з моменту підписання акту, передбаченого п.2.3 договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними по закінченню збірних та монтажних робіт стосовно товару, про що сторонами складається Акт приймання стелажного обладнання до експлуатації.

Відповідно до п. 12.5 договору, за кожну повну або неповну добу прострочення поставки товару та/або прострочення строків проведення монтажних робіт постачальник має сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості непоставленого товару. Зобов'язання зі сплати штрафу припиняються шляхом заліку сум штрафу в рахунок сплати грошових зобов'язань покупця.

У випадку, якщо прострочення постачальника обов'язку передати змонтований товар перетинає граничний строк, встановлений сторонами у п. 1.7 договору, нарахування штрафів згідно з п. 12.5 припиняється та, починаючи з 27.01.2014р., за кожну повну або неповну добу прострочення постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1% загальної суми договору (п. 12.9 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання обов'язку щодо поставки товару, а саме: замість 26.01.2014р., зобов'язання виконано 07.02.2014р., що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000056 від 07.02.2014, відповідно до якої відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 4 070 000,00грн.

З огляду на положення п. 2.3 договору, суди зазначили, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару та виконання монтажних робіт вважається виконаним у повному обсязі з моменту підписання Акту приймання стелажного обладнання до експлуатації від 10.02.2014, відповідно до якого постачальник передав, а замовник прийняв в експлуатацію конструкцію складських збірно-розбірних палетних стелажів, вартість яких становить 4 070 000,00грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 3 007 800,00грн., які нараховані останнім на підставі п. 12.5 договору поставки за прострочення поставки товару у сумі 2 438 000,00грн. за період з 26.01.2014р. по 07.02.2014р. та на підставі п. 12.9 договору у розмірі 569 800,00грн. за кожен прострочення виконання обов'язку щодо передачі змонтованого товару за період з 26.01.2014р. по 10.02.2014р.

В процесі судового розгляду даної справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок штрафу та прийняв до уваги вищезазначене клопотання відповідача та застосував наслідки спливу позовної давності з огляду на те, що річний строк позовної давності для стягнення штрафу минув.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція з такими висновками місцевого господарського суду не погодилась та задовольнила позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України, відповідно до якої розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Отже, апеляційний господарський суд підставно зазначив, що визначення у договорі такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як стягнення штрафу у відсотках за кожен день прострочення зобов'язання не суперечить діючому господарському законодавству та те, що помилкове зазначення в договорі лише назви форми неустойки, не впливає на підстави та розмір її стягнення судом.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України 25.05.2016р. у справі №6-1138цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах, а також у постанові Верховного Суду України 08.06.2016р. у справі №6-3006цс15.

З огляду на те, що за умовами договору поставки, сторони погодили кінцевий строк поставки і виконання збірних та монтажних робіт до 26.01.2014р., а з даною позовною заявою позивач звернувся до суду - 19.11.2015р., апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про таке звернення в межах трирічного строку позовної давності за основною вимогою.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постанова апеляційного господарського суду відповідає положенням статей 43, 105 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, відтак підстав для її скасування з наведених у касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Згідно зі ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

За змістом ч. 3 ст. 1211 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала (абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України")

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваної постанови апеляційної інстанції в порядку касації, виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15, яка була зупинена ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016р. у справі №910/29752/15, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Сток" - без задоволення.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/29752/15.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя А.Г. Полянський