ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/11952/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Полянський А.Г.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача 1:Деревецький В.В., дов. №3741/18 від 16.12.2015р.;від відповідача 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р.у справі господарського суду№910/11952/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"до 1.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс - 1"простягнення 4 598,00грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.12.2015р. №03/19937)В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. у справі №910/11952/15, задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 4 598,00грн. шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс-1" про стягнення 4 598,00грн.,

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" з вищезазначеними судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.08.2016р. представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.03.2014р. в м. Житомир по Західному шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "MAN", д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який не впорався з керуванням та з'їхав в кювет, внаслідок чого було пошкоджено залізобетонну опору №10 повітряної лінії електропередач 10 кВ "Тетерівка", про що 03.03.2014р. в оперативному диспетчерському журналі чергового Зарічанського РЕМ зроблено відповідний запис.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "MAN", д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" за полісом №АІ/6203665 та №АС/6428182, відповідно до яких ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб встановлено у розмірі 50000,00грн., розмір франшизи - 0 грн.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 15.05.2014р. у справі №579/693/14-п вищезазначеного водія визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Також судами встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" зверталось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (лист від 16.03.2015р. №923) з проханням відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 3 421,66грн., на що отримав відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланнями на приписи ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (лист від 06.04.2015р. №3594/18цв).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на приписи ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" та ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшли висновку, що вищезазначена подія є страховим випадком.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (п.31.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2015р. №637/07.15 Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" внаслідок пошкодження залізобетонної опори №10 повітряної лінії електропередач 10 кВ "Тетерівка" від КТП-302 під час дорожньо-транспортної пригоди, нанесені збитки в розмірі 4 598,00грн.

Господарські суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування у строк, встановлений пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань скаржника на приписи пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом з огляду на те, що право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із правового аналізу ст.ст. 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", положення пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 цього Закону стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом п. 36.1. ст. 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку, при цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у ст. 32 вказаного Закону.

Проте, скаржником не враховано, що строк, встановлений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, не є тотожним позовній давності у таких правовідносинах, яка є загальною та становить три роки.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 ГПК України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. у справі №910/11952/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя А.Г. Полянський