ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 904/815/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Гольцової Л.А., Картере В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі№ 904/815/14господарського судуДніпропетровської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"за участюпрокуратури Дніпропетровської областіпростягнення 7 759 613 грн. 31 коп.за участю представників: від позивача: Мирутенко О.М.,від відповідача: Кравцов О.В.від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: Яковлєв О.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2016 по справі №904/815/14 прийнято касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Самусенко С.С., Плюшка І.А., Картере В.І. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.08.2016 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв`язку з відпусткою судді Плюшка І.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відповідності з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2016 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Гольцова Л.А., Картере В.І.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення 7 759 613,31 грн., з яких 6 059 384,98 грн. пені, 124 323,25 грн. інфляційних втрат, 1 575 905,08 грн. 3% річних.

Позов обгрунтовано порушенням відповідачем умов договору на постачання природного газу №1265-06/10-1900 від 20.12.2010 щодо своєчасної оплати.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015 у справі №904/815/14 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" 3 029 692,49 грн. пені, 1 575 905,08 грн. 3 % річних та 124 323,25грн. інфляційних втрат, в решті в позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем здійснено оплату за природний газ згідно договору з порушенням строків, тому останній повинен сплатити позивачу штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних.

Керуючись ст.83 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% та часткове задоволення позову.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (судді: Кузнецова І.Л. - головуючий, Широбокова Л.П., Сизько І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, прийнято нове рішення, визнано недійсним п.9.3 договору поставки природного газу №1265-06/10-1900 від 20.12.2010, укладеного між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом; стягнуто з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2 524 498,43 грн. пені, 22 237,33грн. втрат від інфляції, 1 575 905,08грн. 3 % річних та 38 827,40грн. судового збору. В решті в позові відмовлено.

Визнаючи недійсним п.9.3 договору поставки в частині нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, апеляційний господарський суд виходив із того, що положення даного пункту суперечать вимогам ч.2 ст.260, ст.261 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що заборгованість по пені становить 5 048 996,85 грн., та, керуючись ст.83 ГПК України, погодився з місцевим господарським судом про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

Також судом апеляційної інстанції вказано на неправильність розрахунків позивача в частині інфляційних втрат, перераховано заявлену до стягнення суму, стягнуто 22237,33 грн. інфляційних.

Суд апеляційної інстанції вказав, що нарахування інфляційних втрат виконано позивачем із невірним визначенням періодів такого нарахування, а саме, за заборгованість за березень 2011 року - починаючи з квітня 2011 року, за квітень 2011 року - з травня 2011 року., за травень 2011 року - з червня 2011 року, за червень 2011 року - з липня 2011 року, за липень 2011 року - з серпня 2011 року, а за серпень 2011 року - з вересня 2011 року.

Апеляційний господарський суд вказав, що за березень 2011 року втрати від інфляції мають бути обчислені в період з травня 2011, за квітень 2011 року - в період з червня 2011 року, за травень 2011 - в період з липня 2011 року, за червень 2011 року - в період з серпня 2011 року, за липень 2011 року - в період з вересня 2011 року, за серпень 2011 року - в період з жовтня 2011 року.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.4-2, 6, 232, п.6 ст.231, ч.1 ст.233 ГК України, ст. 259, ч.1 ст.546, ст.549, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.43, п.3 ч.1 ст.83, ст. 104 ГПК України, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 029 692,49 грн. пені та постанову в частині відмови позивачу у стягненні 3 534 886,55 грн. пені та 102 085,92 грн. інфляційних втрат.

Скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про неправильність обраного позивачем періоду у розрахунку пені. Вважає неправомірним зменшення розміру пені, оскільки господарськими судами враховано лише матеріальний стан відповідача.

Також скаржник вказує, що висновки апеляційного господарського суду щодо неправильності розрахунку позивача розміру інфляційних втрат є хибними, оскільки позивач дотримався норм матеріального права та врахував рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20.12.2010 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" як постачальником та ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" як покупцем укладено договір поставки природного газу №1265-06/10-1900, на підставі якого постачальник зобов`язався поставити імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2 договору.

Відповідно до п.4.1 договору остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За пп.7.3.1 п.7.3 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору строк позовної давності за договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Судами встановлено, що протягом січня-серпня 2011 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 104 050 124,39 грн.

Зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу виконано відповідачем з порушенням строків, передбачених п.4.1 договору.

Повна оплата вартості газу здійснена відповідачем 17.02.2012 в процесі виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2011 у справі №15/5005/11100/2011.

6. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору

За ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

7. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Оскільки пункт 9.3 договору в частині нарахування неустойки визначає перебіг строку позовної давності з дати зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає вимогам статей 260, 261 ЦК України та пункту шість статті 232 ГК України, апеляційний господарський суд обґрунтовано і законно визнав його недійсним.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 11.12.2012 у справі № 15/046-11, від 28.01.2014 у справі №5002-11/4112-2012.

Судами встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені на підставі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

В п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи, що за умовами п.4.1 договору остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що період нарахування пені по заборгованості з оплати вартості природного газу отриманого за березень 2011 має обчислюватися з 05.04.2011 по 05.10.2011, за квітень 2011 - з 05.05.2011 по 05.11.2011, за травень 2011 - з 05.06.2011 по 05.12.2011, за червень 2011 - з 05.07.2011 по 05.01.2012, за липень 2011 - з 05.08.2011 по 05.02.2012, а за серпень 2011 - з 05.09.2011 по 17.02.2012.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд встановив, що заборгованість по пені складає 5 048 996,85 грн.

Враховуючи встановлені судами обставини, майновий стан обох сторін та незначний період прострочення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, покладені відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення пені є винятковими, та зменшили суму нарахованої до стягнення пені до 50 %.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України господарськими судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача 3% річних.

Касаційна інстанція не вбачає порушення норм матеріального і процесуального права судами та погоджується із такими висновками судів.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат з огляду на наступне.

Підраховуючи суми до стягнення за ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Вказану позицію висловив Верховний Суд України у листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" та у листі від 03.04.1997 №62-97р.

Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що сума боргу в даному випадку індексується без урахуванням місяця, в якому повинна проводитись оплата.

Тому місцевий господарський суд правильно здійснив перерахунок інфляційних втрат і дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

За ст.1119 ГПК України касаційна інстанція в межах своїх повноважень за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню, а рішення в цій частині залишається в силі.

В решті постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Скасовуючи частково постанову апеляційного господарського суду, згідно п.11 ч.2 ст.11111 ГПК України касаційна інстанція здійснює новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі №904/815/14 скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015 у справі №904/815/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 124323,25 грн. інфляційних втрат залишити в силі.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі №904/815/14 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 894,23 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Л. Гольцова

В. Картере