ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 904/1224/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Гоголь Т.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Дніпро"на постановувід 25.05.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/1224/13-ггосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"доФермерського господарства "Дніпро"простягнення 741 488,47 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Дніпровський В.Л. (довіреність від 31.12.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Воронько В.Д.) від 16.02.2016 у справі № 904/1224/13-г позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - 527 908,32 грн комісії за користування предметом лізингу, 791,77 грн пені за прострочення оплати лізингових платежів, 4 534,80 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) від 25.05.2016 у справі № 904/1224/13-г рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/1224/13-г змінено в частині стягненої суми комісії, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" комісію за користування предметом лізингу - 249 697,92 грн, пеню за прострочення оплати лізингових платежів - 791,77 грн та витрати по сплаті судового збору - 4 534,80 грн. В решті позову відмовити."; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на користь Фермерського господарства "Дніпро" судовий збір за розгляд апеляційної скарги 5 546,42 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.193, ч.ч.1, 7 ст.202 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 593, 610, 625, 629, ч.6 ст.762, п.1 ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 33, 43, п.3 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Дніпро" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2015 №2502/15-1юр (т.3, а.с.6-8)) про стягнення заборгованості у розмірі 681 762,86 грн, штрафу у розмірі 59 725,61 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів.

Судами встановлено таке.

13.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" як лізингодавцем (надалі - позивач) та Фермерським господарством "Дніпро" як лізингоодержувачем (надалі - відповідач) був укладений договір фінансового лізингу №66АФ-12 (надалі - Договір) за умовами п.1.1 якого позивач передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а відповідач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору; найменування, марки, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені у додатку №1 "Специфікація".

Відповідно до п.4.2. Договору передача лізінгодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

14.09.2012 на виконання умов Договору сторонами був підписаний акт приймання-передачі про передачу відповідачу предмету лізингу (комбайн John Deere S660 №1HOS660SCCO745744, жниварка John Deere 625F №1H00625FKС0745369, візок Zurn SWW500 №15517).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що всі платежі за договором відповідач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 Графік внесення лізингових платежів до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у Договорі.

У відповідності з п.3.2. Договору авансовий платіж відповідача в рахунок оплати майна складає 20% від ціни Договору та складає 69 000,00 доларів США та підлягає сплаті у термін до 14.09.2012 включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної у графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати відповідачем чергового лізингового платежу, зазначеного у графіку (п.3.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.3.1. Договору у випадку, якщо відповідач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, відповідач зобов'язаний здійснити оплату такого платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

У зв'язку із тим, що оплату лізингових платежів відповідач не здійснив, позивач звернувся 08.02.2013 із даним позовом та, з врахуванням заяви про уточнення вимог від 25.02.2015, просив стягнути з відповідача суми комісії за користування предметом лізингу по строку платежу: 20.10.2012 - 5782,77 доларів США, 20.11.2012 - 3843,21 доларів США, 20.12.2012 - 3918,72 доларів США, 20.01.2013 - 3618,72 доларів США, 20.02.2013 - 3187,71 доларів США, а всього 20351,13 доларів США, що за курсом долару до гривні за даними "УкрДілінг" на 24.02.2015 (33,5 грн/долар США) складають 681 762,86 грн, а також штраф за прострочення оплати цих платежів - 59 725,61 грн.

Апеляційний суд правомірно змінив рішення суду першої інстанції і частково задовольнив позовні вимоги з огляду на таке.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

За приписами пункту 9.2.1. Договору, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку, встановленого в цьому договорі, на підставі письмового повідомлення позивача договір може бути розірваний в однобічному порядку. В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.

У зв'язку з простроченням оплати платежів, позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору, яке було отримано останнім 27.11.2012 (повідомлення про вручення поштового відправлення), що не заперечується сторонами. З огляду на положення пункту 9.2.1. Договору, договір фінансового лізингу є розірваним з 27.11.2012.

Згідно з актом державного виконавця предмет лізингу був вилучений у відповідача 04.03.2013.

Таким чином, домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування за цей період заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Апеляційний суд вірно відзначив, що судом першої інстанції було помилково стягнено заборгованість до моменту вилучення у відповідача предмету лізингу, оскільки п.9.5. договору, що відповідає положенням статті 653 Цивільного кодексу України, передбачає, що припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором, що мали місце під час його дії (до 27.11.2012).

Посилання суду першої інстанції на п.6.1.1. Договору, як на підставу стягнення лізингових платежів по день вилучення майна, апеляційний суд вірно вважає безпідставними, оскільки вказаний пункт договору за оцінкою суду не встановлює нарахування лізингових платежів після розірвання договору, а передбачає лише обов'язкову сплату платежів, що не були оплачені до моменту розірвання договору.

Відповідно до графіку платежів (додаток №2 до договору) відповідач повинен сплатити комісію за користування предметом лізингу станом на 20.10.2012 в еквіваленті 5 782,77 доларів США, що за курсом долару США до гривні на 12.03.2015 (25,94 грн за долар США) складає 150 005,05 грн та станом на 20.11.2012 - в еквіваленті 3 843,21 доларів США, що становить 99 692,87 грн, всього 249 697,92 грн.

За таких обставин вимоги про стягнення комісії задоволені апеляційним судом частково в сумі 249 697,92 грн; в решті вимог в цій частині суд відмовив в зв'язку з нарахуванням комісії (лізингових платежів) за період після припинення дії договору та невірним розрахунком, і в цій частині сторонами постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.1. Договору сторони встановили, що у випадках порушення лізингоодержувачем строку оплати будь-якого лізингового платежу, встановленого в графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингових платежів. Кожним випадком порушення строків оплати є, зокрема, кожен день прострочення оплати лізингового платежу.

Суди дійшли вірного висновку, що за своєю правовою природою вказаний штраф є пенею за порушення грошового зобов'язання, та застосував обмеження її розміру, визначене ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, та визначив, що сума пені за прострочення лізингових платежів станом на 20.10.2012 та 20.11.2012 буде становити 791,77 грн.

В решті вимоги позивача про стягнення штрафу залишені без задоволення, оскільки останній при розрахунку не врахував обмеження розміру пені, встановлене ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та нарахував штраф на суми платежів після розірвання договору, і в цій частині хвалені у справі судові акти сторонами також не оскаржені.

Доводи скаржника про несправність комбайну, відсутність його реєстрації в державних органах та у зв'язку з цим відсутність у нього обов'язку здійснювати платежі за користування майном апеляційним судом правомірно відхилені, виходячи з наступного.

В силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/655/13-г, яке набрало законної сили, було встановлено, що ФГ "Дніпро", як лізингоодержувач з правами наймача, передбаченими статтею 800 Цивільного кодексу України (правом самостійного здійснення використання транспортного засобу у своїй діяльності та на укладання договорів, відповідно до призначення транспортного засобу), використовував спірне майно за призначенням, уклавши договори на виконання сільськогосподарських робіт (послуг) з ТОВ "Сінтал Агро Трейд" та ТОВ агрофірмою "Колос". Згідно виписок з телематичної навігаційної системи JDLinkTM комбайн працював з 01.10. до 16.10.2012, з 20.10. до 28.10.2012, з 13.11. до 14.11.2012, з 19.11. до 21.11.2012.

Відповідно до висновку №3157/13-54 від 27.12.2013 судової товарознавчої експертизи, проведеної у справі №904/655/13-г, на момент проведення зовнішнього огляду та випробувальних пусків комбайну John Deere S660, 2012 р.в., останній є працездатним, технічно справним, може використовуватися за своїм цільовим призначенням за умови дотримання правил його належної експлуатації; за результатами проведеного огляду зазначеного комбайну недоліків, які мають ознаки істотних, в т.ч. і таких, що не можуть бути усунуті, не виявлено; кривизну та відхилення від траєкторії обертання шківів прийомного приводу бітера (в обох станах: з наявністю встановлених працівниками сервісної служби відповідача проставочних шайб та без них) не виявлено; виявлене відносне зміщення вертикальних площин обертання ведучого та веденого шківів прийомного бітера не має ознак істотного недоліку та не впливає на виконання досліджуваним комбайном своїх функцій, а саме: збирання зернових культур.

Отже, з урахуванням викладеного, судами встановлено, що відповідач мав намір використовувати та частково використовував комбайн за його цільовим призначенням, тому відсутні підстави, визначені ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, для звільнення його від плати за користування предметом лізингу.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до посилань на недоведеність встановлених судами обставин справи щодо справності комбайну та його фактичного використання відповідачем, що імперативно заборонено положеннями ч.2 ст.111 Господарського процесуального кодексу України. Щодо заборони експлуатації машини, не зареєстрованої в інспекції сільського господарства, та відсутність номерного знака "транзит", то такі обставини самі по собі не спростовують фактів ані отримання відповідачем комбайну, ані його експлуатації, ще і враховуючи ту обставину, що судами не встановлено обставин, які б засвідчували намагання відповідача повернути комбайн позивачу до його фактичного вилучення за актом державного виконавця.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 904/1224/13-г залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Герйц

Т.Гоголь