ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 5013/464/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна Ігоря Валерійовичана ухвалу та постанову у справігосподарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 № 5013/464/11 господарського суду Кіровоградської областіза заявоюПриватного підприємства "Енергопромстрой"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4пробанкрутство за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Демченко О.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у справі № 5013/464/11 (суддя Коваленко Н.М.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" № 11/2-11432 від 03.03.2016 на дії арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. визнано частково обґрунтованою.

Визнано дії ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними.

Заяву № 11/2-10684 від 29.02.2016 Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про виключення майна з ліквідаційної маси задоволено частково.

Виключено з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_4 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_4.

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про усунення арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. від виконання повноважень ліквідатора банкрута - ФОП ОСОБА_4 та зобов'язання ліквідатора - арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. передати предмет застави, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград, на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 5013/464/11 (головуючий суддя: Білецька Л.М., суддя Верхогляд Т.А., суддя Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у справі № 5013/464/11 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у справі № 5013/464/11 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ліквідатор ФОП ОСОБА_4 - арбітражний керуючий Стіфутін І.В. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 5013/464/11, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" № 11/2-11432 від 03.03.2016 на дії ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 35 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2011 за заявою Приватного підприємства "Енергопромстрой" порушено провадження у справі № 5013/464/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2011 у справі № 5013/464/11 визнано ФОП ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Стіфутіна І.В.

10.03.2016 до господарського суду надійшла заява ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/2-10684 від 29.02.2016 про виключення майна з ліквідаційної маси з вимогами: - зобов'язати ліквідатора ФОП ОСОБА_4 Стіфутіна І.В. передати предмет застави, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград, на відповідальне зберігання ПАТ "ВіЕйБі Банк"; - виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_4 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_4.

14.03.2016 до суду першої інстанції надійшла скарга ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/2-11432 від 03.03.2016 на дії арбітражного керуючого з вимогами:

- виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_4 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_4;

- визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ФОП ОСОБА_4 Стіфутіна І.В. неправомірними;

- усунути ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. від виконання ним своїх обов'язків у даній справі в зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, покладених на нього.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 26.04.2016, в частині розгляду скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/2-11432 від 03.03.2016 на дії арбітражного керуючого Стіфутіна І.В., мотивована тим, що 17.08.2007 між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", назва якого внаслідок вступу в силу Закону України "Про акціонерні товариства" змінена на ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 174/2007/А, згідно якого позичальнику банком надано кредит на придбання автомобіля марки: "ТОYОТА, RAV 4".

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007 між банком (Заставодержатель) та ОСОБА_4 (Заставодавець) було укладено Договір застави від 17.08.2007, відповідно до якого Заставодавець надає Заставодержателю в заставу автомобіль марки ТОYОТА модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За вищевказаним кредитним договором виникла кредитна заборгованість у сумі 802 458, 29 грн. станом на 05.03.2015, в зв'язку з чим, 12.03.2015 до Кіровського районного суду м. Кіровограда ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подано позовну заяву про звернення стягнення на предмет застави.

09.09.2015 Кіровським районним судом м. Кіровограда позов банку задоволено частково та вирішено в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу заставного автомобіля ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

18.11.2015 апеляційний суд Кіровоградської області по справі № 404/1950/15-ц виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2015 залишив без змін.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2015 у справі № 404/1950/15-п набрало законної сили 18.11.2015.

Господарським судом встановлено, що на стадії формування ліквідаційної маси банкрута арбітражний керуючий Стіфутін І.В., як ліквідатор ФОП ОСОБА_4, встановивши факт перебування майна банкрута, зокрема, автомобіля марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград, у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, повинен був забезпечити збереження такого майна та вирішити питання щодо виключення такого майна зі складу ліквідаційної маси банкрута, тощо.

Не дивлячись на те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011, дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, враховуючи положення ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор, арбітражний керуючий Стіфутін І.В. своїми діями перешкоджав в реалізації права ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо звернення стягнення на предмет застави, адже заявник - ПАТ "ВіЕйБі Банк" не є кредитором ФОП ОСОБА_4, а є кредитором громадянина ОСОБА_4.

Тому, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати дії ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними, а скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" № 11/2-11432 від 03.03.2016 на дії арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. частково обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.06.2016 погодився із вищезазначеними висновками суду першої інстанції, в частині визнання дій ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду від 26.04.2016 та постанова суду апеляційної інстанції від 02.06.2016, в частині визнання дій ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, винесені, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності, господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що постанова про визнання боржника - ФОП ОСОБА_4 - банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора була прийнята судом 10.08.2011, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частинами 6, 11 статті 3-1 вказаного Закону визначено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з ч. 4 ст. 25 вказаного Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з статтями 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, тобто факт неналежного виконання обов'язків ліквідатором у справі про банкрутство повинен бути встановлений судом.

В даному випадку, суд першої інстанції, визнаючи на підставі скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" № 11/2-11432 від 03.03.2016 дії ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними, в порушення вимог ст.ст.43,84 ГПК України, змісту та предмету вищезазначеної скарги належної правової оцінки не надав, зокрема, не встановив, які саме конкретні дії ліквідатора банк вважав неправомірними, та, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, не мотивував в оскаржуваній ухвалі від 26.04.2016, які саме дії ліквідатора господарський суд, розглянувши скаргу на його дії , вважав неправомірними.

Крім того, місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Стіфутін І.В. своїми діями перешкоджав в реалізації права ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо звернення стягнення на предмет застави, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, не зазначено та не мотивовано, якими саме конкретними діями, на думку господарського суду, ліквідатор перешкоджав в реалізації права ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо звернення стягнення на предмет застави.

Адже, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що 25.01.2016 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" направив ліквідатору Стіфутіну І.В. клопотання про надання доступу до предмету застави для огляду представником банку.

08.02.2016 на адресу банку надійшов лист за вих. №01-18/04/16 від 04.02.2016 від арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. в якому погоджено дату та час огляду заставного автомобіля, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА модель RAV 4 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, на 16 лютого 2016 року о 10:00 год.

Представник банку прибув в узгоджений час та місце, куди також прибув боржник на вищезазначеному автомобілі. Представником ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" оглянуто автомобіль та зроблено фотографії під час його огляду.

Також, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, не мотивував, з посиланням на належні та допустимі докази, своїх висновків про обізнаність ліквідатора, на стадії формування ліквідаційної маси банкрута, що автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград, перебував в заставі банку з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, як і не встановив, коли ліквідатор дізнався, що автомобіль перебуває в заставі банку - ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.06.2016, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про визнання дій ліквідатора банкрута неправомірними, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, на вищезазначене уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Також, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не встановлено, чи звертався банк до ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. із вимогою про виключення майна, а саме: автомобіля марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 ДАІ ГУ УМВС України м. Кіровоград, із ліквідаційної маси банкрута в досудовому порядку, до того, як 14.03.2016 звернувся зі скаргою на дії ліквідатора № 11/2-11432 від 03.03.2016 до господарського суду у справу № 5013/464/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Адже, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в ухвалі від 26.04.2016 та постанові від 02.06.2016, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2015 у справі № 404/1950/15-п про звернення стягнення на предмет застави (вищевказаного автомобіля) набрало законної сили 18.11.2015.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст.ст. 47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають спрощений порядок провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Згідно вимог ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.09.2011 N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16.10.2011, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами заявника касаційної скарги, що у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб - підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України від 22.09.2011 N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16.10.2011.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові встановлено, що Кредитний договір № 174/2007/А, згідно якого позичальнику надано кредит на придбання автомобіля марки: "ТОYОТА, RAV 4", було укладено між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", назва якого внаслідок вступу в силу Закону України "Про акціонерні товариства" змінена на ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_4 - 17.08.2007.

На підтвердження факту включення до ліквідаційної маси банкрута автомобіля марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_3, від 16.08.2007, ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим Стіфутіним І.В. надано засвідчену копію "Инвентаризационной описи основных средств" рухомого та нерухомого майна банкрута від 27.10.2011 та наказ № 1/1 від 27.10.2011 про затвердження зазначеного інвентаризаційного опису.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанцій, визнаючи дії ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними, не в повній мірі з'ясували всі обставини, які мають значення для вирішення справи, тому ухвала суду першої інстанції від 26.04.2016 та постанова суду апеляційної інстанції від 02.06.2016, в частині визнання дій ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними - підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна Ігоря Валерійовича задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 5013/464/11, в частині визнання дій ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними - скасувати. Справу № 5013/464/11 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк