ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 927/838/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Кривди Д.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. у справі №927/838/15 господарського суду Чернігівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_14, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_37 ОСОБА_38, ОСОБА_15, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54,ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, про визнання протиправним (незаконним) рішення № 140 від 03.07.2014р.,

за участю представників:

Позивача: Авраменко Г.М., договір б/н від 06.06.2016р.,

Відповідача: не з'явився,

Третіх осіб: ОСОБА_59, ордери від 18.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" (далі - ПАТ "Чернігівоблбуд", Позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (далі - Виконком Ніжинської міськради, Відповідач) про визнання протиправним (незаконним) рішення Виконкому Ніжинської міськради № 140 від 03.07.2014р. "Про недопущення призупинення приватизації в частині квартир №№ 15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в житловому будинку АДРЕСА_1".

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.09.2015р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.09.2015р., до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_14, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_60, ОСОБА_15, ОСОБА_9 ОСОБА_61, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57 (далі - Треті особи).

Рішенням господарського суду Чернігівської області 21.09.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р., у позові ПАТ "Чернігівоблбуд" відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 316, 331, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 4, 12, 37 Закону України "Про господарські товариства" (далі - ЗУ "Про господарські товариства"), ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду"), ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Чернігівоблбуд" у повному обсязі.

Виконком Ніжинської міськради, у поданому ним письмовому клопотанні вважав прийняті у даній справі судові рішення законними і обґрунтованими та, заперечуючи проти визнання заявлених по справі вимог, просив розглянути дану справу без його участі.

Представник третіх осіб, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Третіх осіб, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вимогами ПАТ "Чернігівоблбуд" у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 42, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування", ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 20 ГК України, а також на те, що квартири, стосовно яких і було прийнято спірне рішення Виконкому Ніжинської міськради, не належать до державного житлового фонду, а власником цих квартир, переданих до статутного фонду Дочірнього підприємства "Управління майном" Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" в результаті ліквідації Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця ЗАТ "Чернігівоблбуд", являється ПАТ "Чернігівоблбуд", є визнання протиправним (незаконним) вказаного рішення Виконкому Ніжинської міськради № 140 від 03.07.2014р. "Про недопущення призупинення приватизації в частині квартир №№ 15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в житловому будинку АДРЕСА_1".

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням, зокрема, на положення ст.ст. 15, 316, 319, 331, 334 ЦК України, ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 1, 33, 35 ГПК України, та представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що Позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт наявності у нього права власності або державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно - квартири №№ 15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в будинку № АДРЕСА_1, щодо якого Виконкомом Ніжинської міськради було рішення № 140 від 03.07.2014р., яке, у свою чергу, свідчить про недоведеність і факту порушення прийнятим Відповідачем рішенням його охоронюваних законом прав та інтересів, у зв'язку з чим, визнав позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно витягу з рішення Виконкому Ніжинської міськради від 03.07.2014р. № 140 "Про недопущення призупинення приватизації в частині квартир №№ 15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в житловому будинку АДРЕСА_1" органу приватизації цього органу було дозволено здійснювати приватизацію державного житлового фонду, а саме: квартир №№15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 у житловому будинку АДРЕСА_1, які перебувають на балансовому утриманні об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1".

При цьому, як вбачається з судових рішень у господарській справі №5028/12/40/2012 за позовом ПАТ "Чернігівоблбуд" до Виконкому Ніжинської міськради та Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на квартири №№ 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23 - 29, 38, 39 у житловому будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання вчинити дії - зареєструвати право власності позивача на вказані квартири (рішення господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. та постанова Вищого господарського суду України від 02.07.2013р.) на підставі рішення Виконкому обласної ради депутатів трудящих № 819 від 12.10.1960р. було створено обласний ремонтно-будівельний трест. Згідно п. 1.3. Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту "Чернігівоблбуд", відповідно до п.п. 1.1., 2.2. Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", затв. рішенням зборів засновників (протокол № 7 від 13.04.1995р.) та перереєстрованого Виконкомом Чернігівської міськради народних депутатів розпорядженням № 385-р. від 27.11.1995р., Закрите акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" було створено в результаті викупу майна і шляхом перетворення обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" за рішенням засновників (протокол № 7 від 13.04.1995р.) і є правонаступником суб'єкта підприємницької діяльності обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд". Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд", відповідно до п.п. 1.4., 1.5. Статуту, затв. зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" (протокол № 1 від 27.05.2011р.) та зареєстр. державним реєстратором Виконкому Чернігівської міськради Чернігівської області 27.07.2011р., було створено згідно установчих зборів засновників від 13.04.1995р. № 7 шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" і, відповідно є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" та Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд".

Також, згаданими вище судовими рішеннями у справі №5028/12/40/2012 встановлено, що позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" від 05.10.1999р. (протокол № 3) було прийнято рішення на базі Ніжинської РБД створити Дочірнє підприємство Ніжинське РБД "Чернігівоблбуд". Наказом Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" № 47 від 05.10.1999р. "Про організацію дочірнього підприємства Ніжинське РБД "Чернігівоблбуд", Дочірньому підприємству "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" були передані основні виробничі фонди на суму 237658грн. (додаток № 4). За актом від 30.09.-05.10.1999р. було передано основні фонди у власність Ніжинського РСУ на суму 237658грн., у тому числі - житловий будинок по вул. АДРЕСА_1, підписаний комісією управління ЗАТ "Чернігігвоблбуд". У п. 9.7. Положення про ремонтно-будівельну дільницю ЗАТ "Чернігівоблбуд", затв. радою ЗАТ "Чернігівоблбуд" (протокол № 17 від 20.12.1995р.), визначено, що реорганізація структурного підрозділу тягне за собою перехід прав і обов'язків, які належали структурному підрозділу до його правонаступника. За копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, 24.11.1999р. Виконкомом Ніжинської міськради було зареєстровано Дочірнє підприємство "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця". Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.12.2002р. у справі № 4/150б/77б/26б було затверджено звіт ліквідатора, припинено провадження у справі, а Дочірнє підприємство "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд" ліквідовано, у зв'язку з чим, розпорядженням Виконкому Ніжинської міськради від 02.06.2003р. №155 було скасовано державну реєстрацію Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд".

За результатами розгляду справи № 5028/12/40/2012 постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р., залишеною постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013р., у задоволенні позовних вимог ПАТ "Чернігівоблбуд" до Виконкому Ніжинської міськради та Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, відмовлено.

При цьому, як вбачається із вищевказаних судових рішень у справі №5028/12/40/2012 підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Чернігівоблбуд" було саме те, що відповідачі не оспорювали право власності позивача на спірне майно, а відмовили йому у його оформленні через ненадання усіх необхідних документів, що у свою чергу свідчило про відсутність порушення відповідачами права або ін6тересу позивача.

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.03.2008р. у справі 22ц-430/2008 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_6 до ДП "Управління майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд" про визнання права на безоплатну приватизацію житла, зобов'язання видати довідки на приватизацію квартир, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2009р, було встановлено, що спірні квартири в АДРЕСА_1 відносяться не до відомчого, а до громадського житлового фонду згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) і управління ними віднесено до компетенції власника згідно з положеннями ст. 18 ЖК України. До комунальної власності Ніжинської міської ради спірні квартири ніколи не належали.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11.04.2011р. у справі № 22ц-971/2011 за позовом ЗАТ "Чернігівоблбуд" до Виконкому Ніжинської міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57 про визнання незаконним рішення Виконкому Ніжинської міськради встановлено, що рішенням загальних зборів ЗАТ "Чернігівоблбуд" від 24.02.2004р. було створено ДП "Управління майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд", до складу статутного капіталу якого входив житловий будинок № АДРЕСА_1.

Поряд з цим, згідно приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, згідно витягу з обліково-сальдової відомості необоротних активів по ПАТ "Чернігівоблбуд" за травень 2015 року, у ньому зазначений будинок № АДРЕСА_1.

Крім того, як видно з листа Ніжинської міжрайонної прокуратури Чернігівської області гр. ОСОБА_3 повідомлено про те, що в ході перевірки встановлено, що квартири будинку АДРЕСА_1 не належать до власності територіальної громади м. Ніжин. При чому, вказаною перевіркою прокуратури також встановлено, що згідно витягу з протоколу загальних зборів ЗАТ "Чернігівоблбуд" від 24.02.2006р. вказаний будинок являється колективною власністю і на час перевірки в будинку приватизовано частину квартир з дозволу ЗАТ "Чернігівоблбуд".

При цьому, частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також, частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів судом, згідно ч. 2 цієї ж статті Закону, може бути, зокрема, визнання права.

Водночас, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, частиною ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р., який набрав чинності з 04.08.2004р., права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Водночас, Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затв. Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. № 56 (далі - Правила), тобто - на момент створення у 1995 році ЗАТ "Чернігівоблбуд" та отримання ним у статутний фонд об'єкту незавершеного будівництва та введення в експлуатацію спірного об'єкта нерухомості, не передбачали обов'язкової державної реєстрації речових прав власності, а передбачали тільки реєстрацію об'єктів нерухомого майна.

Крім того, згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, частиною 1 ст. 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 139 ГК України, майном у цьому Кодексі визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Також, статтею 13 ЗУ "Про господарські товариства" передбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно до ст. 24 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, до виключної компетенції міської ради віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

З огляду на таке, на думку колегії суддів касаційної інстанції, суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 34 та ч. 3 ст. 35 ГПК України, не встановив належним чином усіх обставин справи щодо наявності чи відсутності порушення прав Позивача, що надає йому право на оскарження рішення Виконкому Ніжинської міськради від 03.07.2014р. № 140 "Про недопущення призупинення приватизації в частині квартир №№ 15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в житловому будинку № АДРЕСА_1", та не врахував у повній мірі положень вищезгаданих норм матеріального права, зокрема, що містяться в ЦК України, ГК України, ЗУ "Про господарські товариства", ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил, та їх застосування в контексті правильного вирішення даного спору, а також, безпідставно відхилив та не врахував належним чином обставини, встановлені рішеннями у вказаних вище справах № 5028/12/40/2012, № 22ц-971/2011, у зв'язку з чим, дійшов передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

При цьому, приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не дослідив у повній мірі, як статутних документів ПАТ "Чернігівоблбуд", так і балансу цього Товариства, для встановлення його майна, що також призвело до передчасних висновків суду та відмови в даному позові.

Крім того, судом першої інстанції не з'ясовувалось належним чином та у повній мірі, крім питання власника спірного майна, також і питання правового статусу цього майна, і те, чи діяв Виконком Ніжинської міськради при ухваленні спірного рішення № 140 від 03.07.2014р. "Про недопущення призупинення приватизації в частині квартир №№15, 38, 28, 18, 3, 20, 25, 26, 14, 27, 12, 29, 23, 24 в житловому будинку АДРЕСА_1" в межах наданих йому на те повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України, з відповідними про це висновками та правовими наслідками.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, не приділив у повній мірі та належним чином уваги, як вищезазначеним обставинам справи та вимогам норм матеріального права стосовно спору у даній справі, так і не дослідив у повній мірі та належним чином доказів, представлених ПАТ "Чернігівоблбуд" на підтвердження своїх позовних вимог і, зокрема, балансу даного Товариства, рішень його загальних зборів, про які йшлося у інших судових справах, тоді як пославшись тільки на відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та на обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в даному позові, також дійшов передчасних та невірних висновків про залишення рішення суду першої інстанції без змін, припустившись цим самим, як і суд першої інстанції, порушень згаданих вище норм матеріального та процесуального права.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, судові рішення про відмову в даному позові, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки усіх наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 21.09.2015р. у справі № 927/838/15 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Кривда Д.С.

Мамонтова О.М.