ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 916/4761/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаВоєвода В.О., дов. від 11.05.16відповідачаМазур Р.І., дов. від 29.02.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.03.16у справі№916/4761/15 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс"простягнення 351225,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2016, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у справі №916/4761/15 господарського суду Одеської області призначено колегію суддів у складі: Фролова Г.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" про стягнення 351225,75грн., з яких 39113,31 грн. - пеня, 35157,52 грн. - штраф у розмірі 5%, 34668,61 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору), 81418,63 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 160867,68 грн. - курсова різниця (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки та обґрунтовано, зокрема, приписами статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2016 у справі №916/4761/15 (суддя Степанова Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" 103695,91 грн. курсової різниці вартості поставленого товару та 1555,41 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем 40% та 30% вартості товару були сплачені своєчасно; стосовно нарахувань на останні 30% вартості товару позивачем не визначено період нарахування, у зв'язку з чим неможливо перевірити правильність нарахування пені, штрафу та 39% річних. Водночас суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 103695,91 грн. курсової різниці.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.16 (судді: Разюк Г.П. - головуючий, Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення господарського суду Одеської області від 15.02.16 у справі №916/4761/15 скасовано частково, викладено резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" 1550,31 грн. 39% річних, 8060,74 грн. 5 % штрафу, 993,79 грн. пені та 158,05 грн. витрат по сплаті судового збору. Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що задовольняючи позов в частині стягнення курсової різниці суд першої інстанції не врахував умови договору щодо порядку зміни вартості товару постачальником та за відсутності відкоригованих видаткових накладних та рахунків, безпідставно дійшов висновку, що позивач скористався правом зміни вартості товару. Водночас судом ураховано, що останній платіж у розмірі 30% вартості товару відповідачем здійснено з прострочення строку оплати, встановленого додатковою угодою, а відтак позовні вимоги про стягнення 39% річних, штрафу та пені є частково обґрунтованими.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 625, 627 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що оплата частини вартості товару без урахування зростання курсу іноземної валюти не є повною сплатою за товар, а відтак зобов'язання з оплати вартості товару відповідачем виконано не у повному обсязі. Скаржник надав також пояснення до касаційної скарги.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено судом, 20.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" (покупець) було укладено договір поставки №УМ-ОД-22-200214/ззр-РЕ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до пункту 1.3 договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Самі ж зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках договору виникають після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (пункт 1.4). Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю (пункту 3.4 договору). Згідно з пунктом 4.3 вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від зміни курсу даної валюти. Пунктом 4.3.3. договору сторони, зокрема, узгодили, що зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати товару, з урахуванням курсу валют на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.3 та 4.3.2 даного договору. Відповідно до пункту 5.2.2 покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях). У відповідності до пункту 8.5.1 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Згідно з пунктом 8.5.2 покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 39 % річних від суми боргу. Нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (пункт 8.6 договору); строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п. 8.5.1-8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки (пункт 8.10 договору).

Відповідно до додаткової угоди (специфікації) №1 від 06.03.2014 ціна товару встановлена у гривнях, ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" отримує товар на загальну суму 537382,73 грн.; строки оплати - 40% до 10.08.2014, 30% до 10.09.2014 та 30% до 10.10.2014; на дату підписання даної додаткової угоди курс продажу іноземної валюти, визначений банком постачальника, становить 1 USD=9,95 грн.

Судом також установлено, що на виконання умов договору поставки та додаткової угоди (специфікації) №1 від 06.03.2014 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 537382,73 грн. за видатковими накладними: №56 від 17.03.14 на суму 207766,73 грн. та №127 від 26.03.14 на суму 329616 грн. Крім того, позивачем було виставлено рахунок на оплату товару від 06.03.14 на суму 537382,73 грн.

Установлено судом і те, що відповідач 40% вартості товару у сумі 214953,10 грн. сплатив 07.08.2014; наступні 30% вартості товару у сумі 161214,82 грн. сплатив 10.09.2014, тобто своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Однак, останні 30% вартості товару у сумі 161214,82 грн. відповідач сплатив лише 20.10.2014, тобто з простроченням строку оплати, встановленого додатковою угодою (специфікацією) №1, на 9 днів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" 39113,31 грн. пені, 35157,52 грн. штрафу, 34668,61 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору), 81418,63 грн. інфляційних втрат та 160867,68 грн. курсової різниці.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 цього Кодексу унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

За приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та установивши факт порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених додатковою угодою (специфікацією) №1 на 9 днів, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1550,31 грн. 39% річних, 8060,74 грн. 5 % штрафу та 993,79 грн. пені. При цьому судом ураховано, що відповідно до правової природи індексу інфляції він визначається за місяць, отже існування боргу протягом лише 9 днів не дає підстав для його застосування, а відтак обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

Серед іншого, судом апеляційної інстанції ураховано, що за умовами укладеного між сторонами договору, зміна вартості товару на дату фактичної оплати має фіксуватися постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати товару, з урахуванням курсу валют на дату кожної часткової оплати; здійснення перерахунку вартості товару та надання коригування видаткових накладних є правом постачальника. Втім, як установлено судом, таким правом постачальник не скористався, перерахунок вартості товару, відповідно до умов договору, на дату оплати позивачем здійснено не було, про що свідчить, зокрема, відсутність коригованих видаткових накладних. Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача курсової різниці.

Доводи, викладені заявником в касаційній скарзі, вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.16 у справі №916/4761/15 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко