ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 911/5016/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.04.16у справі№911/5016/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 85 556,35 грнУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Лешкевич О.М. - за дов. від 04.01.16;

від відповідача: Медвідь О.П. - адвокат ордер серія КС№221151.

Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" у листопаді 2015 року заявлений позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 52 223,48 грн заборгованості з орендної плати за період з 31.07.13 до 30.09.15, пені за період з 21.09.13 до 22.10.15 у розмірі 7 622,08 грн, 1 719,12 грн 3% річних та 23 787,98 грн інфляційних втрат за весь час прострочення. Свої вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди від 01.02.13 № 08-217/1 в частині вчасної сплати платежів за користування об'єктом оренди. Позивач посилався на приписи статей 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України і статей 193, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.16, ухваленим суддею Христенко О.О., позов задоволено частково. Суд установивши порушення відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів, визнав, що стягненню підлягає сума боргу у заявленому розмірі в 52 223,48 грн та 5 935,22 грн пені за період з 18.22.14 до 22.10.15, інфляційні втрати у сумі 23 018,07 грн і 1 719,12 грн 3% річних. Відтак суд відмовив у стягненні 1686,86 пені у зв'язку з застосуванням наслідків спливу позовної давності до цих вимог та 769,91 грн інфляційних втрат через арифметичні помилки допущені позивачем. Суд керувався приписами статей 258, 267, 530, 610, 611, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 216-218, 230, 232, 286 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. - головуючого, Баранця О.М., Калатай Н.Ф., постановою від 05.04.16 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував і прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд визнав, що спірний договір є договором оренди землі, який не пройшов державної реєстрації в установленому законом порядку, відтак визнав, що спірний правочин є неукладеним у розумінні статті 638 Цивільного кодексу України, і як наслідок не може створювати будь-яких зобов'язань для його сторін. Суд керувався приписами статей 182, 210, 235, 626, 638, 640, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 1, 16 Закону України "Про автомобільні дороги", статей 93, 125 Земельного кодексу України, статей 1, 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 283 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник зазначає, що спірний договір у судовому порядку недійсним не визнавався, відповідачем такі зустрічні вимоги не заявлялись. Товариство вказує, що підставою для стягнення орендної плати є саме факт користування об'єктом оренди. Договір є діючим, за актом об'єкт оренди не повертався, орендар продовжує використовувати об'єкт оренди. Відповідач сплачував орендну плату за спірним правочином, відтак в силу частини 6 статті 11 та статті 207 Цивільного кодексу України між сторонами існують правовідносини, а отже цивільні права і обов'язки, зокрема щодо сплати орендних платежів.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, та заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Суд здійснює касаційний перегляд постанови апеляційного господарського суду в межах доводів касаційної скарги, тобто в частині правозастосування судом апеляційної інстанції. При розгляді даного спору судами обох інстанцій установлено, що між Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" - орендодавець та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 - орендар 01.02.13 укладено договір оренди твердого покриття № 08-217/1, відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди тверде покриття загальною площею 50 м2. Відповідно до пункту А преамбули договору позивач є власником земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області за державним актом на право власності на земельну ділянку серія від 04.11.04 НОМЕР_1, виданого Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, на якій розташовано тверде покриття. Відповідно до пункту 1.2 договору тверде покриття розташоване за адресою: Привокзальна площа, Аеропорт, місто Бориспіль-7, Київська область, 08300, схема місця розташування і межі твердого покриття визначені в додатку № 1 до договору. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що упродовж усього терміну дії цього правочину тверде покриття повинне використовуватися виключно для розміщення інтернет кафе. Пункти 4.1 і 4.2 передбачають, що договір набуває чинності з дати його підписання і залишається чинним упродовж 1 календарного року до 31.12.13 з дати підписання сторонами акта приймання-передачі твердого покриття. Сторони дійшли згоди, що відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України положення цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.13. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір не подовжувати дію цього договору принаймні за 15 календарних днів до дати закінчення його дії, дія договору вважається автоматично подовженою на наступний 1 календарний рік. Окрім того умовами пунктів 6.1, 6.3-6.6 сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування твердим покриттям з 01.01.13 до 31.05.13 включно становить 8 000,00 грн за 1 місяць оренди, включаючи ПДВ, та починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Починаючи з 01.06.13 розмір орендної плати за користування твердим покриттям становить 2 000,00 грн за один місяць оренди, включаючи ПДВ. Орендна плата за користування твердим покриттям нараховується щомісяця, починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передачі і закінчуючи датою фактичного повернення об`єкта оренди та звільнення його від усього майна відповідача шляхом його вивезення або іншим чином, як передбачено статтею 16 договору. Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно авансом упродовж 5 календарних днів до початку календарного місяця, за який підлягає сплаті така орендна плата. Сплачується остання у безготівковій формі шляхом банківського переказу відповідної суми на розрахунковий рахунок позивача. Виставлення щомісячних рахунків відповідачу на сплату орендної плати здійснюється позивачем до 25-го числа кожного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється така орендна плата факсом. Відповідач несе відповідальність за самостійне отримання оригіналів таких рахунків за місцезнаходженням бухгалтерії позивача. Неотримання або несвоєчасне отримання відповідачем будь-якого рахунку на сплату орендної плати не може слугувати підставою для затримки здійснення відповідачем сплати таких платежів. Пунктом 5.1 договору сторону узгодили, що об`єкт оренди вважається належним чином переданий позивачем і прийнятий відповідачем, починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкту оренди. Судом першої інстанції установлено, що сторонами підписано акт приймання-передачі за яким позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди з 01.01.13.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 627 унормовує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Статтями 759, 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до приписів статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто форма договору оренди є письмовою. Договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі, оплатним, оскільки наймодавець за виконання своїх обов'язків з передачі майна наймачеві має отримати від останнього зустрічне виконання у вигляді сплати орендних платежів, отже договір оренди є двостороннім, оскільки в ньому наявні два зустрічні обов'язки обов'язок наймодавця передати майно в користування наймачеві та обов'язок наймача вносити орендну плату, та строковим. При розгляді спору судом першої інстанції установлено, що за період з серпня 2013 року до вересня 2015 року включно відповідачем не здійснювалась сплата платежів за користування об'єктом оренди, відтак суд перевіривши розрахунки надані позивачем задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 52 223,48 грн основної заборгованості з орендної плати та 5 935,22 грн пені за період з 18.22.14 до 22.10.15, інфляційних втрат у сумі 23 018,07 грн та 1 719,12 грн 3% річних за порушення указаних договірних зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд помилково визнав спірний договір неукладеним, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути справу по суті спору. Місцевим господарським судом установлено, що сторонами вчинялись дії на виконання спірної угоди, зокрема ними підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором, відповідачем частково виконувався договір, і в силу умов пункту 4.2 договору він є продовженим на новий строк, а доказів повернення позивачеві об`єкта оренди матеріали справи не містять. Оскільки спірний договір оренди твердого покриття було укладено сторонами і фактично виконано, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. За приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Водночас, за приписами статті 11111 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову про скасування судового рішення, у постанові зазначається про розподіл судових витрат. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1540,01 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.16 у справі №911/5016/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.16 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" 1540 (тисячу п'ятсот сорок) гривень 01 копійку судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

О.Поляк