ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 910/31804/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаЗайцева Д.А., дов. від 09.12.15відповідачаРог О.В., дов. від 12.04.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.16у справі№910/31804/15 господарського суду міста Києваза позовомОб'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" доКиївської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2016, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у справі №910/31804/15 господарського суду міста Києва визначено колегію суддів у складі: Фролова Г.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №1039/1903 від 10.09.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087, укладеного між Київською міською радою та Об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр". Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного рішення нормам закону, відсутністю у Київської міської ради як орендодавця права на одностороннє розірвання договору оренди земельної ділянки, а також тим, що рішенням №1039/1903 від 10.09.2015 Київська міська рада порушила права позивача як орендаря. Позивач, зокрема, зазначив, що підставою для розірвання договору в судовому порядку є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/31804/15 (суддя Балац С.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення від 10.09.2015 №1039/1903 Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087, укладеного між Київською міською радою та об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр". Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок. Зокрема, як зазначено судами, підставою для розірвання договору є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато; умовами договору оренди не передбачено можливості дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Київська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статей 169, 172, 177, 181, 373, 374, 393, 396, 626, 651, 762, 792 Цивільного кодексу України, статті 93 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Заявник, зокрема, зазначає, що суди помилково залишили поза увагою положення укладеного між сторонами договору, який передбачає самостійні підстави для одностороннього розірвання договору та не дослідили наявність чи відсутність таких підстав.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 "Про надання і вилучення земельних ділянок" (з урахуванням змін, внесених рішенням Київської міської ради від 11.07.2002 №118/118) Об'єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" передано земельну ділянку загальною площею 0,35 га в довгострокову оренду строком на 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража з виробничими приміщеннями акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в цокольному поверсі на вулиці Льва Толстого, 59 у місті Києві, в тому числі: площею 0,08 га за рахунок земель міської забудови, площею 0,27 га за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Також установлено, що 25.03.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №360 та зареєстрований головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 03.04.2003 за №72-6-00087, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 в редакції рішення Київської міської ради від 11.07.2002 №118/118 передає, а орендар приймає в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку, місцем розташування якої є вулиця Льва Толстого, 59 у Голосіївському районі міста Києва, розміром 0,3481 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража з виробничими приміщеннями акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в цокольному поверсі у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 7.2. договору передбачено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Згідно з пунктом 13 договору, дія цього договору припиняється, зокрема, у разі дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10.09.2015 Київською міською радою прийнято рішення №1039/1903 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087, укладеного між Київською міською радою та об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр". Як вбачається з преамбули вказаного рішення, враховуючи, що Об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" протягом 12 років з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087 будівництво не розпочато, чим порушено строки завершення забудови земельної ділянки, а також з метою врегулювання земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів, Київська міська рада вирішила: "1. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087, укладений між Київською міською радою та об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" на підставі рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 "Про надання і вилучення земельних ділянок" в редакції рішення Київської міської ради від 11.07.2002 №118/118 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради" загальною площею 0,3481 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража з виробничими приміщеннями акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в цокольному поверсі на вул. Льва Толстого, 59 у Голосіївському районі міста Києва"; 2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): 2.1. Здійснити всі необхідні організаційно-правові заходи щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087, укладеного між Київською міською радою та об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр".

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів, стоянок - ГБК "Центр" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №1039/1903 від 10.09.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 №72-6-00087".

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 названого Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частиною п'ятою статті 20 цього ж Кодексу види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відтак, підставою розірвання договору є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.15 у справі № 910/1753/14.

Дослідивши обставини справи, суди обох інстанцій установили, що відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили, що орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, не своєчасно сплачує орендну плату, здійснює без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам або іншим чином порушує умови договору, що є підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду; в матеріалах справи відсутні будь-які вказівки, попередження позивача з питань використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, або акт перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства.

Між тим, судами установлено, що умовами укладеного між сторонами спору Договору оренди земельної ділянки не визначено обов'язку позивача здійснити забудову земельної ділянки у певний строк.

Відтак, установивши відсутність факту використання позивачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням та відсутність інших порушень умов договору, які визначені законом та договором підставою для його розірвання, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про прийняття відповідачем оспорюваного рішення з порушенням норм чинного законодавства, а також порушенням у зв'язку і цим прав та інтересів позивача, як користувача спірної земельної ділянки. Отже, довід скаржника про наявність правових підстав для розірвання Договору визнається помилковим.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.16 у справі №910/31804/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко