ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2016 року Справа № 910/1469/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 910/1469/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доУкраїнського консорціуму "Екосорб"простягнення 109 750 189,66 грн.,за зустрічним позовомУкраїнського консорціуму "Екосорб"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"простягнення 3 986,72 грн.та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"простягнення 29 438 646,90 грн.,за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу,за участю представників: від Промінвестбанку УкраїниСуденко Р.В.від Українського консорціуму "Екосорб" не з'явивсявід ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" Случ О.В.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/1469/13 (колегія суддів у складі: Князькова В.В. - головуючого, Прокопенко Л.В., Пукшин Л.Г.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" (далі - ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС") про відновлення пропущеного строку та видачу дубліката наказу. Відновлено строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.09.2013 у справі № 910/1469/13 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Промінвестбанк України) на користь ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" 24 696 000,00 грн. основного боргу, 57 732,91 грн. судового збору до 21.03.2017. Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 910/1469/13 від 19.09.2013, виданого на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013, яке набрало законної сили 11.09.2013.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Гаврилюка О.М., Гончарова С.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/1469/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" про відновлення строку пред'явлення наказу до виконання та про видачу дубліката наказу від 19.09.2013 № 910/1469/13 в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 910/1469/13, ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову і залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у даній справі про відновлення пропущеного строку та видачу дубліката наказу.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" до касаційного провадження, призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.06.2016 об 11 год. 00 хв. та витребувано матеріали справи № 910/1469/13 (в оригіналі) із господарського суду міста Києва.
09.06.2016 до Вищого господарського суду України із господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/1469/13 (в оригіналі).
10.06.2016 до Вищого господарського суду України від ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги у справі № 910/1469/13.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС", які надійшли до Вищого господарського суду України 14.06.2016, Промінвестбанк України проти касаційної скарги заперечує і просить суд її відхилити, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити в силі.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак Український консорціум "Екосорб" передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.
У судовому засіданні представником Промінвестбанку України було заявлено клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги. Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 про призначення до розгляду касаційної скарги додаткові документи від учасників судового процесу не витребовувались, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, з огляду на строки розгляду касаційної скарги, встановлені ст. 1118 ГПК України, та період літніх відпусток, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Заслухавши представників Промінвестбанку України та ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС", дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Промінвестбанку України на користь Українського консорціуму "Екосорб" 2 957,60 грн. основного боргу, 1 276,38 грн. судового збору, в решті позову відмовлено; вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, задоволено частково, стягнуто з Промінвестбанку України на користь ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" 24 696 000,00 грн. основного боргу, 57 732,91 грн. судового збору.
19.09.2013 на виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва були видані відповідні накази зі строком пред'явлення до виконання - до 11.09.2014.
ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про відновлення пропущеного строку та видачу дубліката наказу у справі № 910/1469/13, у якій просило суд відновити пропущений строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 19.09.2013 про примусове виконання рішення від 27.05.2013 у даній справі та видати дублікат зазначеного наказу.
У заяві ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" вказало, що наказ не був останнім пред'явлений до виконання у зв'язку з його втратою, на підтвердження чого надало довідку голови ліквідаційної комісії ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" про втрату наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не покладено обов'язку на стягувача наводити причини втрати наказу.
Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами на підтвердження факту його втрати. У видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано доказів, передбачених ч. 3 ст. 120 ГПК України, якою визначено перелік документів, що додаються до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту його втрати.
Згідно з положеннями ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема, накази господарського суду, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Місцевим господарським судом вірно враховано посилання заявника, в якості обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, на обставини щодо непред'явлення наказу до виконання у зв'язку із проживанням особи, яка отримала спірний судовий наказ (представника ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС"), у місті Луганську, тобто на території проведення антитерористичної операції, та посилання на норми ст. 129 Конституції України, які в силу приписів ст. 8 Конституції України є нормами прямої дії, а також рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 та № 5-рп/2013 від 26.06.2013, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" щодо обов'язковості виконання судових рішень.
Так, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги непред'явлення стягувачем (ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС") до виконання спірного наказу у зв'язку з його втратою, що унеможливило виконання прийнятого на його користь судового рішення, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив заяву ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" про відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 19.09.2013 у справі № 910/1469/13 до виконання та видачу його дубліката.
Апеляційний господарський суд, не врахувавши викладеного, дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у задоволенні заяви ТОВ "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" про відновлення строку пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 910/1469/13 скасувати.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/1469/13 залишити в силі.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.Р. Шевчук